Ухвала суду № 120288581, 29.05.2024, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15731/23

1-кп/569/680/24

УХВАЛА

29 травня 2024 року м. Рівне

Колегія суддів Рівненського міського суду під головуванням судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , представника власника майна ОСОБА_21 - адвоката ОСОБА_22 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №42022180000000029 від 25.04.2022 відносно ОСОБА_6 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 255 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 309, ч. 1 ст. 240-1, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_23 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2,ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 255 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває вказаний обвинувальний акт.

Під час судового засідання представник власника майна ОСОБА_21 адвокат ОСОБА_22 звернувся до суду із клопотанням про часткове скасування арешту майна, у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 30.01.2023 на автомобіль марки «BMW X5», 2007 р.в., чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який передати на відповідальне зберігання його власнику.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що власником автомобіля «BMW X5», 2007 р.в., є ОСОБА_21 який жодного відношення до даного кримінального провадження. Вже тривалий час власник, не має реальної можливості користуватися належним йому автомобілем, який зберігається під відкритим небом та не використовується, що призводить до наступних несправностей та механічних пошкоджень, зокрема: розрядження акумулятора, знищення ізоляції гризунами та іншими шкідниками, ржавінню гальмівних дисків, скорочення терміну придатності мастил та інших рідин, пересихання шлангів та бензопроводів, а також ущільнювачів, що в подальшому може призвести до їх часткової або повної заміни.

Окірм того, перебування транспортного засобу під арештом ставить сім`ю ОСОБА_21 у скрутне матеріальне становище, оскільки змушений користуватись громадським транспортом, таксі, що призводить до додаткових витрат і надмірних трудностей у його життєдіяльності.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_22 повністю підтримав подане клопотання та просив його задоволити з викладених у ньому підстав.

Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, просив суд відмовити у його задоволенні за безпідставністю.

Інші учасники судового розгляду клопотання адвокат ОСОБА_22 покладають на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши надані додаткові докази, клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Судом встановлено,що Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області

від 30.01.2022 року у рамках здійснення досудового розслідування накладено арешт на автомобіль BMW X5, 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а безпосереднім користувачем якого є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,р.н., та позбавлено останнього та будь-яких інших осіб які мають відношення до вказаного майна, можливості відчуження, розпорядження та користуватися вказаним майном.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником автомобіля BMW X5, 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_21 .

Таким чином, ОСОБА_21 є власником вказаного транспортного засобу з 18.05.2022.

Постановою Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 9 квітня 2020 року у справі №676/2199/19 чітко визначено позицію про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо третіх осіб.

Конвенцією, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Частиною першоюстатті 316 ЦК Україниустановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь іншої особи загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Відповідно до ст.2,28 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 5ст. 9 КПК Україникримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.

Відповідно до ч. 1ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. по справі №352/1802/18).

Як встановлено в ході розгляду клопотання, ОСОБА_21 є власником автомобіль BMW X5, 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , з 18.05.2022, який не є підозрюваною, обвинуваченою особою у кримінальному провадженні №42022180000000029, та особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинувачених, тому потреба у застосуванні арешту на вказане арештоване майно відпала, а подальше застосування арешту порушуватиме її права як власника.

З урахуваннямвикладеного,з`ясування обставинпід часрозгляду клопотанняпро скасуванняарешту,в ціляхне порушеннягарантованого прававласності особи,суд приходитьдо переконання,що немаєнеобхідності вподальшій діїзаходу забезпеченнякримінального провадженняу виглядіарешту майнана транспортнийзасіб,а томуклопотання представникавласника майнапідлягає дозадоволення тау ньомунаявні достатніпідстави дляскасування арештумайна вчастині щодоволодіння (користування)транспортним засобом,залишивши арештщодо заборонирозпорядження транспортногозасобу убудь-якийспосіб,що будедостатнім длязбереження майна,та запобіжитьризикам зникнення,втрати,тощо.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.170,171,174 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_22 задоволити .

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30.01.2023 на автомобіль марки «BMW X5», 2007 р.в., чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , шляхом безоплатної передачі його ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на відповідальнезберігання такористування безправа відчуженнята перереєстрації.

Ухвала остаточна оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути поданні під час подачі апеляційної скарги на судове рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_2