Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2024 рокуСправа №160/10671/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в проведенні виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження загального розміру пенсії розміром у 10 прожиткових мінімумів для осіб що втратили працездатність з 20.03.2024дати вступу в силу рішення Конституційного Суду України у справі № 2-р(ІІ)/2024;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 20.03.2024 року нарахування та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , без обмеження її розміром у 10 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що отримує пенсію по інвалідності внаслідок аварії на ЧАЕС, призначену згідно ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон №796-XII). Однак виплата пенсії проводиться лише в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючирішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром його пенсії, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року відкрито провадження у справі №160/10671/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 20.05.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач вказує, що оскільки пенсія гр.. ОСОБА_1 призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутні законні підстави для виплати пенсії без обмеження, встановленого Законом України Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві і отримує пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (робота під час ліквідації аварії на ЧАЕС за списком №1), що вбачаєтся з перерахунку пенсії від 26.02.2023.
Відповідно до перерахунку пенсії від 26.02.2023 з урахуванням обмеження розмір пенсії позивача складає 20930,00 грн.
На звернення представника позивача із заявою щодо неправомірного застосування до пенсії ОСОБА_1 обмеження розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 22.04.2024 №2600-0202-8/82415 повідомило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії,цільової грошової допомоги,пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб,які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратии працездатність з 01.01.2024 встановлено на рівні 2361,00 грн.
Відповідно до зазначеного, виплата пенсії гр. ОСОБА_1 здійснюється в максимальному розмірі.
Відсутні законні підстави для виплати пенсії без обмеження, встановленого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважає дії відповідача з нарахування і виплати пенсії з обмеженням граничним розміром протиправними, що спонукало його звернутись з позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
За приписами ст. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 6 ч. 1ст. 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XIIвизначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до ст. 1 Закону №796-XII, Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. захисту потерпілого населення (Закон №796-XII).
Заст. 49 Закону №796-XIIпенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно дост. 67 Закону №796-XIIмаксимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
В подальшому,статтю 67 Закону №796-XIIдоповнено частиною третьою згідно із Законом №231-V від 05.10.2006в редакціїЗакону №107-VI від 28.12.2007- зміну визнано неконституційною згідно зРішенням Конституційного Суду №10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Законів №3668-VI від 08.07.2011, №1774-VIII від 06.12.2016.
Стаття 67 Закону №796-XIIв редакціїЗакону №230/96-ВР від 06.06.1996не містить норми, яка б передбачала обмеження пенсії максимальним розміром.
Частиною 3ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(зі змінами, внесеними згідно зЗаконом №911 від 24.12.2015) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Зазначена законодавча норма викладена в редакціїЗакону України від 08.07.2011 №3668-VIта зі змінами, внесеними згідноЗакону від 24.12.2015 №911-VIII.
У пунктах 1, 2 Прикінцевих іперехідних положень Закону №3668-VI(набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цимЗаконом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
У п. 2 Прикінцевих положень Закону№911-VIIIпередбачено, що дія його положень щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.
При цьому, урішенні Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зпзазначено, щостаття 58 Конституції Українизакріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізньогозаконучи іншого нормативно-правового акта. Надання зворотної сили законам суперечить духу правової держави.
Відтак, системний аналіз викладених правових норм та наведеної правової позиції Конституційного Суду України дозволяє стверджувати, що обмеження пенсії максимальним розміром застосовується до осіб, яким пенсія призначена після набуття чинностіЗаконом №3668-VI, тобто після 01.10.2011, та Законом №911-VIII, тобто з 01.01.2016, таЗаконом №1801-VIII, тобто з 01.01.2017.
Пенсія позивачу призначена до 2011, що не заперечується відповідачем.
Таким чином, обмеження відповідачем її максимальним розміром при здійсненні перерахунку на виконання рішення суду у даній справі порушує право, набуте до набрання чинності Законами №3668-VI, №911-VIII, №1801-VIII та регламентоване їх нормами, а саме пункт 2 Прикінцевих іперехідних положень Закону №3668-VIта п. 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, №1801-VIII.
Така позиція суду повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 12.11.2019 у справі №360/1428/17.
Згідно ч. 5ст. 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім того, суд зазначає, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставіЗакону №796 десятьмапрожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію встановленоїЗаконом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI(далі - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положеньст. 2 Закону №3668-VIмаксимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно доМитного кодексу України,законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про КабінетМіністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія міжЗаконом №796таЗаконом №3668-VI- у частині обмеження максимальним розміром пенсії чорнобильців.
При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положеннястатті 2 Закону №3668-VI.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей1,8,92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), №17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року).
Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.
Відповідно до частини третьої статті22, статті64 Конституції Україниправо громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20.03.2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якоюКонституціята закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22Конституції Українине допускається (Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2004 від 17.03.2004, №20-рп/2004 від 01.12.2004, №8-рп/99 від 06.07.1999, №5-рп/2002 від 20.03.2002).
Рішенням Конституційного Суд України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписистатті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI.
Приписистатті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VIзі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Своє рішення КСУ пояснив тим, що приписизакону №3668, які обмежують максимальним розміром пенсії, не відповідають сутності соціальних гарантій передбаченихКонституцією України.
20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення № 2-р(II)/2024 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII (щодо гарантованого рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), в якому вказав, що стаття 67 закону № 796XII у первинній редакції, яка була чинною на час призначення Атаманчуку пенсії, не містила приписів щодо обмеження її максимального розміру, натомість містила вимогу щорічного підвищення конкретних розмірів усіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя й зростання мінімальної заробітної плати.
Суд звернув увагу, що таку вимогу містить і частина перша статті 67 закону № 796XII у редакції закону України «Про внесення змін і доповнень до закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР, що є чинною на час розгляду цієї справи, а саме: конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищує Кабінет міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Із наведеного випливає, що, зберігши вимогу підвищення для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмірів усіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, законодавець приписами статті 2 закону 3668VI та першого речення частини третьої статті 67 закону № 796XII обмежив максимальний розмір державної пенсії цих осіб десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Крім того,КСзазначив, що аналіз пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення закону № 3668VI свідчить про зупинення підвищення розміру пенсії для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також КС дійшов висновку, що запроваджене обмеження максимального розміру пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело до порушення сутності конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб, що є порушенням зобов`язань держави, які випливають зі змісту статей 3, 16, 50 Конституції України в їх взаємозв`язку.
Конституційним Судом України ухвалено визнати такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), приписстатті 2Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року№ 796-XIIзі змінами, припис першого реченнячастини третьоїстатті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Приписстатті 2Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року№ 796-XIIзі змінами, припис першого реченнячастини третьоїстатті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач з 20.03.2024 не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з огляду на рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язати Пенсійний фонд виплачувати пенсію, то такі вимоги не можуть бути задоволенні.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Дані вимоги є передчасними, оскільки спрямовані на майбутнє, тоді як судовому захисту в адміністративному процесі підлягають лише порушені права позивача на час звернення за судовим захистом.
Позивач просить також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд відмовляє позивачу у задоволенні даного клопотання, оскільки в даному випадку воно є передчасним, враховуючи наступне.
За приписами ч. 2ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 1ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За змістом наведеної норми суд на власний розсуд приймає рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт.
При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконувати в рамках законодавства.
Позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1ст. 382 КАС Українита не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, тому суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
Згідно ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягаютьчастковому задоволенню.
Згідно ч. 3ст. 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ,розподіл судових витрат судом не здійснюється
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в проведенні виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження загального розміру пенсії розміром у 10 прожиткових мінімумів для осіб що втратили працездатність з 20.03.2024дати вступу в силу рішення Конституційного Суду України у справі №2-р(ІІ)/2024.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) провести з 20.03.2024 року нарахування та виплатити пенсію ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), без обмеження її розміром у 10 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність.
В решті позовних вимог -відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона
Судове рішення № 120262744, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 01.07.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/10671/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: