Ухвала суду № 120262239, 10.07.2024, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/2846/24

Номер провадження 1-кп/504/636/24

У Х В А Л А

10.07.2024 рокус-ще Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника-адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024160000000271 від 26.02.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В судовому засіданні прокурор Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 заявила клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави, оскільки перебуваючи на волі останній може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання та просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки хоче пройти лікування.

Захисник-адвокат ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції) вважав, що клопотання подано неналежним чином, оскільки запобіжний захід у виді тримання під вартою був обраним на досудовому розслідуванні, відтак прокурор повинен був заявити клопотання про продовження строку тримання під вартою. Також зауважив, що обвинувачений не переховувався від органів досудового розслідування, оскільки з`являвся в судове засідання до апеляційного суду.

Потерпіла ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленою, в підготовче судове засідання не з`явилася, однак надала телефонограму про проведення підготовчого судового засідання без її участі.

Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177КПК України.

Згідно ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Так, при направленні обвинувального акта до суду запобіжний захід щодо обвинуваченого є незмінним у межах строку, визначеного ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, враховуючи, що стадія досудового розслідування завершена, з огляду на вимоги ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання, суд вважає коректним звернення прокурора із клопотанням саме про обрання запобіжного заходу та відхиляє доводи захисника.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

На підставі цього, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Прецедентне право Конвенції розробило чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти:

- ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення не з`явиться на суді /справа Stogmuller против Austria/;

- ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення у випадку звільнення прийме дії, направлені на перешкоджання відправленню правосуддя /справа Stogmuller против Austria/;

- ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення, здійснить подальші правопорушення /справа Matznetter против Austria/;

- ризик, що особа порушить громадський порядок /справа Letellier против France/.

Продовжене тримання під вартою може бути виправдано в тому випадку, якщо існують конкретні ознаки того, що це дійсно вимагається виходячи з інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи /справа W. против Switzerland, судове рішення від 26.01.1993 року § 30/.

Суд, оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи принцип презумпції невинуватості, приходить до наступного.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, відомості про його соціальні зв`язки суду не надані. Вказані обставини з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, характеру інкримінованого злочину свідчать про існування ризику переховування від суду.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також, ризик впливу на потерпілу та свідків здається суду явно переконливим, оскільки обвинувачений шляхом вмовляння, переконання чи погроз може вплинути на них з метою зміни показань під час судового розгляду.

Реальна небезпека чинення тиску на свідків може мати місце на початковій стадії досудового розслідування цієї справи, і може зменшитись лише з певним часом (справа «Летельє проти Франції», 12369/86, 26 червня 1991 року). На даний час розгляд обвинувального акта перебуває на стадії підготовчого судового засідання та жодні особи не допитувалися.

Разом із тим, суд не погоджується із заявленим прокурором ризиком перешкоджання кримінальному правопорушенню іншим чином, оскільки у клопотанні не наведено жодних належних обґрунтувань цьому, а лише знову перераховані ризики переховування від суду та здійснення впливу на осіб.

Відповідно до ч.5ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п.9 ч.2ст.131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Однак, обвинуваченим та його захисником в супереч положеньст.132 КПК України, не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що заявлені прокурором ризики та обставини, визначені п.п.1-11 ч.1ст.178 КПК України,є неактуальними та недоведеними.

Твердженню захисника-адвоката ОСОБА_5 , який вважав, що клопотання подано неналежним чином, оскільки запобіжний захід у виді тримання під вартою був обраним на досудовому розслідуванні, відтак прокурор повинен був заявити клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд надає критичну оцінку, у зв`язку із тим, що після направлення обвинувального акту до суду змінюється статус особи з підозрюваного на обвинуваченого, досудове розслідування завершено, а тому звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу під час підготовчого судового засідання є коректним.

Враховуючи, що обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено, застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе запобігти доведеним ризикам, зважаючи на обставини справи, дані про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним обрати запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.

Обираючи ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що саме цей запобіжний захід забезпечить належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи, що злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_4 спричинив загибель людини, суд вважає, що встановлювати розмір застави є недоцільним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 197, 315, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою рахувати з 10.07.2024 року.

Закінчення строку тримання під вартою визначити 08.09.2024 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1