Рішення № 12026042, 27.10.2010, Центральний районний суд м. Сімферополя

Справа № 2-3634/10

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2010 року місто Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

головуючого судді Іщенка І.В.,

при секретарі Сеничкіній Г.О., Бажиній І.О.

за участі: позивача ОСОБА_1, представника відповідача Нікітіна О.І. (довіреність від 14 червня 2010 року № 01/11-449),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди та допомоги у звязку з тимчасовою непрацездатністю, видачі дубліката трудової книжки з виключенням в ній записів про незаконні звільнення

в с т а н о в и в :

У лютому 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він працював на посаді заступника генерального директора Державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек» (далі Дитячий центр) з 2005 року. Вказує, що його неодноразово наказами керівництва Дитячого центру його було звільнено з займаної посади, але за рішеннями суду його було поновлено. Додає, що вказані рішення належним чином не виконувалися. Зазначає, що у доступі до виконання обовязків було відмовлено та надано відпустку, після закінчення якої було повідомлено про звільнення з посади. Копію наказу та трудову книжку повернути відмовилися, розрахунок по заробітній платі проведено не було. Зазначені обставини погано вплинули на його здоровя, у звязку з чим в період з 02 листопада 2009 по 20 січня 2010 року знаходився на лікарняному. Вказує, що 13 січня 2010 року поштою отримав копію наказу № 1237-к від 28 грудня 2009 року про звільнення з посади у звязку з прогулом без поважної причини у період з 02 листопада по 28 грудня 2009 року, та дублікат трудової книжки. Зазначений наказ вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки його прийнято з порушенням вимог діючого законодавства про працю. Просить поновити його на посаді заступника генерального директора по загальним питанням - керівника апарату Дитячий центр та за остаточно уточненими вимогами просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у звязку з незаконним звільненням з 28 грудня 2009 року до відновлення на посаді в розмірі 30203,40 гривень, середній заробіток за час вимушеного прогулу у звязку з затримкою видачі трудової книжки з 10 листопада по 25 грудня 2009 року в сумі 4821,20 гривень, на відшкодування моральної шкоди 10000 гривень, допомоги у звязку з тимчасовою непрацездатністю з 02 по 06 листопада 2009 року в розмірі 620,61 гривень, та зобовязати видати новий дублікат трудової книжки з виключенням запису про незаконні звільнення за №№ 7-9 трудова книжка серія АЕ № НОМЕР_1.

Позивач позовні вимоги підтримав та під час розгляду справи їх збільшував у відповідності до часу розгляду справи в частині суми, що полягала стягненню за час вимушеного прогулу (а.с. 77, 133, 164).

Представник відповідача з вимогами позивача не погодився та надав суду свої заперечення з яких впливає, що доводи позивача про те, що його фактично не було допущено до роботи після поновлення за рішеннями суду та від нього вимагали звільнитися за власним бажанням спростовуються іншим рішенням суду, в якому такі твердження було оцінено критично. Також не прогождується з тим, що відповідачем не було вчинено необхідних дій для встановлення причин відсутності позивача на роботі, оскільки у відповідності до лікарняного листа, наданого позивачем, його відпустку було продовжено, але про інші підстави для відсутності ОСОБА_1 на робочому місці Дитячий центр повідомлений не був. Лист непрацездатності позивача від 02-07 листопада 2009 року Дитячий центр отримав з значною затримкою вже після видання наказу про звільнення, а тому правові підстави для виплат за цим листом відсутні. Додає, що Наказ про звільнення позивача було видано на підставі в тому числі і Акту службового розслідування яким було встановлено відсутність позивача на робочому місці. Після видання наказу його копія та дублікат трудової книжки був надіслані позивачеві. Зазначає, що відсутність позивача, як працівника Дитячого центру з 02 листопада д 28 грудня 2009 року була задокументована у відповідності до вимог трудового законодавства. Також вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що наказ про його звільнення було видано під час його хвороби, оскільки в день видачі наказу позивач тільки звертався до лікарні у звязку з травмою ноги про що є відповідна довідка, але немає документів про його тимчасову непрацездатність. Зауважує, що оскільки звільнення відповідача відбулося у відповідності до вимог трудового законодавства, відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період затримки видачі трудової книжки. Наполягає, що записи в трудовій книжці позивача є такими, що відповідають фактичним обставинам, а тому правові підстави для їх скасування та видачі дубліката трудової книжки відсутні. Оскільки доводи позову вважають необґрунтованими, то відсутні підстави для їх задоволення в частині відшкодування моральної шкоди (а.с. 97-101).

На пропозицію суду представником Дитячого центру було надано тільки один табель обліку робочого часу позивача за жовтень 2007 ріку (а.с. 181-182).

Заслухавши сторони, їх представників та свідків, та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач був прийнятий на роботу до Дитячого центру 18 квітня 2005 року на підставі Наказу № 165-к на посаду заступника генерального директора Дитячого центру, а у відповідності до рішень суду позивач був поновлений на вказаній посаді востаннє 26 грудня 2008 року, що визнали сторони під час розгляду справи (а.с. 8, 84-87). Наказом генерального директора Дитячого центру від 11 червня 2009 року № 505-к позивача було звільнено за власним бажанням, та у відповідності до його заяви цей наказ як і наказ про надання щорічної відпустки від 17 березня 2009 року № 154-к було скасовано і ОСОБА_1 було надано відпустку з 13 липня до 25 жовтня 2009 року, яку продовжено до 30 жовтня 2009 року (а.с. 10-12, 113-114). У відповідності до Наказу від 28 грудня 2009 року № 1237-к позивача було звільнено у звязку з прогулом без поважних причин у відповідності до пункту 4 статті 40 КзПП, а саме: відсутністю на роботі з 02 листопада до 28 грудня 2009 року (а.с. 13). Викладене знайшло своє відображення у вигляді записів у трудовій книжці позивача (а.с. 14-15).

Позивач був інвалідом 2 групи до 31 березня 2010 року та отримав листок непрацездатності у звязку з хворобою з 02 до 06 листопада 2009 року (а.с. 16-18). Про оплату тимчасової непрацездатності з 02 до 06 листопада 2009 року позивач звертався до Дитячого центру, але отримав відмову (а.с. 81 зворотна сторона).

Дитячим центром позивачеві за період з 01 січня до 31 жовтня 2009 року було нарахована заробітна плата 28033, 80 гривень (а.с. 83).

Про надання пояснень з приводу відсутності на робочому місці Дитячий центр звертався до ОСОБА_1, на що той вказував, що його фактично не допускають до роботи (а.с. 116-118),

Керівник кадрової роботи Дитячого центру в службовій записці від 23 грудня 2009 року вказав Генеральному директору Дитячого центру про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці (а.с. 153). Для перевірки причини відсутності позивача на роботі Дитячим центром було створено комісію, яка встановила відсутність поважних причин та зазначила на необхідність застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, що знайшло відображення в наказі про звільнення позивача (а.с. 119-121). Допитані окремо один від одного у якості свідків члени комісії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що на робочому місці позивач дійсно був відсутній. Крім того, свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що кожен день Відділом оперативного контролю Дитячого центру до директора Дитячого центру надається довідка про стан справ в Дитячому центрі. Вказані довідки за період з 02 листопада до 25 грудня 2009 року були досліджені судом та з них впливає, що з невідомих причин на робочому місці Дирекції Дитячого центру відсутня одна особа, тобто, як впливає з пояснень представника відповідача, ОСОБА_1 (а.с. 183-186). На пропозицію суду представником відповідача було надано лише один табель виходу на роботу співробітників Дитячого центру позивача у справі тільки за жовтень 2007 року (а.с. 181-182).

У відповідності до приписів Наказу Міністерства статистики України від 09 жовтня 1995 року N 253 «Про затвердження типових форм первинного обліку» облік використання робочого часу здійснюється за кожну зміну в табелі, який відкривається щомісячно на працюючих цеху (відділу), дільниці, тощо; табель являє собою іменний список працівників цеху (відділу), дільниці тощо, та ведеться окремо по категоріях, а в межах категорії працюючих - в порядку табельних номерів або алфавітному порядку; Табель складається (готується) за два-три дні до початку розрахункового періоду на підставі табеля за минулий місяць. Записи в табель на підставі належно оформлених документів по обліку особливого складу: наказу (записок) про прийом, переведення, звільнення; Облік явок на роботу та використання робочого часу здійснюється в табелі або методом суцільної реєстрації, а саме відмітки всіх прибулих, які запізнилися і т. д., або шляхом реєстрації тільки відхилень (неявок, запізнень і т. д.). Викладене узгоджується з приписами пункту 14, 15 Типових правил внутрішнього трудового розкладу для робітників та службовців підприємств, установ та організацій (затв. Постановою Деркомпраці СРСР за узгодженням з ВЦСПС від 20 липня 1984 року) у відповідності до яких до начала работы каждый рабочий и служащий обязан отметить свой приход на работу, а по окончании рабочего дня - уход с работы в порядке, установленном на предприятии, в учреждении, организации. Администрация обязана организовать учет явки на работу и ухода с работы. При чітко налагодженій системі обліку стану справ в Дитячому центрі його адміністрація мала негайно встановити причини неявки позивача на робоче місце, а не чекати продовжуваний час.

Аналіз викладених доказів у їх сукупності приводить суд до висновку, що після виконання судових рішень з приводу поновлення позивача на роботі, що знайшло своє відображення у відповідному наказі, Дитячий центр мав розпочати його облік на робочому місці у табелі відповідного підрозділу Дитячого центру чого зроблено не було. У відповідача відсутні табелі обліку робочого часу позивача на час його відпусток згідно з відповідними наказами, як про поновлення на роботі, так і про надання відпусток.

Викладене узгоджується з фактами, що їх встановила Комісія, яка перевіряла причини відсутності позивача на робочому місці: позивачеві на порушення вимог частини 1 статті 149 КЗпП України не було запропоновано надати пояснення з приводу відсутності на робочому місці, а лише було описано листування Адміністрації з ОСОБА_1 . Суд вважає, що у комісії навіть не було фактичної можливості виконати приписи частини 1 статті 149 КЗпП України, оскільки наказ про створення комісії було видано 25 грудня 2009 року (тобто в пятницю), а Акт службового розслідування та наказ про звільнення позивача було видано 28 грудня 2009 року (тобто в понеділок).

Пленум Верховного Суду України в п. п. 18, 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», що у відповідності до статті 7 ЦК України є правовим звичаєм, роз'яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом. При цьому суди не вправі визнавати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. При розгляді таких спорів судам необхідно зясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 статті 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Крім того, оскаржуваний наказ про звільнення позивача було видано під час його травмування та звернення до лікарні, що також заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом другої групи (а.с. 17).

Узагальнюючи викладене, суд приходить до висновку, що позивача фактично не було допущено до роботи в Дитячому центрі і після закінчення його відпустки він не мав можливості стати до роботи, а тому вимоги позову про визнання незаконним та скасування наказу Дитячого центру від 28 грудня 2009 року № 1237-к про звільнення позивача з роботи за прогул без поважних причин у відповідності до частини 4 статті 40 КЗпП України та про поновлення його на роботі у якості директора з загальних питань керівника апарату Дитячого центру АР Крим підлягають задоволенню.

Приписами статті 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд погоджується з розрахунком суми середнього заробітку, що його зробив позивач на день ухвалення рішення, а саме: середньоденний заробіток (вересень (22 робочі дні) та жовтень (21 робочий день) 2009 року) 3048, 60 гривень х 2 = 6097, 20 гривень : 43 дні = 141, 80 гривень. Звільнено з 28 грудня 2009 року до ухвалено рішення 27 жовтня 2010 року = 213 робочі дні х 141, 80 гривень = 30203, 40 гривень.

Оскільки позивач поновлений на роботі, то йому підлягає відшкодування часу непрацездатності, а саме: 5 днів х 148, 80 гривень = 744, 50 гривень утримано пенсійний фонд 744, 50 гривень х 2% - 14, 89 гривень та податок на прибуток 729, 61 гривень х 15% = 109, 44 гривень, а тому підлягає виплаті 744, 50 гривень 109, 44 гривень = 620, 61 гривень (а.с. 16, 174).

Частиною 4 статті 235 КЗпП України у разі затримки трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Викладені вимоги є самостійними, а оскільки Державний центр мав вирішити питання про проведення перевірки причини не явки позивача на роботу безпосередньо після закінчення хвороби, то проміжок часу з 10 листопада до часу видання наказу про звільнення 25 грудня 2009 року має бути оплачений, як вимушений прогул у звязку з затримкою видачі трудової книжки. Таким чином, і в цій частині вимоги позову підлягають задоволенню в повному обсязі: 15 робочих днів в листопада 2009 року + 19 робочих днів в грудні 2009 року = 34 робочі дні х 141, 80 гривень = 4821, 20 гривень.

Зважаючи на те, що суд задовольняє вимоги позову про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, записи про накази, що скасовані в трудовій книжці позивача підлягають скасуванню, а його вимоги про видачу йому нового дубліката трудової книжки підлягають задоволенню (а.с. 14-15). Викладений обов'язок роботодавця передбачено статтями 47, 48 КЗпП України та пунктами 5.2, 5.3, 5.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58. При цьому посилання представника відповідача на те, що раніше позивач аналогічні вимоги залишав без розгляду, суд не приймає, оскільки перешкод для їх предявлення вдруге немає.

Вимоги про стягнення моральної шкоди суд вважає завищеними і вважає достатньою суму в 1000 гривень.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача, а саме: державний судовий збір в сумі 356,50 гривень та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

На підставі статей 235, 149, частини 4 статті 40, 237-1 Кодексу законів про працю України, керуючись статтями 10, 11, 58-60, 209, 212, 214-215, 217, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди та допомоги у звязку з тимчасовою непрацездатністю, видачі дубліката трудової книжки з виключенням в ній записів про незаконні звільнення задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Наказ Генерального директора ДПУ МДЦ «Артек» Новожилова Б.В. «Про звільнення» від 28 грудня 2009 року № 1237-к, яким ОСОБА_1 було звільнено на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України у звязку з прогулом без поважних причин (відсутністю на роботі з 02 листопада по 28 грудня 2009 року).

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з загальних питань керівника апарату Державного підприємства міжнародний дитячий центр «Артек» з 02 листопада 2009 року.

Стягнути з Державного підприємства міжнародний дитячий центр «Артек» (98645 с. Гурзуф вул.. Ленінградська 41 ОКПО 16502790, розрахунковий рахунок № 26008340025301 в філії АБ «Південний» м. Ялта МФО 384522) на користь: - ОСОБА_1: - середній заробіток за час вимушеного прогулу - 30203,40 гривень, середній заробіток за час вимушеного прогулу у звязку з затримкою видачі трудової книжки 4821,20 гривень, допомога за тимчасовою непрацездатністю - 620 гривень та також на відшкодування моральної шкоди 1000 гривень; - держави: - державний судовий збір в сумі 356,50 гривень та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Зобовязати Державне підприємство міжнародний дитячий центр «Артек» видати ОСОБА_1 новий дублікат трудової книжки, з виключенням записів про незаконні звільнення.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з загальних питань керівника апарату Державного підприємства міжнародний дитячий центр «Артек» та виплати заробітної плати в межах одного місяця.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя