Ухвала суду № 120256179, 08.07.2024, Крижопільський районний суд Вінницької області

1-кс/134/355/2024

Справа № 134/1195/24

УХВАЛА

про арешт майна

08 липня 2024 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

Слідчий суддя Крижопільського районного суду ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

слідчого ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

власників майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши клопотання заступника начальника СВ Відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024020190000213від 06.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332КК України про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Заступник начальника СВ Відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про арешт майна.

Вказав, що 05.07.2024 до ВП №1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення від прикордонної служби 24 прикордонного загону (Болган) про те, що в ході здійснення оперативно-розшукової діяльності, було встановлено, що громадянини ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на території Тульчинського району Вінницької області організували незаконне переправлення осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років через Державний кордон України на територію Придністровського регіону Республіки Молдова.

06.07.2024 за даним фатом відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024020190000213 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , за попередньою змовою з невстановленими особами, що організували незаконне переправлення громадян України через державний кордон України на територію Республіки Молдова, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, сприяв їх діям шляхом надання засобів, а саме автомобілів для перевезення осіб, які виявили бажання незаконно перетнути кордон.

Так, протягом червня-липня 2024 року, точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, невідома особа чоловічої статі, спілкуючись по телефону через месенджер «Telegram» із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , висловила пропозицію організувати незаконне переправлення вказаних осіб через державний кордон України на територію Республіки Молдова поза пунктами пропуску за грошову винагороду у розмірі 120000 гривень, на яку останні погодилися.

Будучи обізнаними зі способами та порядком здійснення охорони державного кордону представниками служб охорони державного кордону України та Республіки Молдова, місць дислокації їх мобільних підрозділів та розташування прикордонних нарядів, невідомі особи, узгодили із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 те, що 05.07.2024 їх доправлять до Державного кордону України та вони у пішому порядку перейдуть на територію Республіки Молдова поза пунктом пропуску.

Так, за вказівкою невстановленої особи, що здійснювала коригування руху осіб через месенджер «Telegram», профіль якого підписаний «ПАША» ( НОМЕР_1 ), особи які мали намір перетнути державний кордон України, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 прибули 05.07.2024 року в ранковий час на автозаправку за адресою: АДРЕСА_1 , де очікували на транспортні засоби для їх подальшого переправлення.

В свою чергу, ОСОБА_4 за вказівкою невідомої особи, із якою спілкувався також через месенджер «Telegram», профіль якого підписаний «ПАША» ( НОМЕР_1 ), діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, реалізуючи спільний з невстановленими особами умисел на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, знаючи, що його завданням є надання транспортного засобу для перевезення осіб та здійснення перевезення осіб до прикордонного району, розуміючи, що своїм автомобілем усіх чоловіків перевезти не зможе, 04.07.2024 звернувся про допомогу до свого знайомого ОСОБА_21 , якому запропонував підзаробити перевезенням пасажирів із м. Київ, чим вчинив сприяння вчиненню незаконного переправлення шляхом надання необхідних засобів, а саме автомобілів. На дану пропозицію ОСОБА_21 погодився.

Зранку 05.07.2024 ОСОБА_4 своїм автомобілем «Mercedes-Benz Vito» державний номерний знак НОМЕР_2 та ОСОБА_21 своїм автомобілем «Ford Fusion» державний номерний знак НОМЕР_3 прибули на автозаправку за адресою: АДРЕСА_1 , де до них в автомобілі сіли, особи, що мали намір незаконно перетнути кордон. Після того як дані особи сіли до автомобілів, то відразу ж заплатили водіям по 6250 гривень кожен.

Після зустрічі ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, що полягали у наданні транспортних засобів, за вказівками невстановлених осіб, розпочав рух по маршруту, який даними особами скидався на мобільний телефон одного із осіб, що мали намір перетнути кордон, а саме ОСОБА_19 .. Відповідно до даного маршруту, вони направились у напрямку до кордону із Республікою Молдова, з врахуванням об`їзду встановлених по напрямку руху блок постів. В свою чергу, ОСОБА_21 на своєму автомобілі рухався позаду нього.

Однак, доставити осіб до кінцевої точки маршруту для здійснення незаконного перетину через державний кордон України до Республіки Молдова, не змогли, так як були затримані 05.07.2024 працівниками Державної прикордонної служби поблизу с. Павлівка Крижопільської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області, що розташоване неподалік від прикордонної смуги.

06.07.2024 в с. Болган Тульчинського району Вінницької області проведено обшук автомобіля «Mercedes-Benz Vito» державний номерний знак НОМЕР_2 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5 , жителю АДРЕСА_2 . В ході обшуку вилучено вказаний автомобіль, ключ від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Крім того, 06.07.2024 в с. Болган Тульчинського району Вінницької області проведено обшук автомобіля «Ford Fusion» державний номерний знак НОМЕР_3 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_6 , жительці АДРЕСА_2 . В ході обшуку вилучено вказаний автомобіль, ключ від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 25000 гривень, які він отримав за перевезення затриманих осіб.

Крім того, 06.07.2024 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України затримано ОСОБА_4 та під час його особистого обшуку у нього в нагрудній сумці виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Iphone 14 Pro Max» ІМЕІ1: НОМЕР_4 та ІМЕІ2: НОМЕР_5 із сім карткою НОМЕР_6 , а також грошові кошти в сумі 31250 грн., які він отримав за перевезення затриманих осіб.

Необхідність арешту вище вказаного майна, обґрунтована тим, що відповідно дост. 98 КПК України, вказані вище предмети є речовими доказами у кримінальному провадженні, та вони можуть бути реалізовані, знищені, або в інший спосіб знищено ідентифікаційні ознаки, кожного предмета, а тому є необхідність забезпечити цілісність вказаного майна та недопущення інших незаконних дій стосовно них, вжити заходів щодо забезпечення їхньої схоронності через арешт та подальше збереження речових доказів.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав.

Власник автомобіля ОСОБА_5 просив повернути йому автомобіль.

Власник автомобіля ОСОБА_6 просила повернути йому автомобіль.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали, додані до клопотання, приходжу до висновку про задоволення клопотання та накладення арешту на майно з наступних підстав.

Клопотання про арешт майна, подане заступника начальника Відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 відповідає вимогам статті 171 КПК України, підстав для його повернення ініціатору не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Частиною 2 статті 170 КПК України встановлено, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до ч.10 та 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчим Відділенняполіції №1Тульчинського РВПГУНП уВінницькій області доведено необхідність накладення арешту на майно; наявність достатніх підстав вважати, що зазначені речі є предметом скоєного кримінального правопорушення та має суттєве значення для встановлення обставин скоєного кримінального правопорушення, необхідність проведення відповідних слідчих дій, а також збереження речових доказів.

Статтею 131 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження, якими зокрема є арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею враховується правова підстава для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України; розмір можливої конфіскації майна та розмір можливого цивільного позову про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням, наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З огляду на вище викладене приходжу до висновку, що з метою запобігання настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також для проведення необхідних слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні як речових доказів, слід задовольнити клопотання та накласти арешт на майно.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Приймаючи до уваги, що вище зазначені речі є предметом злочину, можуть бути фізично вилученими, тому необхідно вжити заходів збереження, з метою усунення реальної загрози втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Приймаючи до уваги, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, може бути застосована лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати, пошкодження, знищення майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а подальше використання вказаного майна містить зазначені ризики, а в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що зазначені вище речі - є предметом скоєного кримінального правопорушення, має суттєве значення для встановлення обставин скоєного кримінального правопорушення, слідчий суддя з метою проведення необхідних слідчих дій, а також з метою збереження речового доказу, приходить до висновку про часткове задоволення клопотання та накладення арешту на вище зазначене майно.

Керуючись ст. ст. 40, 131, 132, 170, 172, 173, 175, 309, 395 КПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Клопотання заступника начальника СВ Відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт з застосуванням заборони відчуження, знищення та розпорядження на автомобіль «Mercedes-BenzVito» державний номерний знак НОМЕР_2 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5 , жителю АДРЕСА_2 та передати його на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 .

Накласти арештз застосуваннямзаборони відчуження,знищення та розпорядження на автомобіль «FordFusion» державний номерний знак НОМЕР_3 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_6 , жительці АДРЕСА_2 та передати його на відповідальне зберігання власниці ОСОБА_6 .

Накласти арешт на мобільний телефон марки «Iphone 14 ProMax» ІМЕІ1: НОМЕР_4 та ІМЕІ2: НОМЕР_5 із сім карткою НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_3 , який після проведення слідчих дій передати на зберігання до кімнати речових доказів ВП №1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області до прийняття кінцевого рішення у справі.

Накласти арешт на грошові кошти в сумі 31250 (тридцять одна тисяча двісті п`ятдесят) гривень, що вилучені у ОСОБА_4 та на грошові кошти в сумі 25000 гривень, вилучені у ОСОБА_21 .

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Слідчий суддя