Рішення № 120256006, 09.07.2024, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/848/24

Провадження № 2/131/222/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2024 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Коваля А.М.,

за участю секретаря судового засідання Болотової Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що він разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_3 з 16 липня 2002 року і поданий час зареєстрований та постійно проживає відкрито та безперервно володіє і користується житловим будинком, розташованим в АДРЕСА_1 .

Даний житловий будинок було передано йому як члену КСП, однак дані відомості не може бути відображено у виписці з погосподарської книги станом на 15 квітня 1991 року, адже будинок було передано у 2002 році. Інших документів про передачу немає, будь-які дані відсутні.

ОСОБА_1 іншого житла не має, з 16 липня 2002 року постійно проживає у житловому будинку, добросовісно, відкрито, безперервно користується ним та присадибною ділянкою, обгородив земельну ділянку, викопав та облаштував погріб, побудував хлів для худоби, викопав криницю, доглядав за будинком та прибудинковою територією. Користується земельною ділянкою загальною площею 0,23 га і вчасне сплачував земельний податок, тому просить суд визнати за ним право власності на вказаний житловий будинок за набувальною давністю.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Діденко Н.П. в судове засідання не з`явились, натомість подали до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовільнити та розглянути справу за їх відсутності.

Представник відповідача Іллінецької міської ради Вінницьокого району Вінницької області в судове засідання не з`явився, натомість міський голова подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав в повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує та просить проводити розгляд справи у відсутність представника ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні та задоволення позову з таких підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 16, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_3 з 16 липня 2002 року і поданий час зареєстрований та постійно проживає відкрито та безперервно володіє і користується житловим будинком, розташованим в с. Пархомівка Вінницького району Вінницької області, що підтверджується копіями витягів з реєстру територіальної громади (а.с.6 зворот, а.с.8 зворот), копією техпаспорта на житловий будинок (а.с.9-12), актом обстеження на предмет фактичного проживання від 15 березня 2024 року (а.с.14), довідкою виконкому Іллінецької міської ради від 15 березня 2024 року за №115 (а.с.15), а також довідкою про споживача за період з 09.2006 по 01.2020, з 01.2019 по 03.2024 та актом звірки взаєморозрахунків за електроенергію (а.с.16-27).

Даний житловий будинок було передано позивачу як члену КСП, однак дані відомості не може бути відображено у виписці з погосподарської книги станом на 15 квітня 1991 року, так як будинок було передано у 2002 році. Інших документів про передачу немає, будь-які дані відсутні.

Згідно повідомлення КП «Гайсинське МБТІ» від 07 травня 2024 року за №120 право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 не зареєстровано ні за ким (а.с.13). вказане також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (а.с.28).

У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодіння чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для пабуті я права власності.

Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2029 №910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої ст. 144 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент володіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно чи набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути бетитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

Згідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 7.02.2014 року при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке; - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Пункт 11 вказаної Постанови передбачає, що враховуючи положення статей 335, 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об`єкт третіми особами за набувальною давністю. Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року, і При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду від 28.04.2020, справа № 552/1354/18, володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке

не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у

витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від

14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії

суддів Пертої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі

№ 755/16913/16-ц.

Таким чином, враховуючи викладене вище в контексті наведених правових норм, суд вважає, що вимоги позивача своє підтвердження в ході дослідження наявних у справі письмових доказів, крім того вони не оспорюються відповідачем по справі, таким чином, суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, позивач просив судові витрати залишити за ним.

Керуючись ст.ст. 16, 328, 344, 392 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , за набувальною давністю

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Іллінецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Іллінецька міська рада Вінницького району Вінницької області, адреса: 22700, вул. Соборна, 19, м. Іллінці Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ: 03333618.

Суддя: