Рішення № 120242430, 08.07.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1213/24

Провадження № 2/202/2805/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді - Бєльченко Л.А., за участю секретаря судового засідання Ульянченко А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Збагачувальна фабрика Україна» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку порушенням строку їх виплати та компенсації за не вчасно виплачену заробітну плату, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2024 року позивач звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з цим позовом до відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 року визначено суддю Бєльченко Л.А. для розгляду даної справи.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25.01.2024 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до ПрАТ «Збагачувальна фабрика Україна» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку порушенням строку їх виплати та компенсації за не вчасно виплачену заробітну плату до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено цивільну справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 працював на Приватному акціонерному товаристві «Центральна збагачувальна фабрика «росія» (нове найменування - приватне акціонерне товариство «Збагачувальна фабрика «Україна») з 13.10.2020 року по 10.11.2020 року на посаді головного механіка за сумісництвом, а з 10.11.2020 року по 09.03.2021 року на посаді головного механіка за основним місцем роботи та вільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Під час знаходження ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем з жовтня 2020 року по березень 2021 року утворилася заборгованість по заробітній платі. Всупереч діючому трудовому законодавству відповідач не розрахувався з позивачем у день звільнення, у зв`язку з чим він, позивач, вимушений був звернутися до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25.11.2021 року у справі №235/7001/21 позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «росія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 93 755 грн. 76 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 100 000 грн. 00 коп. Зазначене рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області було виконано лише 27.12.2023 року під час примусового виконання судового рішення приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Фесик М.О. у виконавчому првоадженні №73683462.

Відповідно до п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25.11.2021 року у справі №235/7001/21 на підставі довідок від 11.08.2021 року № 318 та від 24.09.2021 року № 399, наданими ПрАТ «Центральна збагачувальна фабрика «росія», засвідчено, що у підприємства перед ОСОБА_1 була наявна заборгованість із заробітної плати, яка складається з заборгованості: за жовтень 2020 року - 14 043, 42 грн.; за листопад 2020 року - 10 781,83 грн.; за грудень 2020 року - 20,73 грн.; за грудень 2020 року - 8 325,66 грн., за січень 2021 року - 16 579,38 грн., за лютий 2021 року - 26 873,90 грн., за березень 2021року - 17 130,95 грн. Всього 93 755,87 грн.

Представник позивача зазначає, що як Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» так і Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу інфляції у відсотках, поділений на 100. Таким чином, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати розраховується за насутпною формулою: Місяць заборгованості - Сума заборгованості ? Коефіцієнт індексації ? % Сума компенсації.

Жовтень 2020 року: 14 043,42 ? 48,6% = 6825,10 грн.;

Листопад 2020 року: 10781,83 ? 46,7% = 5035,11 грн.;

Грудень 2020 року: 20,73 ? 45,3% = 9,39 грн.;

Грудень 2020 року: 8325,66 ? 45,3% = 3771,52 грн.;

Січень 2021 року: 16579,38 ? 43,5% = 7212,03 грн.;

Лютий 2021 року: 26873,90 ? 42,1% = 11313,91 грн.;

Березень 2021 року: 17130,95 ? 39,7% = 6800,99 грн.;

Всього: 40968,05 грн.

Відтак, сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати складає 40868,05 грн.

Таким чином, розрахована компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати відноситься до фонду додаткової заробітної плати та входить до структури заробітної плати.

Посилаючись на ч. 1 ст. 117 КЗпП України (чинну станом на дату звільнення позивача з підприємства - 09.03.2021 року), представник позивача зазначила, що станом на дату звільнення розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складав 1 964,57 грн., відповідно до довідки від 24.09.2021 року №400, наданої ПрАТ «ЦЗФ «Росія» у справі №235/7001/21.

Розрахунок середнього заробітку за період з 25.11.2021 року (день винесення судового рішення ц справ № 235/7001/23) до 27.12.2023 року (день фактичної виплати заборгованості):

2021 рік: 25 робочих днів ? 1 964,57 грн. = 49 114,25 грн.;

2022 рік: 257 робочих днів ? 1 964,57 = 504 894,49 грн.;

2023 рік: 258 робочих днів ? 1964,57 = 506 859,06 грн.

Всього середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.11.2021 року по 27.12.2023 року складає 1 060 867,80 грн.

Представник позивача зазначає, що відповідно до змін внесених в ст.117 КЗпП України Законом № 2352-IX від 01.07.2022 року, що набули чинності 19.07.2022 року, період, за який працівнику має бути нарахований середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, обмежено шістьма місяцями. Закон № 2352-IX від 01.07.2022, яким працівнику обмежено нарахування відповідно до ст.117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шістьма місяцями, відповідно до ст.58 Конституції України не має зворотної дії в часі та не поширюється на правовідносини, які існували до набуття цим Законом чинності, тобто до 19.07.2022 року. Тому, враховуючи що період з 25.11.2021 року (день винесенні судового рішення у справі №235/7001/21) до 19.07.2022 року (дата набуття чинності змін в ст.117 КЗпП України згідно з Законом № 2352-IX від 01.07.2022 року) становить більше шести місяців. Тому вважає, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема за цей період - з 26.11.2021 року по 18.07.2022 року включно. Середній заробіток позивача за затримку розрахунку при звільненні за період з 26.11.2021 року по 18.07.2022 року становить: 1964,57 грн. х 163 робочих днів за вказаний період = 320 224,91 грн.

З урахуванням наведеного, представник позивача, адвокат Петренко Н.О., просила стягнути з ПрАТ«Збагачувальна фабрика «Україна» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 40868,05 грн., компенсацію за не вчасно виплачену зарплату у розмірі середнього заробітку за період з дати прийняття рішення у справі № 235/7001/21 - 26.11.2021 року по 18.07.2022 року в сумі 320 224,91 грн. та судовий збір, сплачений за подання позовної заяви до суду.

Позивач у судове засідання не з`явився. Надав суду заяву, в котрій просив провести розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання двічі поспіль не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не надав. На адресу суду повернувся конверт із рекомендованим повідомленням із судовою повісткою із позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, враховуючи, що судом судова повістка про виклик відповідача у судове засідання направлялася за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача, однак на адресу суду повернувся поштовий конверт із відміткою «за закінченням терміну зберігання», а іншої адреси відповідач суду не повідомив, суд вважає відповідача належним чином повідомленим та можливим, за згодою представника позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що, згідно запису трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював на посаді головного механіка Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика росія» з 10.11.2020 року року по 09.03.2021 року на підставі Наказу №38к від 09.03.2021 року.

На підставі наказу №38 к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 09.03.2021 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням у відповідності до ст.38 КЗпП України (а.с.12).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25.11.2021 року у справі №235/7001/21 позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «росія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 93 755 грн. 76 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 100 000 грн. 00 коп.

В абазці шістнадцятому мотивувальної частини рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25.11.2021 року зазначено, що відповідно до довідки від 11.08.2021 року №318 та за №399 від 24.09.2021 року, заборгованість Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «росія» по заробітній платі перед ОСОБА_1 складала 24 845,97 грн., а саме: жовтень 2020 року - 14 043,42 грн.; листопад 2020 року - 10 781,83 грн.; грудень 2020 року - 20,73 грн.; грудень 2020 року - 8 325,66 грн.; січень 2021 року - 16 579,38 грн.; лютий 2021 року - 26 873,90 грн.; березень 2021 року - 17 130,95 грн.

Згідно довідки про рух коштів по картці від 03.01.2024 року, на картку ОСОБА_1 за № НОМЕР_2 27.12.2023 року було нараховано кошти в розмірі 194 663,76 грн.

Відповідно до протоколу загальних зборів №07/2022 Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «росія» від 08.07.2022 року затверджено зміну найменування товариства на нове найменування - Приватне акціонерне товариство «Збагачувальна фабрика «Україна», скорочене найменування українською мовою ПрАТ «ЗФ «Україна».

Щодо вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати соіл зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000 р. підприємства, установи і організації усіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у т.ч. з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно з ст.2 цього Закону компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні, зокрема не виплатив йому заборгованість по заробітній платі та вихідну допомогу при звільненні, що доведено рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25.11.2021 року у справі №235/7001/21, тому відповідно до статті 117 КЗпП України повинен сплатити компенсацію позивачу втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №15921.02.2001 №159 (з урахуванням змін та доповнень за постановами від 09.08.2001 № 958 та від 31.03.2003 № 430) з наступними змінами: відповідно до п.4 Постанови КМУ № 159 від 21.02.2001р. сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов`язкових платежів) прирості індексу споживчих цін ("індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації поділений на 100.

Розмір компенсації позивач розраховує за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року включно.

Так, компенсація втрати частини грошових доходів за жовтень 2020 року становить 14 043,42 ? 48,6% = 6 825,10 грн.; листопад 2020 року: 10781,83 ? 46,7% = 5 035,11 грн.; грудень 2020 року: 20,73 ? 45,3% = 9,39 грн.; грудень 2020 року: 8325,66 ? 45,3% = 3 771,52 грн.; січень 2021 року: 16579,38 ? 43,5% = 7 212,03 грн.; лютий 2021 року: 26873,90 ? 42,1% = 11 313,91 грн.; березень 2021 року: 17130,95 ? 39,7% = 6 800,99 грн.

Разом сума компенсації втрати частини доходів складає 6 825,10 грн. + 5 035,11 грн. + 9,39 грн. + 3 771,52 грн. + 7 212,03 грн. + 11 313,91 грн. + 6 800,99 грн. = 40 868,05 грн.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати обґрунтованими.

Суд, вирішуючи питання про розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача, вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок, який за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року складає 40 868,05 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1 060 867,80 грн. слід зазначити наступне.

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100, з наступними змінами.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку встановлено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

За змістом абз. 2 п. 3 Порядку суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року за № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Окрім зазначеного судом відзначається, що згідно з правовим висновком Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (Постанова Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі № 6-60цс133), - відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Аналіз зазначених правових норм (ст.ст.116, 117 КЗпП України) дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

При цьому, судом відзначається, що відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану роботу, а за затримку розрахунків при звільненні, тому відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

Метою законодавчого регулювання умов відшкодування працівнику за час затримки усіх виплат при звільненні є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), в якій відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6-113цс16. Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Тому, Верховний Суд зазначив, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин.

На думку Верховного Суду, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таку точку зору у своїй постанові Велика Палата Верховного Суду аргументувала тим, що з однієї сторони працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. З іншої сторони, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Верховний Суд вважає, що метою, яка закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Велика Палата Верховного Суду також погодилась з тим, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Згідно довідки від 24.09.2021 року №400, наданої ПрАТ «ЦЗФ «Росія» у справі №235/7001/21, станом на дату звільнення розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складав 1 964,57 грн.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 надано наступний розрахунок суми середнього заробітку за період з 25.11.2021 року (день винесення судового рішення по цивільній справі № 235/7001/23) до 27.12.2023 року (день фактичної виплати заборгованості):

2021 рік: 25 робочих днів ? 1 964,57 грн. = 49 114,25 грн.;

2022 рік: 257 робочих днів ? 1 964,57 = 504 894,49 грн.;

2023 рік: 258 робочих днів ? 1964,57 = 506 859,06 грн.

Всього середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.11.2021 року по 27.12.2023 року складає 1 060 867,80 грн.

Проте, позивач просив стягнути з відповідача на його користь компенсацію за не вчасно виплачену зарплату у розмірі середнього заробітку за період з дати прийняття рішення у справі №235/7001/21, тобто з 26.11.2021 року по 18.07.2022 року, що становить 320 224,91 грн. (1 964,57 грн. ? 163 робочих дні за вказаний період).

Враховуючи те що під час звільнення позивача ОСОБА_1 , відповідачем як роботодавцем з останнім не було проведено у день звільнення розрахунок у повному обсязі, при цьому, взявши до уваги, що сума невиплаченої заробітної плати складала 93 755 грн. 76 коп., суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплат в сумі 320 224,91 грн. у відповідності до розрахунку позивача. При цьому, зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити з урахуванням розміру заборгованості по заробітній платі та періоду затримки розрахунку.

З огляду на вказане, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Збагачувальна фабрика Україна» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку порушенням строку їх виплати та компенсації за не вчасно виплачену заробітну плату підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 561,80 грн.

Керуючись ст. ст.4,5,12,81,141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Збагачувальна фабрика Україна» (код ЄДРПОУ 373393278) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість в сумі 361 092 (триста шістдесят одна тисяча дев`яносто дві) грн. 96 (дев`яносто шість) коп., що складається з:

- компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року в сумі 40 868 грн. 05 коп.;

- середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.11.2021 року по 18.07.2022 року в сумі 320 224 (триста двадцять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 91 (дев`яносто одна) коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Збагачувальна фабрика Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 561 (дві тисячі п`ятсот шістдесят одна) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.А. Бєльченко