Рішення № 120242270, 05.07.2024, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5657/24

2/212/2783/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участю секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., розглянувши за відсутності сторін без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, -

встановив:

04 червня 2024 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - АТ "Кривбасзалізрудком"). В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона є донькою ОСОБА_2 , який працював на шахті ОСОБА_3 (на теперішній час шахта Тернівська) АТ "Кривбасзалізрудком", де 08 серпня 1999 року з ним стався нещасний випадок, який став причиною його смерті. На підприємстві відповідача було проведене розслідування нещасного випадку, про що було складено та затверджено акт про нещасний випадок форми Н-1 № 14 від 21 серпня 1999 року. Батько позивача помер у віці 45 років, причина смерті сполучена травма голови і тулубу і його загибель внаслідок нещасного випадку пов?язаного з виробництвом, що стався з причин не виконання відповідачем свого обов?язку, як роботодавця по створенню безпечних умов праці, а також у зв?язку з порушенням працівниками відповідача вимог законодавства про охорону праці. Позивач втратила одну з найрідніших людей - батька, який виховував її від народження, намагався передати найкращі людські якості і внаслідок чого позивач позбавлена можливості спілкуватися з рідною людиною. Батько позивача весь свій вільний час приділяв родині, донькам, надавав допомогу у найскладніші моменти життя, проте внаслідок нещасного випадку на виробництві, що призвів до смерть батька, життєвий зв`язок доньки з батьком розірвано і діти позивача вже ніколи не знатимуть діда. Позивачу спричинена моральна шкода, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства щодо безпечних умов праці. Розмір моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок смерті батька, оцінює у 500 000 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 06 чераня 2024 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачу АТ "Кривбасзалізрудком" було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі з матеріалами позовної заяви в підсистему "Електронний суд", а також отримано представником особисто у канцелярії суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, що видане 29 листопада 1975 року Тернівським районним відділом РАЦС міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис № 1292 від 29 листопада 1975 року (а.с.14).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 45 років, причина смерті - сполучена травмою голови і тулуба та кінцівок, що підтверджується свідоцтвом про смерть, що видане 09 серпня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Виконкому Тернівської районної ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис № 972 від 09 серпня 1999 року (а.с.13).

Актом № 14 про нещасний випадок (за формою Н-1) від 21 серпня 1999 року встановлені обставини за яких стався нещасний випадок 08 серпня 1999 року об 11.35 годині з ОСОБА_2 (а.с.9-12).

Пунктом 7 Акту № 14 вказано причини нещасного випадку, а саме: виробництво робіт у буровій камері при руйнуванні її цілика з очисним простором, без розробки заходів, що забезпечують безпеку робіт; низька виробнича дисципліна серед працівників шахти.

19 листопада 1999 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про одруження, що видане 19 листопада 1999 року Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області, актовий запис № 13 від 19 листопада 1999 року. Після реєстрації шлюбі змінила прізвище з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 " (а.с.15).

18 червня 2010 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розірвано, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції Київської області зроблено відповідний актовий запис № 134 від 18 червня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, що видане 05 березня 2011 року Відділом державної реєстрації актів Обухівського районного управління юстиції Київської області (а.с.16).

03 вересня 2019 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, що видане 03 вересня 2019 року Покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 509 від 03 вересня 2019 року. Після реєстрації шлюбу змінила прізвище з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 " (а.с.17).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Згідно ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови "Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Вирішуючи спір, що склався між сторонами справи та визначаючи законодавчі норми, що підлягають застосуванню, суд керується положеннями ст.4401 ЦК України в редакції 1963 року, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, оскільки право на відшкодування шкоди виникло у позивача з моменту смерті її батька під час нещасного випадку 08 серпня 1999 року.

Відповідно до ст.4401 ЦК України в редакції 1963 року моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Вказана норма не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 4401 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні.

Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку зі смертю її батька в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ні на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав має бути відшкодована особою, яка її заподіяла, на підставі ст.4401 ЦК Української РСР 1963 року чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.17 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Отже, з аналізу вищевказаних норм слідує, що право на відшкодування моральної шкоди позивачу як члену сім`ї потерпілого виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Судом встановлено, що нещасний випадок стався з батьком позивачки на робочому місця під час виконання трудових обов`язків та призвів до його смерті. Нещасний випадок визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом, про що складено Акт № 14 від 21 серпня 1999 року, в якому визначено причини нещасного випадку.

Суд вважає доведеним факт завдання позивачу моральної шкоди внаслідок смерті близької людини - батька, який не спростовано відповідачем, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що відповідач АТ "Кривбасзалізрудком" є особою, яка має нести відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, як доньці загиблого на підприємстві працівника.

Нормами статті 4401 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує також роз`яснення у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Беручи до уваги конкретні обставини по справі, а саме обставини смерті батька позивача, період його роботи на підприємстві відповідача, характер і тривалість моральних страждань позивача, наслідки, що наступили та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 270 000 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмір 500 000 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави також судовий збір в розмірі 2700 грн.

На підставі ст.ст.23, 1167,1168 ЦК України, ст.ст.4, 12, 23, 76-83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 271, 273, 275 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 270 000 (двісті сімдесят тисяч) гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових стягнень і платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь держави судові витрати в розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) гривень.

У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", код ЄДРПОУ 00191307, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1-А.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 09 липня 2024 року.

Суддя: М.Д. Власенко