Ухвала суду № 120227856, 08.07.2024, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/377/24

провадження № 1-кп/624/60/24

УХВАЛА

08 липня 2024 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кегичівка, Красноградського району, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023082370000311 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоукраїнка, Вільнянського району, Запорізької області, громадянина України, неодруженого, такого, що проходить військову службу на посаді гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 на посаді «солдат», неповнолітніх дітей немаючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючого під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», в силу ст. 89 КК України, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурор Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 ,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5

в с т а н о в и в:

На розгляді Кегичівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України

Обвинувачений ОСОБА_3 перебуває під вартою.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 29.05.2024 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 продовжено до 27.07.2024 включно. До спливу цього строку судове провадження завершити не представляється можливим.

Прокурор заявив клопотання про продовження стосовно обвинуваченого дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави, посилаючись на те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України та просив клопотання задовольнити. Так, обвинувачений може переховуватися від суду. Цей ризик підтверджується, тим що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв`язку з чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання, у тому числі виїхати за межі території України. Крім того, 11.08.2023 ОСОБА_3 вже було доставлено до ТУ ДБР м. Мелітополя та останньому було вручено направлення на ВЛК, однак обвинувачений не пройшов ВЛК та до органу досудового розслідування не з`явився. Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Цей ризик підтверджується тим, що обвинувачений перебуваючи на волі, продовжуючи проходження військової служби у військовій частині самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення. Також обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Такий ризик підтверджується, зокрема, тим що ОСОБА_3 перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення розгляду справи. Також обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення. Такий ризик підтверджується тим, що обвинувачений, в період воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), зокрема, самовільно залишив місце служби, обов`язки військової служби не виконував, до військової частини безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. Окрім цього, недбале ставлення ОСОБА_3 до військової служби та покладених на нього обов`язків, його противоправні дії підривають бойовий дух військовослужбовців військової частини та демонструють негативний приклад поведінки військовослужбовця Збройних Сил України. Крім того обвинувачений, достовірно знаючи про наявне стосовно нього кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, продовжував вчиняти кримінальне правопорушення. Ці ризики були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не перестали існувати на цей час. Застосування більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_3 є неможливим, оскільки, такі заходи будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам, особливо в умовах воєнного стану. Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також прокурор вважає за необхідне не визначати підозрюваному розмір застави.

В судовому засіданні обвинувачений залишив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Захисник проти клопотання заперечив, оскільки ризики зазначені прокурором необґрунтовані, обвинувачений сам з`являвся до поліції, свідків у кримінальному провадженні особисто не знає та ніякого впливу на них не може чинити. Також заперечив проти продовження строку тримання під вартою без визначення судом застави.

Згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно вимог ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкодити кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України встановлено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

За приписами ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити, оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого спливає, розгляд справи ще не закінчено, на даний час підстав для зміни вказаного запобіжного заходу немає, оскільки обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був обґрунтований відповідними ризиками, які на даний час існують.

При цьому суд враховує тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), а також суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 12 років, обвинуваченому в разі визнання його винуватим, існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на свідків, обумовлюється тим, що певне коло свідків у даному кримінальному провадженні разом з ОСОБА_3 проходили військову службу, певні свідки є його знайомими або входять до кола його спілкування, що фактично створить для останнього умови для здійснення ним впливу на таких осіб, у тому числі шляхом залякування або вмовлянь, з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обумовлюються тим, що обвинувачений перебуваючи на волі, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду.

На існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує ігнорування ОСОБА_3 встановлених законодавством України вимог щодо порядку несення військової служби та те, що останньому інкримінується кримінальне правопорушення, яке має триваючий характер, що вказує на високу суспільну небезпечність обвинуваченого та може свідчити про вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід, не здатні забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені вище ризики підсилюються запровадженим на території України воєнним станом, зокрема ризик переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим тільки збільшується.

Наведене свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, та що такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень по справі, тому підстав для зміни обвинуваченому міри запобіжного заходу на інший, більш м`який запобіжний захід, суд не вбачає, оскільки обставини, враховані при обранні та продовженні запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, не змінились.

Підстави неможливості застосування до обвинуваченого застави прокурором не доведені та судом не встановлені.

З огляду на викладене, суд дійшов до переконливого висновку про необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 197, 199, 371, 372, 376, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком до 05 вересня 2024 року включно.

Визначити ОСОБА_3 суму застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії даної ухвали.

Застава підлягає внесенню на рахунок UA208201720355299002000006674, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249, банк отримувача ДКСУ м. Київ, отримувач коштів ТУ ДСА України у Харківській області

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_3 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду, із визначеною ними періодичністю;

2) не відлучатися за межі міста Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утриматися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію даної ухвали надати учасникам судового провадження.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1