Постанова № 120227762, 08.07.2024, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3057/24

3/583/1131/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2024 року м. Охтирка Сумська область

Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Ярошенко Т.О., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В., захисника Котляревського С.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 009440 від 12.06.2024 року,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12.06.2024 року о 14 годині 05 хв. по вул. Охтирська,1 в с. Кириківка, Охтирського району Сумської області керував автомобілем ВАЗ- 21121, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Котляревський С.О. в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі.

Суд, проаналізував матеріали справи, дослідивши письмові докази, вислухавши доводи захисника, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 2 ст. 7 КУпАП), а завданнями провадження є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Факт скоєння правопорушення, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №009440 від 12.06.2024 року, направленням водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, актом огляду на стан сп`яніння, з використанням спеціальних технічних засобів, рапортом, відеозаписом доданим до протоколу.

До протоколу додано оптичний диск з відеозаписом, який ретельно перевірено та досліджено судом, з якого вбачається, що 12.06.2024 року о 14 годині 05 хв. по АДРЕСА_2 , інспектором поліції зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , в якого виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або в закладі охорони здоров`я, на що останній відмовився.

Оцінюючи наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також його достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цьому доказу.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі присутнє посилання на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп`яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється.

Необхідно зауважити, що положення ст. 266 КУпАП не регламентують дії поліцейського та не визначають порядок і форму фіксації ним відмови водія (особи, яка керує т/з) від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, а тому у разі вчинення вказаними особами таких дій поліцейському слід керуватись п. 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», згідно якого у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_1 підлягав огляду на стан сп`яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського.

Таким чином, ОСОБА_1 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).

Відповідно роз`яснень ВСУ, викладених у абз. 3 і 4 п. 27 постанови Пленуму від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, а згідно п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія.

Проведене дослідження зазначених доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин ОСОБА_1 керував т/з, так як будь-який обґрунтований сумнів спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, у зв`язку з чим суд вважає, що працівником поліції при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.

Будь-яких сумнівів щодо достовірності доказів, доданих до протоколу, у суду не виникає, суд вказані докази приймає до уваги як належні та допустимі.

Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо змісту, в протоколі зазначено дату його складання, дані про службову особу, яка його склала та особу правопорушника, місце, час вчинення та суть правопорушення, відомості про здійснення відеофіксації.

Наведені обставини дають суду підстави дійти висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складено поліцейським у відповідності до вимог діючого законодавства, зазначені письмові докази, досліджені судом, суд вважає достатньо переконливими, чіткими та такими, що узгоджуються між собою, одержані законним шляхом, а тому у суду не виникло жодних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 у скоєному.

04.07.2024 року захисником ОСОБА_1 адвокатом Котляревським С.О. надано письмові заперечення, які він підтримав у судовому засіданні та зазначив про безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , стверджує, що матеріали справи не підтверджують рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . ОСОБА_1 не роз`яснено його прав. Також зазначив, що відеозапис події не є належним доказом, оскільки на ньому відсутній цифровий підпис особи, уповноваженої на виготовлення даної копії. На підставі вищевикладеного просив закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Однак судне приймаєвказані запереченнядо уваги,вважає є їхнеобґрунтованими зогляду нанаступне.

Що стосуєтьсядоводів захисника проте,що ОСОБА_1 не керувавт/з,то вониє необґрунтованимита не відповідають дійсності, оскільки спростовуються відеозаписами з технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовано, що автомобіль рухався, одразу після зупинки т/з за його кермом перебував ОСОБА_1 , який вийшов з автомобіля. У подальшому весь час працівники поліції звертались до ОСОБА_1 саме як до водія вказаного автомобіля, але жодних зауважень чи заперечень щодо керування ним т/з останній не висловлював.

Твердження захисника про те, що нібито ОСОБА_1 не було належним чином запропоновано пройти огляд на місці зупинки або в закладі охорони здоров`я, а саме шляхом вручення письмового направлення, задоволенню не підлягають, оскільки водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, а письмове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я згідно вимог закону видається поліцейським медичному працівнику/лікарю у разі згоди водія пройти огляд на стан сп`яніння у відповідному закладі охорони здоров`я, куди поліцейський доставляє останнього.

Виготовлення і видача поліцейським направлення на проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, у разі відмови водія пройти такий огляд, чинним законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено.

Відповідно до пункту 11 частини першоїстатті 23 Закону України «Про Національну поліцію»визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ч.1ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію"поліція можезастосовувати такіпревентивні заходи:у томучислі п. 1) перевірка документів особи, п.4) зупинення транспортного засобу.

Доводи захисника щодо факту безпідставної зупинки працівниками поліції транспортного засобу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в Україні як на час зупинки транспортного засобу, так і на даний час діє режим воєнного стану у зв`язку із військовою агресією рф, через що працівникам патрульної поліції надано право зупинки будь-яких транспортних засобів (на блокпостах чи під час патрулювання), що хоча і може призвести до звуження певних прав особи, проте таке звуження прав особи є виправданим під час дії режиму воєнного стану. Незалежно від причин, які стали підставою для зупинки транспортного засобу, водій в усякому випадку не має права ігнорувати вимоги п. 2.5ПДР.При цьомусуд звертаєувагу,що посиланнязахисника напостанову ВерховногоСуду від15.03.2019року всправі №686/11314/17є необґрунтованим,оскільки вданій ситуаціївона неможе бути застосована, оскільки питання поважності чи неповажності причин зупинки автомобіля поліцейськими не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення заст. 130 КУпАП, як вже зазначалося судом вище.

Також, суд не погоджується з доводами, щодо не засвідчення наданого відеозапису електронним цифровим підписом має наслідком визнання такого доказу недопустимим, з огляду на слідуюче.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

У постанові від 10.09.2020 року у справі № 751/6069/19 Верховний Суд зазначив таке: «відповідно дост. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 рокуу випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Разом з цимКУпАПне містить норм, які передбачають обов`язок подання відповідних доказів з використанням електронного цифрового підпису.

Твердження захисника про не роз`яснення ОСОБА_1 прав під час складання протоколу свого підтвердження не знайшли. При цьому ОСОБА_1 організував свій захист у належний спосіб і без обмежень щодо можливостей вживати усіх засобів захисту під час судового розгляду, а також впливати на його результат.

З ретельно дослідженого відеозапису події від 12.06.2024 року, вбачається що на ньому зафіксовано рух автомобіля ВАЗ- 21121, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , тому доводи захисника, щодо не підтвердження руху автомобіля не заслуговують на увагу. Також на відеозапису зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці чи в закладі охорони здоров`я.

Всі інші доводи захисника не спростовують встановлених обставин того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130КУпАП та не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, такими, що не викликають жодних сумнівів.

Аналізуючи приведені докази та даючи їм оцінку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в скоєному доведена в судовому засіданні поза розумним сумнівом, так як наведені вище докази є в їх сукупності вагомими, чіткими і узгодженими між собою.

До матеріалів справи додано копію посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 17.02.2012 року

При призначенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, зокрема те, що ОСОБА_1 скоїв грубе порушення правил дорожнього руху, є водієм, має посвідчення водія, тому вважає за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції статті за вказане правопорушення з позбавленням права керування транспортними засобами.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 40-1, 130, 283, 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) в доход держави, що підлягає сплаті на рахунок: UA628999980313090149000018001, отримувачГУК Сумській обл./Сумська обл./21081300, код за ЄДРПОУ37970404, код бюджетної класифікації доходів 21081300, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Строк позбавлення права керування транспортними засобами рахувати з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 605,60 грн. на користь держави, що підлягає сплаті на рахунок: отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувач: Казначейство України (ЕАП), рахунок UA908999980313111256000026001, кодкласифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір п. 5.

У відповідності із ст.307та ч. 2 ст.308КУпАПштраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена в Сумський апеляційний суд через Охтирський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Т.О. Ярошенко