Рішення № 120225143, 02.07.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4352/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова, у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Курилюк А.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Шпакало Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що постановою про накладання адміністративного стягнення серії РАП № 2400834085 до повідомлення серії ЛВ № 00610902 від 21.04.2024 року його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП. Позивач вказує, що жодного адміністративного правопорушення не вчиняв, а в період зазначений у постанові про адміністративне правопорушення він повернувсяз лікарні зі своєю матір`ю ОСОБА_2 . ОСОБА_1 зазначає, що його матір є інвалідом другої групи по захворюванню ніг, пересуватись самостійно, без допомоги, не має змоги. Відповідно, щодня після медичних процедур в лікарні він змушений супроводжувати її до квартири, що знаходиться на 4-му поверсі будинку. Вказує на те, що автомобіль стояв на тротуарі відповідно до вимог пункту 15.10.правил дорожнього руху України, оскільки для руху пішоходів залишено більше 2 метрів, при цьому знак 3.34 ПДР «зупинку заборонено» в межах розташування автомобіля відсутній.

У зв`язку з вищенаведеним вважає, що оскаржувана постановабула складена з порушенням вимог чинного законодавства. Просить позов задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.05.2024 року відкрито провадження у справі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі. Просив суд врахувати, що органи поліції письмово повідомили його, що не погоджували у визначеному законом порядку встановлення знаку 3.34 ПДР, за невиконання вимог якого, його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Просив суд врахувати, що на момент судового розгляду справи, розташування вищевказаного знаку є відмінним від того, яке було на момент притягнення його до адміністративної відповідальності. Додатково вказав, що встановлення знаку 3.34 на зазначеній у постанові ділянки дороги не відповідає вимогам ДСТУ.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. Подала до суду відзив, у якому вказала, що позивача було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП. Вказала, щотранспортний засіб позивача знаходився в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено", що не відповідає вимогам п.8.4в і п. 3.34 розділу 33 ПДР. Окрім того, наголосила, що особи з інвалідністю та особи, які їх перевозять, не мають права відступати від вимог Правил дорожнього руху та Правил паркування, окрім як у випадках, що прямо ними встановлені. Зазначила, що тротуар, як і проїзна частина, є складовим елементом дороги в цілому. Відповідно до розділу 33 ПДР, дія, зокрема, дорожнього знаку 3.34 « Зупинку заборонено» поширюється на відповідний бік дороги. Відтак, дорожній знак 3.34 поширює свою дію в тому числі й на тротуар. Також повідомила, що на виконання вимог законодавства фотофіксація адміністративного правопорушення була проведена за допомогою відповідного сертифікованого програмно-апаратного комплексу.

Дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою про накладання адміністративного стягнення серії РАП № 2400834085 до повідомлення серії ЛВ № 00610902 від 21.04.2024 року, складеною інспектором з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ніколайчуком Г.О., позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340 гривень. У постанові зазначено, що 21.04.2024 року о 10 год. 27 хв. водієм транспортного засобу ToyotaHilux, д.н. НОМЕР_1 , здійснено зупинку за адресою: м. Львів, вул. Свєнцінцького, буд. 13, чим порушено вимоги пункту 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху.

З відповіді Галицької районної адміністрації від 18.04.2024 на звернення ОСОБА_1 № 33904 від 09.04.2024 на «гарячу лінію 1580» вбачається, що схема організації руху на вулиці Свєнціцького в районній адміністрації відсутня, вказана ОДР розроблялась та погоджувалась на замовлення ЛКП «Львівавтодор» після проведення капітального ремонту. Додаткових та нових знаків на вул. Свєнціцького на замовлення РА не встановлювалось.

Відповідно до відповіді заступника начальника Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 04.06.2024 року на № Д-1759/41/12/02-2024 на запит ОСОБА_3 від 21.05.2024 року, у період з 13.09.2017 по час надання вказаної відповіді на адресу УПП у Львівській області ДПП не надходило звернень щодо розгляду та узгодження проектів на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах відведення вулиць і автомобільних доріг та пропозицій стосовно обладнання засобами організації дорожнього руху місць виконання дорожніх робіт, проектів та схем організації дорожнього руху, зокрема щодо встановлення дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» по вул. Свєнціцького у м. Львові (біля школи № 27).

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до вимоги п.3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху України Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з п.1 ст. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об`єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об`єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту.

Позивач в позовній заяві обґрунтовує свою правомірність здійснення зупинки транспортного засобу тим, що в цей період він повернувся зі своєю матір`ю, яка проживає разом із ним, з лікарні. Вона є інвалідом другої групи по захворюванню ніг, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою МСЕК серії 12 ААВ, а отже пересуватись самостійно, без допомоги, не має змоги. Відповідно, щодня після медичних процедур в лікарні, позивач змушений супроводжувати її до квартири, що знаходиться на 4-му поверсі будинку.

Факт здійснення позивачем догляду за хворою матір`ю також підтверджується нотаріально засвідченою заявою останньої від 15.05.2024 року.

Позивач вказує, що автомобіль стояв на тротуарі відповідно до вимог пункту 15.10.Правил дорожнього руху України, для руху пішоходів залишено більше 2 метрів, при цьому знак 3.34 ПДР в межах розташування автомобіля відсутній.

Доказів, які б спростовували такі твердження позивача, суду не надано.

Так, представник відповідача надіслав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову. До відзиву долучено фото, на якому міститься знак зупинка заборонена.

Разом з цим, із зазначених фото вбачається, що біля дорожнього знаку «Зупинку заборонено» відсутній автомобіль позивача. Крім того, з наявних фото неможливо ідентифікувати автомобіль позивача на задньому плані.

В той же час, з фотографій, на яких є автомобіль позивача, відсутній знак «Зупинку заборонено».

При цьому, в матеріалах адміністративного провадження та на офіційному веб-сайті http//inspector.lviv.ua, де зафіксовано подію, відсутній знак 3.34 ПДР в межах розташування автомобіля позивача.

Свідків вчинення правопорушення немає. У матеріалах справи відсутні підтверджуючі матеріали фото-, кінозйомки чи відеозапису, які б дозволили переконатись у допущенні правопорушення позивачем, як і відсутні будь-які інші докази на підтвердження правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2018 року у справі № 760/3696/16-а дійшов висновку, що «належним доказом доведення даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля...» в неналежному місці.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, під час фіксації порушення уповноваженою особою не було проведено необхідних замірів дистанції не те, що належним сертифікованим та стандартизованим засобом вимірювання, а взагалі така відстань не вимірювалася.

Крім того, з наданих позивачем фотографій вбачається, що на момент фіксації інспектором інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, дорожній знак, 3.34 ПДР був прикритий іншим дорожнім знаком, та його об`єктивно було складно помітити і лише після звернення позивача до відповідних установ, положення вказаного знаку було змінено.

Судом встановлено, що на момент судового розгляду справи, положення знаку 3.34 ПДР по вул. Свєнціцького 13 є відмінним від того, яким воно було на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини водія транспортного засобу ToyotaHilux, д.н. НОМЕР_1 , відповідачем не надано.

Суд також враховує, що позивач був позбавлений можливості іншим чином, окрім як здійсненням зупинки за вказаною в постанові адресою, задовольнити потреби своєї матері, яка є особою з інвалідністю.

Частиною 2ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно дост. 62 Конституції Українивина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.ст. 73,76 КАС України належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметомдоказування єобставини,які підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторонимають правообґрунтовувати належністьконкретного доказудля підтвердженняїхніх вимогабо заперечень. Достатнімиє докази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частина 2 цієї ж статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП, то слід зазначити, що у справі відсутні достатні докази, які б підтверджували дану обставину.

Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність вини позивача і вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю, тому позов підлягає до задоволення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то відповідно до вимог ст. 139 КАС України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст.19,62 Конституції України, ст. ст. 19,77,90,242,243,246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов, - задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 2400834085 від 21 квітня 2024 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути із суб`єкта владних повноважень - Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Повний текст рішення виготовлено 05 липня 2024 року

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складеннясудового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради пл. Ринок, 1, м. Львів, 79008, ЄДРПОУ 44448833.

Суддя Мироненко Л.Д.

.