Постанова № 120224, 11.09.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2006 р. о 11:00 Справа № АС-54/231-06

вх. № 9288/1-54

Суддя господарського суду Харківської області Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Кириленко М.Ю.

представників сторін :

Представник позивача -Яценко О.П., довіреність № 06-133/1096 від 17.05.2006 р.

Представник відповідача -Колмикова Н.А., за довіреністю № 1 від 09.08.2006 р.

Прокурор - Токарєва О.В., посвідчення №36 від 19.03.2003 р.

по справі за позовом Прокурор Червонозаводського району м.Харкова в інтересах держави в особіХарківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в

до ПП "Рапід", м. Харків

про стягнення 13516,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2004 - 2005 роках, в сумі 13516,80 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у 2005 році відповідач повинен був створити 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, а фактично не створив жодного і оскільки відповідачем не виконаний встановлений чинним законодавством норматив, він повинен сплатити штрафні санкції за 2 незайнятих інвалідами в 2005 році робочих місця у розмірі половини середньої річної заробітної плати на його підприємстві.

Позивач (вх. 23987 від 09.08.2006р.) супроводним листом надав лист Червонозаводського районного центру зайнятости, де вказано, що відповідачем надавалась звітність форми 3-ПН, але звітність форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2004 - 2005р. відповідачем не надавалась.

Відповідач проти позову заперечує, свої заперечення (вх. 24006 від 09.08.2006р.) обгрунтовує тим,що він є платником єдиного податку, а згідно Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” звільняє від штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, а також тим, що враховуючи вид діяльності відповідача - надання охоронних послуг та існуючі у зв*язку з цим незвичайні умови праці та ліцензійні вимоги, відповідно з якими до працівників законодавством пред*явлені особливі вимоги та незвичайні умови праці. Однак, згідно ст. 17 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах, установах, организаціях зі звичайними умовами праці та згідно ст. 5 Закону України " Про охорону праці" працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров*я.

Відповідач в доповненнях та поясненнях до заперечень проти позовних вимог ( вх. 25201 від 22.08.06р.) зазначив, що Фонд соціального захисту інвалідів та Міністерство праці та соціальної політики України у листі № 06ю-48/503-140/1 від 27.03.2006р. вказав, що підприємства-платники єдиного податку та застосування спрощеної системи обліку та звітності теж повинні сплачувати штрафні санкції до Фонду соціального захисту інвалідів. Але в період 2004р. та 2005р. Фонд листом № 06-318/1551-468/2 від 22.11.2001р. надав роз*яснення, що суб*єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів. Наказом Міністерства статистики України від 28.12.1993р. № 289 затверджена інструкція щодо заповнення і подання державної статистичної звітності за формами № 3-ПН, яка діяла на протязі 2004р. та 2005р. У графі 4 проставляється потреба в працівниках для комплектування вільних робочих місць і вкантних посад в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями. Броні місцевими державними адміністраціями на підприємстві відповідача не встановлювалась, тому відповідач не надавав звітів.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд встановив, що статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон), встановлено, що Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів,фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств (об”єднань), установ і організіцій незалежно від форм власності та господжарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафної санкції за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної плати на відповідномупідприємстві (об”єднані), у відповідній установі, опрганізації.

Згідно Порядку сплати підприємствами (об"єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2812.2001р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітнім.

Згідно наданих суду документів, звіту підприємства відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2004 році на підприємстві відповідача становить 46 осіб, а в 2005р. - 44 отже відповідно до ст. 19 Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2004- 2005 роках визначена - 2 місця. Відповідачем фактично було не створено жодного рабочого місця, що підтверджується звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004р. та 2005 р.

Відповідно до ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Крім цього, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено "Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. №314.

При цьому відповідно до п. п. 11, 12 Положення про робоче місце інваліда на місцеві органи соціального захисту населення покладаються такі обов'язки:

- виявляти інвалідів, які бажають працювати;

- щомісячно надсилати державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати;

- подавати державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів;

- вести інформаційний банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.

А згідно цього Положення, державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.

Згідно п.3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. за № 314 (із змінами від 10.01.2002р.) робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно п.5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. за № 314 (із змінами від 10.01.2002р.) підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З наведеного слід зробити висновок, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п'ятого цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Але на підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

З огляду на наведені приписи чинного законодавства про порядок атестації та створення робочих місць інвалідів на підприємстві працевлаштування інвалідів може здійснюватись центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів лише за наявності отриманої від підприємства інформації про проведену в установленому порядку атестацію необхідної кількості робочих місць інвалідів на цьому підприємстві відповідно до вимог нормативу, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Як вбачається з листа Червонозаводського районного центру зайнятості відповідач не звертався до Центру зайнятості з проханням направити інваліда на підприємство для працевлаштування.

Фонд оплати праці штатних працівників на підприємстві відповідача у 2004 р. становить 134.1 грн., при середньообліковій чисельності штатних працівників 46 осіб, отже середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника у 2004р. становить 2915,22 грн. Сума штрафних санкцій за 2 нестворених робочих місця для працевлаштування інваліда у 2004 році складає 5830,44 грн

Фонд оплати праці штатних працівників на підприємстві відповідача у 2005 р. становить 169,1 грн., при середньообліковій чисельності штатних працівників 44 осіб, отже середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника у 2005р. становить 3843, 18 грн. Сума штрафних санкцій за 2 нестворених робочих місця для працевлаштування інваліда у 2005 році складає 7686,36 грн.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Суд зазначає, що Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” звільняє від сплати внесків до фонду соціального захисту інвалідів. Але предметом позову штрафні санкції, що не тотожньо внескам. Норми стосовно внесків до фонду соціального захисту інвалідів виключено з наведеного вище закону з серпня 2001 р. Правова природа внесків (відрахувань) і штрафних санкцій різна. Від сплати штрафних санкцій наведений Указ Президента України не звільнює.

Посилання відповідача на те, що професії які є на підприємстві є професії із незвичайними умовами праці, а тому інваліди не можуть були працевлаштовані на підприємство, судом не приймаються, оскільки Закон Україн „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” не звільнення від сплати штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів підприємства зі незвичайними умовами праці.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, статтями 86, 94, 98, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства „Рапід” (61003 м. Харків, вул. Валер*янівська,4. Код 31938140. р/р № 26004014008 в ХАК „Зембанк” м. Харкова, МФО 351652) на користь Харківського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (61022 м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16. ВДК Дзержинського району м. Харкова, код РВДК 24134567, р/р № 31212230600003 у УДК Харківської області, МФО 851011) штрафні санкції в сумі 13516,80 грн.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складен 12.09.2006 р.

Суддя Хачатрян В.С.