Єдиний державний реєстр судових рішень справа № 361/3963/23
провадження № 2/361/913/24
10.01.2024
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
10 січня 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінфорс, треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
в с т а н о в и в :
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 15 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., зареєстрований в реєстрі за №8457, про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінфорс (далі ТОВФінфорс) суми заборгованості в загальному розмірі 22800 грн. 56 коп. та стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що 15 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №8457, про стягнення з нього на користь ТОВФінфорс заборгованості за кредитним договором у розмірі 22800 грн.
Позивач вважає,що данийвиконавчий написвчинений нотаріусомз порушеннямвимог законодавства,зокрема,зазначена увиконавчому написінотаріуса сумазаборгованості єнеобґрунтованою табезпідставною,її розмірним невизнається тає спірним,приватний нотаріусне перевіривбезспірність заборгованості,жодної письмовоївимоги (повідомлення)від кредиторавін неотримував,тому бувпозбавлений можливостібути вчаснопроінформованим пронаявність заборгованостіта можливостіоспорити пред`явленідо ньоговимоги,надати своїзаперечення щодозаявленої відповідачемТОВФінфорс сумизаборгованості. Також зазначав, що вказаний виконавчий напис ґрунтується на кредитному договорі №557058-А від 13 травня 2019 року, який нотаріально не посвідчений, що суперечить Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, яким передбачено, що стягнення заборгованості у безспірному порядку здійснюються лише за нотаріально посвідченими кредитними договорами.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Яресько Т.В. подав до суду заяву, у якій зазначав, що позов підтримує, просив суд розглянути справу за відсутності сторони позивача та задовольнити заявлені позовні вимоги повністю. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач ТОВФінфорс повторно у судове засідання не з`явилося, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялося судом належним чином за його місцезнаходженням, про причини неявки суд не повідомило, відзив на позов до суду не подавало.
Треті особа приватний нотаріус Колейчик В.В., будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, пояснення на позов до суду не подавав.
Третя особа приватний виконавець Дорошкевич В.Л. у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, пояснення на позов до суду не подавала.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов.
Провівши заочний розгляд справи, з`ясувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 15 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №8457, про стягнення із позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВФінфорс суми заборгованості за кредитним договором №557058-А від 13 травня 2019 року.
Зі змісту цього виконавчого напису вбачається, що приватним нотаріусом пропонується звернути стягнення з ОСОБА_1 який є боржником за кредитним договором №557058-А від 13 травня 2019 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю СС Лоун, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №40071779-15 від 29 серпня 2019 року є ТОВФінфорс, суму заборгованості за кредитним договором №557058-А від 13 травня 2019 року, за період із 29 серпня 2019 року по 11 березня 2020 року у загальному розмірі 22800 грн.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, вважає, що виконавчий напис, вчинений 15 квітня 2020 року приватним нотаріусом Колейчик В.В., зареєстрований в реєстрі за №8457 є незаконним і таким, що виконанню не підлягає, оскільки він вчинений нотаріусом із грубим порушенням вимог законодавства.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України, Законом України Про нотаріат від 02 вересня 1993 року №3425-XII (далі Закон №3425-XII), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок №296/5), Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі Перелік №1172).
За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №3425-XII нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
За змістом п. 19 ч. 1 ст. 34 цього ж Закону виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
У ч. 1 ст. 87 Закону України Про нотаріат, п. 1.1 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5 передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України Про нотаріат, п. 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5 перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону №3425-XII нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, містить такі ж самі правила та умови вчинення нотаріусами виконавчих написів (п. п. 1, 3 Глави 16 розділу II цього Порядку).
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
При вчиненні виконавчого напису про стягнення суми заборгованості нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку №1172. При цьому, даний Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у Законі №3425-XII та Порядку №296/5.
26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову за №662 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Зазначеною постановою до вказаного Переліку внесені зміни, після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, Перелік доповнено новим розділом такого змісту: Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, згідно із яким для одержання виконавчого напису додаються: а)оригінал кредитного договору; б)засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Внесеними до вказаного вище Переліку змінами нотаріусам було надано право вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, укладених у простій формі, тобто які нотаріально посвідченні не були.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року за №662 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, у частині доповнення Переліку новим розділом Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року вказану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 залишено без змін та вона набрала законної сили.
Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 постанови №7 від 20 травня 2013 року Про судове рішення в адміністративній справі роз`яснив, що визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Оспорюваний позивачем ОСОБА_1 виконавчий напис за №8457 про стягнення на користь відповідача ТОВФінфорс заборгованості за кредитним договором приватним нотаріусом Колейчиком В.В. вчинений 15 квітня 2020 року, тобто уже тоді коли діяла редакція Переліку №1172, яка передбачала вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі лише оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Згідно із вимогами підпункту 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5 при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц виклала правовий висновок і роз`яснила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність суми заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ч. 1 ст. 88 Закону України Про нотаріат). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності суми заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, ще не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, та може оспорювати у судовому порядку вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчого напису нотаріуса може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог стягувача до боржника.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно із переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач ТОВФінфорс своїм правом на спростування заявлених позивачем ОСОБА_1 вимог не скористалося, відзив на позов та докази на спростування заявлених позовних вимог, зокрема, копії документів, на підставі, яких вчинений виконавчий напис, нотаріально посвідчений кредитний договір №557058-А від 13 травня 2019 року, який став підставою для вчинення виконавчого напису нотаріусом, виписки по рахунку, розрахунок заборгованості ОСОБА_1 не подавало, що позбавляє суд можливості встановити відповідність поданих нотаріусу ОСОБА_2 документів для вчинення ним виконавчого напису, відповідність суми заборгованості тій, що зазначена у виконавчому написі, та перевірити дотримання строку для її стягнення, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 категорично заперечує розмір заборгованості.
Відповідачем ТОВФінфорс не надано суду належних і допустимих доказів на обґрунтування того, що приватному нотаріусу Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчику В.В. були подані відомості про безспірність заборгованості позивача за кредитним договором №557058-А від 13 травня 2019 року за вказаним договором, що позбавило позивача можливості реалізувати права щодо вирішення спору в добровільному порядку чи оскарження такої заборгованості, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що розмір суми заборгованості позивача ОСОБА_1 , зазначений у виконавчому написі нотаріуса за №8457 від 15 квітня 2020 року, перед відповідачем ТОВФінфорс, є безспірним.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що виконавчий напис вчинений 15 квітня 2020 року приватним нотаріусом Колейчиком В.В. за реєстровим №8457 про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВФінфорс суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 22800 грн. не відповідає вимогам закону, тому цей виконавчий напис нотаріуса суд визнає таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи питання про розподіл заявлених позивачем ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ч. ч 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1)у разі задоволення позову на відповідача; 2)у разі відмови в позові на позивача; 3)у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження отриманої правничої допомоги позивач ОСОБА_1 подав до суду ордер серії АІ №1397371 про надання йому правничої допомоги адвокатом Яреськом Т.В.; договір №23057 про надання правничої (правової) допомоги від 12 травня 2023 року, укладений між ним та адвокатом Яреськом Т.В..; акт приймання-передачі послуг №1 від 19 травня 2023 року до вказаного договору; розрахункову квитанцію №19/05/23 від 19 травня 2023 року про сплату ОСОБА_1 адвокату гонорару за договором №23057 про надання правничої (правової) допомоги від 12 травня 2023 року.
Із акта приймання-передачі наданої правничої допомоги №1 вбачається, що адвокатом Яреськом Т.В. надано ОСОБА_1 правничу допомогу щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, загальна вартість якої складає 5000 грн.
Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що заявлена сума відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката пов`язана з розглядом судом цієї справи; цей розмір витрат є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, підтверджений належними та допустимими доказами, тому суд вважає, що з відповідача ТОВФінфорс на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн.
Суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідає складності справи, виконаній адвокатом роботі (наданим послугам), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і ціні позову.
За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, споживачі звільняються.
Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №743/1481/21 виклав правовий висновок та зазначив, що споживач, який звернувся до суду з позовом про захист своїх прав, звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнений, суд вважає, що з відповідача ТОВФінфорс на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі, що підлягав сплаті при пред`явленні до суду позову, у розмірі 1073 грн. 60 коп. згідно із вимогами ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 49, 76, 77, 79, 81, 89, 133, 134, 137, 141, 259, 263 265, 280 282 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 15 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за №8457, про стягнення із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінфорс, код ЄДРПОУ 41717584, заборгованості за кредитним договором № 557058-А від 13 травня 2019 року в розмірі 22800 (двадцять дві тисячі вісімсот) грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінфорс, код ЄДРПОУ 41717584, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінфорс, код ЄДРПОУ 41717584, на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Дутчак І. М.
Судове рішення № 120219544, Броварський міськрайонний суд Київської області було прийнято 10.01.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 361/3963/23. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: