Рішення № 120213906, 04.07.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 р. № 520/35545/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної військової адміністрації про визнання дій протиправними та скасування розпорядження, поновлення на посаді

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд зобов`язати Харківську обласну військову адміністрацію внести зміни до розпорядження Харківської обласної військової адміністрації від 07.11.2023 №164 ВК, а саме змінивши «у зв`язку з прогулом (в тому числі відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин пункт 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України» на «на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України» та внести відповідні виправлення до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 .».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що прогулів та інших порушень трудового законодавства не вчиняв, тому вважає, що розпорядження Харківської обласної військової адміністрації (далі - ХОВА) від 07.11.2023 №164 ВК є протиправним. Зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28 грудня 2023 року о 11:00 год. в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що розпорядження ХОВА від 07.11.2023 №164 ВК видано виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 23.04.2024.

Розгляд справи 23.04.2024 не відбувся через повітряну тривогу та вибухи на території м. Харкова.

Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2024, 21.05.2024 та 29.05.2024 судові засідання по справі були відкладені, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Харкові на час слухання справи та високою ймовірністю загрози ракетних ударів.

Від представника відповідача 31.05.2024 надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження, у зв`язку з постійними обстрілами міста Харкова, через реальну загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників апарату суду та суддів.

Від представника позивача 11.06.2024 надійшла аналогічна заява.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, з огляду на приписи КАС України, суд продовжує розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 10.01.2017 №6-к позивач був призначений на посаду заступника голови Харківської обласної державної адміністрації.

Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 14.02.2022 №20-к позивача призначено на посаду першого заступника голови ХОДА.

Згідно з розпорядженням ХОВА від 24.02.2022 №1В Харківська обласна державна адміністрація набуває статусу Харківської обласної військової адміністрації 24.02.2022 (а.с. 35).

Відповідно до Актів про відсутність на роботі працівника Харківської обласної державної (військової) адміністрації (далі ХОД(В)А) від 15.03.2023, 16.03.2023, 17.03.2023, 20.03.2023, 21.03.2023, 22.03.2023, 24.03.2023 перший заступник начальника ХОВА був відсутній на робочому місці за адресою розташування ХОВА та в усіх інших приміщеннях, які займає ХОВА (а.с. 42,47,51,55,59,63,67).

Вказані вище Акти про відсутність на роботі працівника ХОВА доведені до відома начальника ХОВА доповідними записками (а.с.41,44,46,50,54,58,62,66).

Позивачем надані пояснення, в яких він вказує, що перебував на роботі. Зазначає, що до цього часу керівництвом ОВА не визначено розташування його робочого місця, однак свої повноваження виконує відповідно до розподілу обов`язків між керівництом. Вказує, що з 15 по 24 березня виконував обов`язки іншого заступника голови ОВА ОСОБА_2 Підписував службові документи у підпорядкованих департаментах (а.с.40).

Листом ХОВА від 27.03.2023 №01-40/1675 до Офісу Президента України надана пропозиція щодо звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника ХОВА у зв`язку з неналежним ставленням до роботи, а саме відсутність на роботі без поважних причин (а.с.38).

Листом Керівника Офісу Президента України від 01.11.2023 №02-01/1025 пропозицію щодо звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови ХОДА погоджено ( а.с. 37).

Розпорядженням начальника ХОВА від 07.11.2023 №164 ВК ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника ХОВА, у зв`язку з прогулом (в тому числі відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.6,36).

Представник позивача у судовому засіданні 14.03.2024 надав до суду копію заяви від 16.10.2023. З вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до начальника Харківської обласної військової адміністрації ОСОБА_3 із заявою, в якій просив звільнити його за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України.

Представник відповідача, на виконання протокольної ухвали від 14.03.2024, надала пояснення, в яких зазначила, що заява ОСОБА_4 від 16.10.2023 про звільнення за власним бажанням не розглядалася, оскільки до Офісу Президента України був направлений лист від 27.03.2023 № 01-40/1675 щодо погодження його звільнення у зв`язку з прогулом, таким чином була розпочата та тривала процедура звільнення згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Начальником Харківської обласної військової адміністрації 07.11.2023 видано розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з посади першого заступника начальника Харківської обласної військової адміністрації у зв`язку з прогулом (в тому числі відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин пункт 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України № 889-VIII від 10.12.2015 Про державну службу (далі Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону № 889-VIII посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Відповідно до ст. 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Згідно з ст. 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Пунктом 12 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII встановлено, що дисциплінарними проступками є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану(ч.3 ст.66)

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону. (ч.6.)

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється: 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 65 Закону України «Про державну службу» державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Як вбачається з матеріалів справи, начальник ХОВА дізнався про вчинення дисциплінарних проступків в період з 15.03.2023 по 24.03.2023, що підтверджується доповідними записками, які містяться в матеріалах справи. Позивач звільнений із займаної посади 07.11.2023 Розпорядженням №164 ВК від 07.11.2023.

Отже, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогул застосовано до позивача з порушенням шестимісячного строку.

Відповідно до приписів ст.69 Закону України «Про державну службу» для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Так, відповідно до ст.73 Закону України «Про державну службу» з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7)пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Тобто, зазначеними приписами закону визначено порядок формування та ведення дисциплінарної справи.

Надані представником відповідача матеріали, які свідчать про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не відповідають вимогам закону щодо оформлення дисциплінарної справи, оскільки в них відсутні докази, що підтверджують відомості про дату і місце формування дисциплінарної справи, підстави для відкриття дисциплінарного провадження, характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Крім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів, окрім Актів про відсутність на роботі працівника ХОД(В)А від 15.03.2023, 16.03.2023, 17.03.2023, 20.03.2023, 21.03.2023, 22.03.2023, 24.03.2023, в обґрунтування того, що позивач дійсно був відсутній на робочому місці. До матеріалів справи не подано відповідних доказів щодо здійснення телефонних викликів позивачу з метою встановлення його місцезнаходження (відповідних скрін-шотів, тощо), про що зазначає відповідач (а.с.122).

Також, відповідачем жодним чином не обґрунтовано, яким чином були враховані пояснення позивача про його перебування на робочому місці.

Тобто, надані представником копії документів не можуть вважатися дисциплінарною справою у розумінні норм Закону України "Про державну службу".

В силу приписів ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчиненні) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, вказана правова норма визначає критерії для оцінювання рішень суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, а тому суб`єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, приймаючи будь-яке рішення.

Оскільки саме дотримання всіх критеріїв свідчить про якість та природу прийнятих рішень, то недотримання хоча б одного з вказаних принципів свідчить про протиправність та необґрунтованість таких рішень.

Враховуючи те, що дисциплінарана справа не сформована, сплинув шестимісячний строк на застосування виявленого дисциплінарного проступку, суд приходить до висновку, що розпорядження прийнято не обґрунтовано (без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а також нерозсудливо.

Позивачем була подана заява від 16.10.2023 про звільнення за власним бажанням, однак така заява не була розглянута, що не заперечується відповідачем по справі (а.с.123).

Відповідно до ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи заяви позивача від 16.10.2023 останній скористався своїм правом на розірвання трудового договору, попередивши про це роботодавця у визначений законодавством строк, а також не виявив бажання продовжувати роботу на займаній посаді після закінчення даного строку.

Таким чином, відповідач повинен був звільнити позивача після закінчення двотижневого строку з дня подання заяви від 16.10.2023 року про звільнення за власним бажанням.

Проте, як вбачається з розпорядження від 07.11.2023 за №164 ВК, відповідач всупереч вищенаведених норм трудового законодавства звільнив позивача за прогул на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, не розглянувши при цьому заяву позивача від 16.10.2023.

У статті 235 КЗпП України, зокрема передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2023 року у справі № 279/402/20 (провадження № 61-6175св22) вказано, що «відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України в разі визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством, суд на прохання працівника, який у зв`язку з допущеним щодо нього порушенням законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, може визнати звільнення незаконним і, не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання його причини з посиланням на відповідну норму закону».

Такий правовий висновок неодноразово сформульовано у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 61-1398св18, від 12 квітня 2018 року у справі № 545/2544/13-ц (провадження № 61-678св17), від 03 жовтня 2018 року у справі № 753/20243/16-ц (провадження № 61-36489св18), від 07 листопада 2018 року у справі № 234/17149/16-ц (провадження № 61-20384св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 362/3528/17-ц (провадження № 61-40458св18), від 09 лютого 2022 року у справі № 153/1585/20 (провадження № 61-15556св21), від 7 вересня 2022 року у справі № 554/5630/19 (провадження № 61-60св20), від 13 вересня 2023 року у справі № 587/1641/21 (провадження № 61-1473св23), від 31 січня 2024 у справі № 367/9816/21.

Отже, за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом. Разом з тим, при визнанні звільнення незаконним, але якщо працівник не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем і за наявності на час розгляду справи підстав вважати працівника звільненим з іншої підстави, це тягне за собою не поновлення працівника на роботі, а зміну рішенням суду дати звільнення та формулювання причини звільнення з посиланням на відповідну норму закону.

З огляду на викладене, суд проходить до висновку про необхідність внесення змін до розпорядження відповідача від 07.11.2023 року за №164 ВК в частині зазначення підстави звільнення ОСОБА_1 та змінити формулювання причини звільнення на статтю 38 Кодексу законів про працю України (за власним бажанням).

Як наслідок обґрунтованими є вимоги про зобов`язання внести відповідний запис у трудову книжку.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Харківської обласної військової адміністрації (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків,61000, ЄДРПОУ 23912956) про визнання дій протиправними та скасування розпорядження, поновлення на посаді задовольнити.

Зобов`язати Харківську обласну військову адміністрацію внести зміни до розпорядження Харківської обласної військової адміністрації від 07.11.2023 № 164 ВК про звільнення ОСОБА_4 , в частині формулювання причини звільнення, зазначивши за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України та внести відповідні зміни до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН