Рішення № 120213816, 04.07.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 р. Справа №520/11244/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Січеславська Набережна, 17, оф.801, Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26238495) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, яка полягає у протиправній листом відповідача №1897/1795/27-24/13-06 від 25.04.2024 відмові в задоволенні запиту на інформацію від 23.04.2024, чим порушені права ОСОБА_1 на інформацію;

- зобов`язати Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 23.04.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.04.2024 відповідно до положень ст. 32 Основного Закону України, Законів України «Про звернення громадян», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації», відповідачу засобами електронного зв`язку із застосуванням КЕП на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачем поданий запит № б/н про надання інформацію, в який строк проведення експертизи встановлений керівником Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) у цивільній справі № 175/3862/22, тобто період початку та закінчення цієї експертизи. Відповідачем 25.04.2024 в порушення вимог законодавства листом Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз №1897/1795/27-24/13-06 від 25.04.2024 відмовлено позивачу в задоволенні запиту на інформацію від 23.04.2024, чим порушені права позивача на інформацію.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому п.1 ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа: " Документ в електронному вигляді "КАСУ Справи, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження (ухвала)" від 30.04.2024 по справі №520/11244/24 (суддя Супрун Ю.О.) було надіслано одержувачу Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 01.05.24 03:05.".

Представник відповідача правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до положень ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд зазначає, що відповідачем не зазначено поважних причин неподання відзиву на позов, відповідно суд кваліфікує неподання відзиву на позов як визнання позову відповідачем..

Крім того, витребувані судом документи встановлені в ухвалі суду від 30.04.2024 відповідачем не надано, причин неможливості надання доказів суду не повідомлено.

Дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Юдіної С.Г. від 12.01.2023 відкрите спрощене позовне провадження у цивільній справі №175/3862/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.08.2023 призначено по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17, к. 801).

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 постановлено провести судову почеркознавчу експертизу, призначену ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ще від 25.08.2023 у справі № 175/3862/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Позивачем 23.04.2024 відповідно до положень ст. 32 Основного Закону України, Законів України «Про звернення громадян», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації», відповідачу засобами електронного зв`язку із застосуванням КЕП на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 поданий запит про надання інформації, який строк проведення експертизи встановлений керівником Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) у цивільній справі №175/3862/22, тобто період початку та закінчення цієї експертизи.

Листом Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз №1897/1795/27-24/13-06 від 25.04.2024 було відмовлено в задоволенні запиту на інформацію від 23 квітня 2024 року.

Вважаючи протиправними дії відповідача які полягають у відмови в задоволенні запиту на інформацію від 23.04.2024 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.32 Конституції України кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Стаття 34 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі статтею 5 Закону України від 02.10.1992р. №2657-ХІІ «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація пра-ва на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, еко-логічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Статтею 20 Закону № 2657-ХІІ визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі Закон № 2939-VI).

Так, відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ст. 2 Закону № 2939-VI).

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно частини 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

До того ж, у силу п.4 ч.2 ст.13 Закону України №2939- VI від 13 січня 2011 року не може бути обмежено доступ до публічної інформації, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією), за виключенням випадку, коли загроза настання шкоди від поширення означеної інформації є реальною та значно/істотно переважає задоволення інформаційних інтересів учасників суспільних відносин на розумний стан поінформованості.

Відповідно до ст. 10 вищезазначеного Закону, кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Згідно з частиною 3 статті 10 Закону № 2939-VI розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ст. 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (стаття 23 Закону №2939-VI).

Суд встановив, що запит на інформацію від 23.04.2024 полягає в отриманні конкретної інформації. Зокрема, позивач просить надати інформацію який строк проведення експертизи встановлений керівником Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) у цивільній справі №175/3862/22, тобто період початку та закінчення цієї експертизи.

Отже, запит позивача від 23.04.2024 містить чіткі вимоги щодо надання інформації.

Водночас, суд встановив, що Лист Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №1897/1795/27-24/13-06 від 25.04.2024 не містить жодної конкретної відповіді на запитувану позивачем інформацію.

Частиною 1 ст. 22 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 22 Закону № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Перелік підстав, щодо відмови у наданні запитуваної інформації є вичерпним, а отже посилання відповідача на те, що запитувана інформація не відноситься до Інформації щодо використання бюджетних коштів, а отже запит не може бути розглянутий у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» є безпідставним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 805/1568/16-а вказав, що кожен має право на захист у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, вказане право гарантоване Конституцією України.

Протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 342/157/17.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі №819/1566/16 не будь-яка відповідь на звернення може свідчити про розгляд такого звернення в розумінні Закону України «Про звернення громадян», оскільки його розгляд (як результат діяльності суб`єкта, якому адресовано звернення) повинен відповідати статті 15 цього Закону.

Отже, суб`єкти владних повноважень, не виконуючи свої обов`язки, порушують наше право на правовий порядок.

Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 19 Постанови №10 від 29.09.2016 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» роз`яснив, що відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939- VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію, закріплений частиною першою статті 22 Закону № 2939 - VI, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, відповідачем, вчинено протиправні дії, як активну форму поведінки у спірних правовідносинах. Отже позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд для ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним дії Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо відмови надання інформації ОСОБА_1 на інформаційний запит від 23.04.2024 та як наслідок наявність підстав для зобов`язання відповідача надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 23.04.2024 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат не здійснюється в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Січеславська Набережна, 17, оф.801, Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26238495) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо відмови надання інформації ОСОБА_1 на інформаційний запит від 23.04.2024.

Зобов`язати Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз (вул. Січеславська Набережна, 17, оф.801, Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26238495) надати відповідь на запит ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) від 23.04.2024.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 04.07.2024.

Суддя Ю.О. Супрун