Рішення № 120212736, 02.07.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 року м. Київ№ 320/9447/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

2) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області

провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови позивачці призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 (десять) місячних пенсій станом на день її призначення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 (десять) місячних пенсій станом на день її призначення.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного рішення відповідача, оскільки станом на 08.06.2023, позивачка досягла 60-річного віку, має стаж роботи в державних органах та комунальних медичних закладах більше ніж 42 років, інших видів пенсії не отримувала, а тому набула право на виплату їй грошової допомоги при виході на пенсії у розмірі 10 місячних пенсій станом на час призначення пенсії.

Відповідач-1 щодо задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що згідно матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що її страховий стаж (врахований по 19.10.2023) становить 41 рік, 9 місяців 16 днів, у тому числі спеціальний стаж за вислугу років 29 років 6 місяців 1 день, що не відповідає вимогам законодавства, так як для призначення даного виду пенсії, такий стаж повинен складати 30 років.

Також, відповідач-1 акцентував увагу на то, що він є неналежним відповідачем по справі щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії.

Відповідач-2 у встановлений судом строк не подав відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами та доказами.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

13.05.2024 року від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

11.10.2023 позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розгляд цієї заяви за принципом екстериторіальності здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке ухвалило рішення від 19.10.2023 №104650014933 про відмову ОСОБА_1 , в проведенні перерахунку пенсії щодо виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до звернення №11790 від 11.10.2023.

У зазначеному рішенні указано, що згідно наданих документів страховий стаж становить 41 рік 9 місяців 16 днів, в тому числі стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років 29 років 6 місяців 1 день, що є недостатнім для виплати одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду із цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058-ІV).

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно пункту «е» статті 55 пункту Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Отже, особливістю цього виду пенсії є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення є дотримання таких вимог:

- особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема частиною 1 статті 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років;

- на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е", "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- мати страховий стаж, зокрема для жінок - 30 років на таких посадах; - особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.

Згідно із пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Згідно пункту 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами пункту 6 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 7 Порядку № 1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.08.2019 по справі №724/579/17, від 20.02.2019 по справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 по справі №466/5637/17.

З огляду на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19.10.2023 позивачка станом на дату звернення до відповідача з заявою про призначення та виплату спірної допомоги має страховий стаж становить 41 рік 9 місяців 16 днів, в тому числі стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років 29 років 6 місяців 1 день, що є недостатнім для виплати одноразової грошової допомоги.

Отже, відповідач заперечує наявність у позивачки необхідного страхового стажу (30 років) для призначення та виплати спірної допомоги.

Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку №1191, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).

Так, у розділі 2 "Охорона здоров`я" цього Переліку № 909 визначено, що до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Крім того, у примітці 2 до Переліку № 909 установлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Визначення поняття "заклад охорони здоров`я" міститься у статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" № 2108-ХІІ від 19.11.1992 року, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Водночас, даною статтею визначено поняття медичної допомоги - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами та медичного обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої статтею 55 частиною 1 пунктом "е" Закону України "Про пенсійне забезпечення", пов`язане не тільки з місцем роботи - закладом охорони здоров`я, а, насамперед, з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ). Аналогічне положення містить стаття 48 КЗпП України.

Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція № 58), врегульовано порядок ведення трудових книжок.

Згідно із пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки позивачки від 06.08.1986 НОМЕР_1 , з якої вбачається, зокрема:

22.08.1988 наказом № 192 була прийнята лікарем терапевтом у консультативну поліклініку Республіканської клінічної лікарні м. Нальчик; відповідно до наказу № 53 від 18.03.1990 переведена на посаду лікаря ультразвукової діагностики означеної поліклініки; відповідно до наказу №258 від 16.11.1992 була звільнена з роботи за власним бажанням 17.11.1992 (4 роки 2 місяці 27 днів).

23.11.1992 зарахована на посаду лікаря УЗД у діагностичному центрі «Сасакова-Чоронобиль» (2-га обласна лікарня м. Києва); відповідно до наказу №304-л від 21.08.2001 переведена на посаду лікаря УЗД діагностичного відділення поліклініки з 01.09.2001 Комунального підприємства «Київська обласна лікарня №2; відповідно до наказу №430-Л від 19.11.2007 звільнена з посади за власним бажанням 03.12.2007 (15 років 0 місяців 11 днів).

12.01.2009 прийнята на посаду лікаря УЗД діагностичного відділення поліклініки Комунального некомерційного підприємства «Київська обласна лікарня №2» в якій позивачка працює по теперішній час (враховуючи дату звернення позивачки 11.10.2023, 14 років 9 місяців о днів).

Ці записи завірено підписом та печаткою, вони є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивачки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Разом з тим, в трудовій книжці позивачки міститься запис про те, що вона з 01.09.1986 по 01.09.1988 була зарахована у клінічну ординатуру.

Так, згідно із пунктом д статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

У Положенні про клінічну ординатуру, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров`я від 29.01.1998 № 12 визначено, що клінічна ординатура є вищою формою підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів з певного фаху у вищих медичних закладах освіти ІІІ-ІУ рівнів акредитації, закладах післядипломної освіти, клінічних науково-дослідних інститутах, центрах та набутого досвіду практичної роботи лікарем-спеціалістом з певного фаху.

Пунктом 4.12 цього Положення передбачено, що термін навчання в клінічній ординатурі зараховується лікарю до його загального трудового стажу та стажу роботи за фахом.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що період навчання позивачки у клінічній ординатурі входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років та на виплату грошової допомоги.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, у своєму рішенні про відмову у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, відповідач посилається лише на те, що стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років 29 років 6 місяців 1 день, що є недостатнім для виплати одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, суд зауважує, що оскаржуване рішення не містить відомостей щодо включення або не включення до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та є достатнім для виплати одноразової грошової допомоги періодів роботи позивачки. Не містить оскаржуване рішення також конкретних підстав для не включення таких періодів, не зазначено, які саме первинні документи не надано позивачем, що свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності при прийнятті рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення, оскільки позивачці неможливо з тексту такого рішення визначити, які саме періоди роботи не включено до такого стажу.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів не зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років окремих періодів, не дозволяє суду перевірити, чи правомірно зазначені періоди роботи не зараховані до такого стажу, і свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано.

Водночас, враховуючи встановленні обставини, суд приходить до висновку, що у позивачки наявний спеціальний стаж, її посади відносяться до посад медичних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19.10.2023 №104650014933 про відмову у призначенні позивачці одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій підлягає скасуванню.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, суд врахує вимоги пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Тернопільській області.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення і виплати ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Тернопільській області.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

За таких обставин, суд вважає належним та необхідним способом захисту порушеного права позивачки визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19.10.2023 №104650014933 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі 10 (десять) місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання Головного управління Пенсійного фону України в Тернопільській області призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права позивачки відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.

Як наслідок, позовні вимоги, звернені до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволенню не підлягають.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судовий збір, сплачений позивачем, стягується на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19.10.2023 №104650014933 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі 10 (десять) місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фону України в Тернопільській області призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.