Ухвала суду № 120212661, 04.07.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 липня 2024 року м. Київ № 320/27912/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (адреса 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81-б), Офісу Генерального прокурора (адреса 01011, м. Київ, вул. Різницька, б. 13/15, ЄДРПОУ 00034051), Київської обласної прокуратури (адреса 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, ЄДРПОУ 02909996), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі КДКП), що здійснює дисциплінарне провадження від 04.10.2023 №198дп-23 «Про притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури»;

- визнати протиправними та скасувати наказ керівника Київської обласної прокуратури № 304к від 18.03.2021, яким ОСОБА_1 тимчасово визначили робоче місце в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Київської обласної прокуратури (Відповідач 3) та наказ виконувача обов`язків Генерального прокурора № 25дк від 17.10.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення», відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади в органах прокуратури за порушення внутрішнього службового розпорядку;

- зобов`язати Київську обласну прокуратуру призначити ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу міжнародно-правового співробітництва Київської обласної прокуратури або на рівнозначну посаду прокурора у Київську обласну прокуратуру;

- зобов`язати Київську обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплати заробітної плати на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в порядку ст. 81 Закону України Про прокуратуру з 13.03.2023;

- визнати незаконною відмову у наданні відпустки на весь воєнний час, щорічної відпустки за 2023 рік та наданні допоміг на оздоровлення та соціально-побутові потреби за весь цей час, починаючи з 2023 року згідно з законодавством;

- зобов`язати Київську обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсацію за неотриманні за весь цей час допомоги з урахуванням ст. 81 Закону України Про прокуратуру починаючи з 2023 року;

- стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 600000,00 грн., здійснити виплату.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.

Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11.02.2021) за схожих фактичних обставин сформулював такі висновки:

«Установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Оцінюючи обставини звернення позивача з позовом до суду, із урахуванням положень частини п`ятої статті 122 КАС України суд зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду».

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Судом вбачається, що про ймовірну бездіяльність відповідача стосовно не надання відпустки на час воєнного стану позивач повинен був дізнатися в той момент, коли не отримав відповідну відпустку згідно з заявою від 08.03.2023, про що позивач була повідомлена листом від 10.03.2023 № 07-165вих23.

Із зазначеного часу, позивач повинен був дізнатися про ймовірне порушення своїх прав та звернутися до суду у визначений законом строк.

Проте, у зазначений строк до суду ОСОБА_1 не звернулася.

Також, ОСОБА_1 оскаржує наказ керівника Київської обласної прокуратури №304к від 18.03.2021, яким ОСОБА_1 тимчасово визначили робоче місце в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Київської обласної прокуратури.

Строк на оскарження до суду відповідного наказу також минув.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.

Відтак, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Водночас як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду з порушенням місячного строку звернення до суду, визначеного частиною 5 статті 122 КАС України.

З огляду на те, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду та не подав обґрунтованого клопотання про його поновлення, суд вважає, що позовна заява не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Крім цього, відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 160 КАС України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

На виконання відповідної вимоги, позивач у позовній заяві зазначив, що за вимогу немайнового характеру поновити на посаді та в органах прокуратури, що фактично є вимогою працівника про поновлення на роботі, судовий збір не сплачувався на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України.

На якій підставі не сплачений судовий збір за решту позовних вимог позивач не обґрунтував, доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору не надав.

Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Зі змісту адміністративного позову та позовних вимог вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги майнового (стягнути моральну шкоду у розмірі 600000 грн) і немайнового характеру (1 визнати протиправними та скасувати наказ керівника Київської обласної прокуратури № 304к від 18.03.2021; 2 визнати незаконною відмову у наданні відпустки на весь воєнний час; 3 визнати незаконною відмову у наданні щорічної відпустки), а отже ставка судового збору за звернення до суду з даним позовом становить:

за майнову вимогу 6000 грн (600000*0,01);

за 3 немайнові вимоги 3 633,60 грн (3028*0,4*3), що складає разом 9 633,60 грн.

Таким чином, при зверненні до суду із цим адміністративним позовом, позивачеві необхідно було сплатити 9 633,60 грн судового збору.

Матеріали позовної заяви не містять доказів оплати судового збору, так само, як не містять обґрунтувань і документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Також, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Всупереч зазначеній вимозі позивач не надав всі свої заяви за результатами розгляду яких отримував відповіді від органів прокуратури.

Згідно з ч. 1 ст. 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Всупереч зазначеній вимозі позивач не долучив до позовної заяви належним чином засвідчений переклад документів, які складені іноземною мовою.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об`єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права (в частині позовних вимог, які виходять за межі позовної давності);

- докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема заяви позивача за результатами розгляду яких отримував відповіді від органів прокуратури;

- належним чином засвідчений переклад документів, які складені іноземною мовою;

- оригіналу документа про сплату 9 633,60 грн. судового збору або обґрунтувань і документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі Судова влада України за інтернет-адресою http://adm.ko.court. gov.ua/sud1070//tax, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди залишити без руху.

Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.