Рішення № 120209581, 04.07.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2024 року м. Рівне№460/25007/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі, - ГУ ПФУ в Рівненській області) про визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті щомісячної грошової доплати до пенсії в сумі 2000 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб з 01.02.2023, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. В порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб №713 від 14.07.2021 відповідач після перерахунку пенсії на підставі судового рішення від 29.07.2022 у справі №460/16016/22 скасував нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії позивача у розмірі 2000 грн. Вважає такі дії відповідача протиправними, а тому просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 01.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву.

Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що пенсійним органом проведено відповідний перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення, при цьому основний розмір пенсії позивача, що обрахований відповідно до Закону №2262 до виплати не обмежувався, оскільки він не перевищує встановленого ч.7 ст.43 Закону №2262 максимального розміру. Натомість ст. 67 Закону №796 передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Оскільки на виконання рішення суду позивачу встановлена доплата за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, то Головним управлінням проведено обмеження максимальним розміром відповідно до ст.67 Закону №796. За наведеного, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області та отримує пенсію за вислугу, призначену відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 у справі №460/16016/22, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 13.11.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-XII у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)..

01.02.2023 на виконання зазначеного рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії за вислугу років позивача, під час якого здійснено нарахування і виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому, припинено нарахування і виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо відновлення нарахування і виплати такої щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн.

Листом від 05.10.2023 відповідач повідомив позивачу, що на виконання рішення суду від 29.07.2022 у справі №460/16016/22 пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача. Розмір пенсії з 01.02.2023 внаслідок такого перерахунку склав 18337,79 грн, а збільшення пенсії 9117,60 грн., тобто перевищило 2000,00 грн. При цьому, зазначено, що проведений перерахунок пенсії здійснено саме з підстави зміни складових грошового забезпечення, а тому відсутні підстави для відновлення з 01.07.2021 доплати в сумі 2000 грн, визначеної постановою Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті йому щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до постанови КМУ №713, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує та виходить з такого.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон №2262-ХІІ).

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб № 713 від 14.07.2021 (далі, - Постанова №713).

Пунктом 1 цієї постанови установлено з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.

Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.

У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.

Пунктом 3 Постанови №713 встановлено Пенсійному фонду України забезпечити встановлення з 1 липня 2021 р. виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови, а також виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 р. № 656 Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій (Офіційний вісник України, 2010 р., № 57, ст. 1968; 2018 р., № 48, ст. 1675; 2019 р., № 54, ст. 1880) для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ.

Наведені норми свідчать про те, що Постановою №713 встановлено, зокрема, для осіб, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, при цьому обумовлено, що вказана доплата не виплачується у разі коли пенсія переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. У такому випадку щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом Постанови №713 свідчить про те, що перерахунок пенсій, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 цієї Постанови є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме: зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах.

Матеріалами справи стверджено, що 01.02.2023 на виконання рішення суду від 29.07.2022 у справі №460/16016/22 відповідачем проведено нарахування позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому, припинено нарахування і виплату щомісячної доплати до пенсії у сумі 2000 грн, встановленої позивачу з 01.07.2021 відповідно до вимог постанови №713, оскільки відповідач вважає, що вказаний перерахунок пенсії здійснений з підстави зміни складових грошового забезпечення.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на таке.

Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі, - Закон №796-XII) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (ч.1 ст.1 Закону №796-XII).

Суд зауважує, що підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановлене статтею 39 Закону №796-ХІІ, хоч і виплачується одночасно з основною пенсією, проте є доплатою до пенсії, а тому за своєю правовою природою є компенсацією від держави у вигляді соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України, а не видом пенсійної виплати, про що зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018.

Отже, проведене на виконання судового рішення від 29.07.2022 у справі №460/16016/22 нарахування і виплата позивачу підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст. 39 Закону №796, відбулося з метою відновлення його порушеного права як непрацюючого пенсіонера, який проживає на території радіоактивного забруднення, після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі N6-p/2018, яким відновлено дію статті 39 Закону N 796-XII в редакції до 01.01.2015, так як вказані нарахування і виплата відповідачем не здійснювалися.

Також суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах позивач хоча й має статус, особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи (і проживає у зоні гарантованого добровільного відселення), проте пенсію за вислугу років йому призначено на підставі Закону №2262-XII, а рішенням суду у справі №460/16016/22 орган Пенсійного фонду було зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст. 39 Закону №796, а не здійснити перерахунок основного розміру його пенсії за вислугу років.

Зазначене дає суду підстави для висновку, що перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 проводився не у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тобто не з підстав передбачених Законом №2262-ХІІ, без відповідної заяви позивача та/або рішення Кабінету Міністрів України.

Іншими словами, нарахування особі підвищення до пенсії, визначеного ст.39 Закону №796-XII, жодним чином не може бути розцінене як підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, а тому не може впливати на обрахунок основного розміру пенсії за вислугу років та слугувати підставою для припинення нарахування і виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., встановленої Постановою Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021.

Таким чином, оскільки перерахунок пенсії, проведений відповідачем на виконання зазначеного судового рішення, не є перерахунком пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови №713, що повинна виплачуватись для досягнення мети прийняття цієї постанови - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018 року.

За наведених обставин в їх сукупності, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови позивачу у відновленні нарахування і виплати з 01.02.2023 щомісячної доплати в розмірі 2000 грн, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021, є протиправними.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача з 01.02.2023 перерахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату у розмірі 2000 грн, додатково до існуючого розміру пенсійного забезпечення, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

Щодо позовних вимог в частині виплати пенсії без обмеженням максимальним розміром, суд зазначає таке.

Обмеження максимального розміру пенсії вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), що набрав чинності 01.10.2011.

Відповідно до ст.2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у ст.43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII (у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Поміж тим, суд звертає увагу, що частина сьома статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дати прийняття рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016, тобто 20.12.2016.

За таких обставин, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774 від 06.12.2016 зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18, які суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин на підставі ч.5 ст. 242 КАС України.

Верховний Суд також неодноразово висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262, зокрема у постановах від 09.02.2021 у справі № 1640/2500/18, від 10.09.2021 у справі №300/633/19 та від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17.

Крім того, у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668.

16.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (далі, - Постанова №118), відповідно до пункту 2 якої установлено, що з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови (у розмірі 1,14), у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

24.02.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році, згідно з пунктом 2 якої установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Поміж тим, стосовно наявності у пункті 2 Постанови №118 та пункті 2 Постанови №168 положення про підвищення пенсій відповідно з 01.03.2022 і з 01.03.2023 "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом", суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим ч.3 ст.7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 р. у справі № 520/15025/16а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У спірних правовідносинах наведені положення Постанови №118 та Постанови №168 суперечать приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які мають вищу юридичну силу, є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.

Таким чином, попри наявність у Постановах №118 та №168 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на час здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням її індексації (тобто, станом на 01.03.2022, на 01.03.2023) чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, Закон не містить, позаяк положення частини сьомої статті 43 Закону №2262 рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з 20.12.2016 - дати ухвалення відповідного Рішення Конституційним Судом України.

Суд наголошує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.

Аргументи відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії позивача, викладені у відзиві, не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин та правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права. Отже, такі його дії є протиправними, оскільки, як встановлено матеріалами справи, позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області, а тому обмеження йому пенсії максимальним розміром не допускається.

При цьому, суд зауважує, що у даному спірному випадку застосування обмеження максимальним розміром пенсії позивача на підставі частини 3 статті 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, також неможливе, з огляду на таке.

Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі, - Закон №796-XII) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (ч.1 ст. 1 Закону №796-XII).

Як вже зазначалося судом, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 у справі №460/16016/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 13.11.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам.

Згідно з ч.3 ст.67 Закону №796-XII (в редакції Законів № 3668-VI від 08.07.2011, №1774-VIII від 06.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Після внесення змін Законами України №3668 від 08.07.2011 та №1774 від 06.12.2016 положення ч.3 ст.67 Закону №796-XII неконституційними до 20.03.2024 (рішення Конституційного суду України №2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024) не визнавалися, були чинними, а тому обов`язковими для застосування.

Однак, суд зауважує, що підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ, хоч і виплачується одночасно з основною пенсією, проте є доплатою до пенсії, а тому за своєю правовою природою є компенсацією від держави у вигляді соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України, а не видом пенсійної виплати, про що зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018.

Так, в п.4 згаданого Рішення Конституційний Суд України вказав, що встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку.

Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України.

При цьому, суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах позивач хоча й має статус, особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте пенсію за вислугу років їй призначено на підставі Закону №2262-XII, а рішенням суду від 16.05.2023 у справі №460/9251/23 орган Пенсійного фонду зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст. 39 Закону №796, а не здійснити перерахунок основного розміру його пенсії за вислугу років.

Таким чином, нарахування особі підвищення до пенсії, визначеного ст.39 Закону №796-XII, не може впливати на обрахунок основного розміру її пенсії за вислугу років та слугувати підставою для обмеження останньої максимальним розміром на підставі ч.3 ст. 67 Закону №796-XII, позаяк вказана норма не поширюється і не може бути застосована до пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII.

За змістом позову виплата пенсії позивачу здійснювалася без обмеження максимальним розміром, зважаючи на ту обставину, що її розмір був меншим. Поряд з цим, як свідчать матеріали пенсійної справи №1704000857, з 01.12.2023 відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого загальний розмір пенсії склав 24482,24 грн, однак з урахуванням максимального розміру до виплати позивачу визначено суму пенсії 20930 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що таке обмеження максимальним розміром пенсії позивача з 01.12.2023 як з мотивів застосування ч.7 ст. 43 Закону №2262-XII, так і ч.3 ст. 67 Закону №796, є протиправним.

За правилами частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведених обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2023 з обмеженням її максимальним розміром.

З огляду на викладене, належним способом відновлення порушених у спірних правовідносинах прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.12.2023 перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не виконав свого процесуального обов`язку щодо доказування правомірності допущеної ним поведінки у спірних правовідносинах: будь-яких доказів на підтвердження протилежних, аніж встановлено судом фактів при розгляді цієї справи, не подав.

З огляду на встановлене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, сплачений за подання цього позову судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.02.2023 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.02.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн., додатково до існуючого розміру пенсійного забезпечення, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.12.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області витрати по сплаті судового збору у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 04.07.2024

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Н.С. Гудима