Рішення № 120208871, 04.07.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року Справа № 280/4021/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МаксименкоЛ.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012),

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2020, 2021, 2022 роки;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перерахунок призначеної пенсії за віком з 13.11.2023, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки - 2020, 2021 та 2022, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту виникнення права на призначення пенсії за віком, з урахуванням сум фактично проведених виплат.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що у березні 2024 року зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії за віком за матеріалами пенсійної справи. Проте, листом від 01.04.2024 року № 6000-5660/К-02/8-0800/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило про застосування показника середнього заробітку (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії - 7763,17 грн. за 2017 - 2019 роки, а не за 2020 - 2022 роки, чим відмовило у призначенні та виплаті позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середнього заробітку (доходу) за 2020 - 2022 роки. Вважає дії відповідача безпідставними, незаконними, та такими, що порушують її право на належний розмір пенсії. З огляду на викладене, просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надавши свій письмовий відзив 21 травня 2024 року за вх. №24081. Зазначає, що оскільки позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років у 2020 році, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки при перерахунку пенсії за віком, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсії у 2023 році. Зазначає, що пенсія позивачу розрахована та виплачується згідно норм чинного законодавства України, отже підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Ухвалою суду від 07.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4021/24 без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 02.06.2020 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у зв`язку з призначенням пенсії за вислугу років, у відповідності до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення».

13.11.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.03.2024 повідомлено позивачці, що 13.11.2023 нею була надана заява щодо переходу з пенсії за вислугою років на пенсію за віком. Заяву розглянуто та з дати звернення переведено на пенсію за віком, яка була розрахована з урахуванням страхового стажу 41 рік 5 місяців 21 день, заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.10.2022 та із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії 7763,17 грн (2017 -2019).

Вважаючи дії відповідача протиправними та з вимогою вчинити певні дії позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1, 2 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до абз. 2 п. 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів за її вибором.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом на інший. В цьому випадку показник середньої заробітної плати, який застосовується при визначенні заробітку для обчислення пенсії, має бути незмінним.

Судом встановлено, що позивачці у 2020 році було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України Про пенсійне забезпечення, яким були передбачені інші умови і порядок призначення та обчислення пенсії.

Отже, при призначенні позивачу пенсії за віком у 2023 році відповідно до Закону №1058-IV, слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (тобто за 2020-2022 роки), оскільки за призначенням пенсії відповідно до норм вказаного Закону позивач звернувся вперше.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач, не здійснивши розрахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески,за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2020-2022 роки з дня її призначення порушив права та інтереси позивача на належне пенсійне забезпечення.

За приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

З огляду на викладене, права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов`язання здійснити перерахунок (оскільки пенсія вже призначена) її пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки з 13.11.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стаття 2 КАС Українизазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідност. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо правової допомоги, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що позивачем з метою отримання правничої допомоги 01.03.2024 укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Здориком Олександром Ігоровичем. Згідно п.1.1. Клієнт доручає, а адвокат зобов`язується за винагороду в межах умов цього договору вчинити від імені та за рахунок клієнта такі дії: надати правову допомогу, подати та захистити інтереси клієнта в судах першої, а за окремою домовленістю другої (апеляційної) інстанції.

Згідно акту прийому-передачі від 30.04.2024 адвокатом надано наступні послуги: подання позовної заяви вартістю 2500 грн.

Квитанцією до прибуткового касового ордера від 01.03.2024 підтверджується оплата послуг за договором від 01.03.2024 у сумі 2500 грн.

Відповідач у відзиві щодо правничої допомоги вказав, що позивачем документально не підтверджено понесені ним витрати на правову допомогу, а саме: договір б/н від 01.03.2024 року про надання правової допомоги ОСОБА_1 . В акті прийому-передачі виконаних робіт за цим договором від 30.04.2024 зазначено, що адвокат Здорик О.І. надав ОСОБА_1 юридичні послуги , вид послуги «За подання позовної заяви », проте позовна заява позивача датована 02.05.2024 року, та в ній відсутня будь-яка згадка про адвоката Здорик О.І.; не доведено, що правова допомога реально надавалась адвокатом у складанні саме цього адміністративного позову, оскільки позовна заява особисто підписана самим позивачем.

Дослідивши подані докази суд доходить висновку що з урахуванням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), характеру спору у справі, задоволення позовних вимог, розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу становить 2500,00 грн.

Щодо зауважень відповідача, суд зазначає, що виконання умов договору підтверджується актом приймання -передачі робіт, який підписаний обома сторонами без зауважень, а також, платіжним документом щодо оплати послуг за договором.

Тому, суд відхиляє доводи про те, що позивачем документально не підтверджено понесені ним витрати на правову допомогу.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн., слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо розрахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з 13.11.2023 без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 13.11.2023 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020, 2021, 2022 роки, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. та витрати на правничу допомогу у трозмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04 липня2024 року.

Суддя Л.Я. Максименко