Рішення № 120208803, 05.07.2024, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/3947/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Гавій Л.В.

за участі представників

позивача: Словенка-Козлова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 липня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 05 липня 2024 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі позивач, ГУ ПФУ в Закарпатській області) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач, ВПВР), яким просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міснік Н.В. про накладення штрафу від 28.05.2024 року у розмірі 10200 грн. у виконавчому провадженні № 74091126.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.06.2024 року на адресу ГУ ПФУ в Закарпатській області надійшла постанова державного виконавця ВПВР про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. від 28.05.2024 року у виконавчому провадженні № 74091126, за невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/9550/23 без поважних причин.

ГУ ПФУ в Закарпатській області вважає, що вказана постанова про накладення штрафу є безпідставною, необгрунтованою, винесеною без урахування усіх обставин справи, що мають значення для прийняття законного рішення, і такою, що завдає істотної шкоди законним інтересам позивача, зважаючи на наступне.

Так, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

При цьому, позивач зазначає, що після набрання рішенням суду по справі № 260/9550/23 законної сили, ГУ ПФУ в Закарпатській області останнє виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, а саме, відновлено ОСОБА_1 з 01.07.2021 року щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн., передбачену Постановою КМУ № 713 від 14.07.2021 року.

Оскільки починаючи з 01.07.2021 розмір пенсії вже був обрахований у максимальному розмірі, відповідно до Закону, на виконання попередніх рішень судів, що вже перевищував максимальний розмір 10 прожиткових мінімумів, встановлений законодавством, отже доплата різниці в пенсії відсутня.

12.02.2024 року на адресу ГУ ПФУ в Закарпатській області надійшла постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Міснік Н.В. про відкриття виконавчого провадження від 07.02.2024 року ВП №74091126 з примусового виконання виконавчого листа № 260/9550/23, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 18.01.2024 pоку.

Листом від 13.02.2024 року № 0700-0504-5/10397 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомляло відповідача, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року №260/9550/23 виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, ГУ ПФУ в Закарпатській області вжило заходів для належного виконання рішення, а відтак поставу про накладення на нього штрафу вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 18.06.2024 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти позовних вимог, оскільки законодавством визначено що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені законодавством заходи щодо примусового виконання рішень, а у відповідності до п. 16 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право накладати стягнення у вигляді штрафу у випадках, передбачених Законом, зокрема, за невиконання без поважних причин боржником рішення (ст. 63 цього Закону). Відтак, оскаржена постанова винесена державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, встановлений діючим законодавством, в зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Судове засідання, призначене на 27.06.2024 року не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, розгляд справи призначено на 04.07.2024 року.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала.

В силу положень ч. 4 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст.268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи, відтак, справу розглянуто за відсутності представника відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 74091126, з примусового виконання виконавчого листа № 260/9550/23 від 18.01.2024 року, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» починаючи з 01.07.2021 року, з урахуванням проведених виплат.

07.02.2024 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень, відповідно до вимог ст. ст. 3, 4, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов`язано боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/9550/23 протягом 10 робочих днів.

13.02.2024 року ГУ ПФУ в Закарпатській області направлено відповідачу лист за № 0700- 0504-5/10397 про те, що з 01.07.2021 року стягувачу ОСОБА_1 відновлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн., передбачену Постановою КМУ № 713 від 14.07.2021 року, з урахуванням раніше проведених виплат. Оскільки, починаючи з 01.07.2021 року розмір пенсії вже був обрахований у максимальному розмірі, відповідно до Закону, на виконання попередніх рішень судів, що вже перевищував максимальний розмір 10 прожиткових мінімумів, встановлений законодавством, то доплата різниці а пенсії відсутня.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області від 08.05.2024 року накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/9550/23 без поважних причин та зобов`язано ГУ ПФУ у Закарпатській області виконати рішення протягом десяти робочих днів.

Після спливу строку, наданого у вищевказаній постанові про накладення штрафу, для виконання боржником рішення, державним виконавцем, керуючись ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на боржника штрафу від 28.05.2024 року ВП № 74091126, у розмірі 10200 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строку рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень немайнового характеру, визначено розділом VIII Закону України "Про виконавче провадження", зокрема статтями 63, 75 якого передбачено спосіб та порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктами 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною 3 статті 63 Закону № 1404-VІІІ виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені вище нормативні положення в контексті цієї справи, суд зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас, обов`язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У свою чергу, обов`язковою умовою для накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі є встановлення факту повторного невиконання рішення без поважних причин.

Отже, обов`язковою умовою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу у подвійному розмірі є: 1) встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин та застосування до нього штрафу у розмірі 5100 грн; 2) повторне невиконання рішення без поважних причин.

Як встановлено судом, прийняттю спірної постанови про накладення штрафу у подвійному розмірі 10200 грн передувало прийняття первинної постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн.

Таким чином, предметом позову у цій справі є постанова відповідача від 28.05.2024 року про накладення штрафу в подвійному розмірі - 10200,00 грн за повторне невиконання без поважних причин рішення суду зобов`язального характеру у тому ж виконавчому провадженні № 74091126.

Водночас, суд зауважує, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 року у справі № 260/3537/24, відмовлено у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови від 08.05.2024 року про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 74091126.

Рішення суду у справі набрало законної сили 10.06.2024 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 року у справі № 260/3537/24, яке набрало законної сили, встановлено правомірність накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн на ГУ ПФУ у Закарпатській області за невиконання рішення суду в адміністративній справі № 260/9550/23.

Щодо повторного невиконання рішення суду, то суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів виконання рішення суду на вимогу державного виконавця, яка зазначена у постанові про накладення штрафу, що також підтверджується матеріалами виконавчого провадження № 74091126.

Наведене свідчить про невиконання позивачем рішення суду без поважних причин та, як наслідок, про правомірність прийнятої державним виконавцем постанови від 28.05.2024 року про накладення штрафу в сумі 10200 грн у виконавчому провадженні № 74091126.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.

У Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2018 №10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міснік Н.В., правомірно, з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову від 28.05.2024 року про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області штрафу в сумі 10200 грн за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 74091126.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та наданої їм оцінки позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат у розумінні статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4 код ЄДРПОУ 20453063) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Шандора Петефі, буд. 14 код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, з особливостями, визначеними ст. 287 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті