Ухвала суду № 120205633, 04.07.2024, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 04.07.2024Справа № 554/6565/24 Провадження № 1-кс/554/7264/2024

У Х В А Л А

04 липня 2024 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024170000000184 від 23 лютого 2024 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , не судимого

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в :

До провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, необхідність в чому обґрунтована наступним.

Слідчим управління ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024170000000184 від 23 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушен ня, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Як слідує із змісту клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що згідно переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ затверджено, п.п. 1-4 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему» від 12 жовтня 1992 року № 576 та п.п. 1.1, 2.1, 8.1 - 8.3, 9.1, 9.2, 10.1, 11.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622 визначено, що вогнепальна зброя та бойові припаси до неї відносяться до предметів, на які поширюється дозвільна система, та право на володіння вогнепальною зброєю і умови її застосування визначаються в порядку, встановленому законодавством України.

Незважаючи на вищевказані норми законодавства, наприкінці лютого на початку березня місця 2024 року, однак не пізніше 18 березня 2024 року, більш точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_6 , з метою подальшого незаконного збуту, придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи ручні бойові припаси та набої, які перевіз за місцем свого проживання, що в АДРЕСА_2 , де незаконно зберігав.

Е п і з о д № 1. 18 березня 2024 року, у період часу з 19 години по 19 год 06 хв, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року «Про затвердження Положення про дозвільну систему» та наказу МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, за попередньою домовленістю, здійснив передачу залегендованій особі « ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », сто двадцять бойових припасів, які згідно висновку експерта №СЕ 19/117-24/5271-БЛ, є проміжними військовими патронами калібру 5,45х39мм, зразка 1974 року, виготовлені промисловим способом та два корпуса ручної осколкової гранати РГН, споряджені всередині з ударно дистанційні запалами (УДЗ) в кількості 2 шт., які відповідно до висновку експерта №СЕ-19/117-23/5273-ВТХ, у разі поєднання в єдину конструкцію, відносяться до категорії вибухових пристроїв (боєприпасів), за що отримав грошові кошти у сумі 7500 грн.

Е п і з о д № 2. Продовжуючи й надалі діяти протиправно, з корисливих мотивів, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, в порушення вимог п.1 Додатку № 1 «Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року № 2471-XII, постанови Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року «Про затвердження «Положення про дозвільну систему» та наказу МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», діючи повторно, ОСОБА_6 запропонував залегендованій особі « ОСОБА_7 » придбати у нього вибухові пристрої та бойові припаси.

02 липня 2024 року, о 15 год 05 хв, ОСОБА_6 , продовжуючи й надалі діяти протиправно, з корисливих мотивів, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання зустрівся із залегендованою особою у раніше визначеному місці, на території автозаправної станції «BVS», що в АДРЕСА_4 , де передав останньому частину від попередньо домовленої кількості вибухових пристроїв та бойових припасів, а саме: металевий предмет прямокутної форми зеленого кольору зовні схожий на динамічний захист з маркуванням «4С20 ПВВ-5А 9-90-107 3М8» та предмети зовні схожі на набої калібру 5,45мм в кількості 150 шт.

Після чого ОСОБА_6 , з метою доведення свого злочинного умислу до кінця переніс зустріч та повідомив залегендованій особі « ОСОБА_7 » про передачу іншої частини від попередньо домовленої кількості вибухових пристроїв та бойових припасів на території гаражного кооперативу «Дніпро-1», що в АДРЕСА_4 .

Цього ж дня, о 16 год 20 хв, перебуваючи на території гаражного кооперативу «Дніпро-1» в АДРЕСА_4 , ОСОБА_6 зустрівся із залегендованою особою « ОСОБА_7 » та на виконання злочинного умислу передав іншу частину обіцяних вибухових пристроїв та бойових припасів, а саме: предмети зовні схожі на набої калібру 5,45мм. в кількості 120 шт., предмет циліндричної форми сірого-чорного кольору зовні схожого на ВОГ-17М з маркуванням «IO-30 VOG-17M RDX LN 17-22 33 17-22 RAG-M-1», предмет циліндричної форми зеленого кольору з маркуванням «HGR Splitter DM 51A2 DNM05C0016» та на запалі «HGR2 DM82A3 LOS DNM05A0012» схожого на корпус гранати DM51A2, предмет циліндричної форми зеленого кольору зовні схожого на корпус гранати Ф1 з втиснутим позначенням «23 Р» із предметом циліндричної форми сірого кольору зовні схожого на запал типу УЗРГМ-2 з позначенням на важелі «115-85 УЗРГМ-2583», предмет циліндричної форми чорного кольору зовні схожого на корпус гранати Ф1, без позначень, з предметом циліндричної форми сірого кольору зовні схожого на запал типу УЗРГМ з позначенням на важелі «171-74 УЗ РГМ 583», за що отримав грошові кошти у сумі 40000 грн.

Одразу після цього, злочинну діяльність ОСОБА_6 було припинено співробітниками поліції.

02 липня 2024 року о 16 год 32 хв ОСОБА_6 було затримано в порядку статті 208 КПК України.

03 липня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання, зберігання, носіння та збут вибухових пристроїв та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а також як незаконне придбання, зберігання, носіння та збут вибухових пристроїв та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинені повторно.

Слідчий вказує, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, зокрема відомостями, які містяться в протоколах: про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 18 березня 2024 року, добровільної видачі від 18 березня та 02 липня 2024 року, за результатами проведення НСРД - аудіо, відео-контролю особи від 19 березня 2024 року, огляду грошових коштів від 18 березня 2024 року, огляду особи та вручення грошових коштів від 18 березня 2024 року, обшуку «Opel Movano», номер шасі: НОМЕР_1 , з іноземною реєстрацією « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яким користується ОСОБА_6 від 02 липня 2024 року, допиту свідка ОСОБА_7 від 24 лютого та 30 березня 2024 року, а також висновками експерта: № СЕ19/117-24/5271-БЛ, згідно якого сто двадцять бойових припасів, є проміжними військовими патронами калібру 5,45х39мм, зразка 1974 року, виготовлені промисловим способом; № СЕ-19/117-23/5273-ВТХ, відповідно до якого два корпуса ручної осколкової гранати РГН, споряджені всередині з ударно дистанційні запалами (УДЗ) в кількості 2 шт., які у разі поєднання в єдину конструкцію, відносяться до категорії вибухових пристроїв (боєприпасів), речовими доказами у кримінальному провадженні.

Зважаючи на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи предметів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, виникла необхідність у застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої слідчий просить визначити в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання в повному обсязі й просила його задовольнити з викладених у ньому підстав, наголосивши на тому, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 , заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи пред`явлену ОСОБА_6 підозру необґрунтованою, а ризики стороною обвинувачення не доведеними. Просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав думку захисника, вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв?язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов?язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м?яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Встановлено, що 02 липня 2024 року о 16 год 32 хв ОСОБА_6 було затримано в порядку статті 208 КПК України.

03 липня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Оцінивши надані сторонами кримінального провадження докази, слідчий суддя приходить до висновку, що з матеріалів клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, вбачається наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що підтверджується наданими стороною обвинувачення зібраними у справі доказами.

При цьому при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування запобіжного заходу, оцінка наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження.

Таким чином, при вирішенні питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу слідчим суддею перевіряється лише наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не є предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Крім того, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні знайшли й своє об`єктивне підтвердження наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказують слідчий та прокурор.

Зокрема, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинене, а також може незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні, внаслідок чого вони можуть змінити показання або відмовитись від давання показань. Зміна показань свідків на користь підозрюваного унеможливить якісне проведення досудового розслідування та позбавить можливості притягти винну особу до кримінальної відповідальності.

Слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про наявність ризику того, що підозрюваний ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи предметів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час не встановлено інші місця зберігання «схрони» вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових пристроїв, які останній мав намір збути. Крім цього, наразі встановлюється повне коло осіб, причетних до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, з якими ОСОБА_6 протиправно діяв з метою незаконного придбання, перевезення, зберігання та збуту зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв.

Крім того, слідчий суддя приймає до уваги й доводи сторони обвинувачення про наявність ризику того, що підозрюваний ОСОБА_6 може перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом невиконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд враховує дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці його проживання, репутацію, майновий стан.

Беручи до уваги сукупність наведених вище фактів, слідчий суддя приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним відповідних процесуальних обов`язків і не зможе запобігти доведеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Зокрема, особисте зобов`язання не можливо застосувати, оскільки зазначений запобіжний захід з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення є занадто м`яким та не зможе запобігти існуючим ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного; особиста порука не може бути застосована, так як на адресу слідчого управління та прокуратури області не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за підозрюваного; домашній арешт не можливо застосувати у зв`язку з тим, що підозрюваний підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання настанню вищезазначених ризиків; застава не може бути застосована, так як слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного ОСОБА_6 , рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу.

Отже, надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3 і 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказують слідчий та прокурор, а також про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам.

При цьому із змісту клопотання слідує, що стан здоров`я ОСОБА_6 та вік не перешкоджають обранню щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Водночас слідчий суддя враховує положення ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до якого при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи,підозрюваної чиобвинуваченої увчиненні тяжкогозлочину,розмір заставивизначається вмежах віддвадцяти довісімдесяти розмірівпрожиткового мінімумудля працездатнихосіб.

За змістом положень ч. 4 ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави слідчим суддею необхідно враховувати обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стану підозрюваного, інші дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Європейський суд з прав людини вказав, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22 тарвня 2018 року, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року, заява № 12050/04, § 78).

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього процесуальні обов`язки. Водночас розмір застави не має бути очевидно непомірним для підозрюваного, що матиме наслідком неможливість виконання його умов та фактично призведе до подальшого безальтернативного ув`язнення.

На підставівикладеного,враховуючи характеристикуособи підозрюваного,його майновий,сімейний тасоціальний стан,наявність ризиків,передбачених ст.177КПК України,тяжкість вчиненогокримінального правопорушення,слідчий суддявважає задоцільне визначитипідозрюваному заставуу мінімальномурозмірі,передбаченому п.2ч.5ст.183КПК України,-у розмірідвадцяти розмірівпрожиткового мінімумудля працездатнихосіб (із розрахунку 3028 грн), вважаючи, що внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не буде завідомо непомірним для нього й буде співмірним встановленим в ході розгляду клопотання обставинам.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначивши йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, який обчислювати з 16 год 32 хв 02 липня 2024 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 30 серпня 2024 року, 16 год 32 хв.

Визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСАУ в Полтавській області, ЗКПО 26304855, р/рUA398201720355289002000015950 В ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу - застава, № ухвали суду та назва суду, прізвище, ім?я, по - батькові платника застави, сума застави, дата внесення застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов?язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із Полтавської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування із свідками по кримінальному провадженню; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз?яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув?язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув?язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, підозрюваний зобов?язаний виконувати покладені на нього обов?язки, пов?язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв?язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу проголошення.

Повний текст ухвали складено 04 липня 2024 року о 17 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_8