Рішення № 120204673, 02.07.2024, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м.Черкаси Справа № 925/36/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3", м.Черкаси, вул.Сержанта Жужоми,3

до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", м.Черкаси, вул.Гоголя,285

про визнання укладеною додаткової угоди до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Тараненко М.О. адвокат за ордером;

від відповідача: Махаринець В.І. за довіреністю.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" з вимогами про визнання укладеною додаткової угоди від 10.04.2023 та додатків №2,3 до договору споживача про надання послуг розподілу електричної енергії від 01.12.2022 №7282.

Мета даного позову направлена на виключення двох лічильників з комерційного обліку активної електроенергії, що враховують загальну кількість поставленої електричної енергії на вході в ОСББ, без врахування побутового навантаження (окремі квартири).

Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити. Вимоги мотивує тим, що відповідач всупереч чинному законодавству використовує дані загальнобудинкових лічильників, які обліковують всю спожиту електричну енергію багатоквартирним будинком (ОСББ) для розрахунку спожитої електричної енергії місцями загального користування. Позивач вимушено звернувся до суду з позовом про внесення змін у діючий договір про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом укладання додаткової угоди та відповідних додатків.

Суть змін у договір стосується питання виключення з додатків №2 та №3 двох загальнобудинкових лічильників - як лічильників, призначених для комерційних розрахунків.

Представник відповідача вимоги заперечив та просить в позові відмовити. Вказує, що:

договір на розподіл енергії №7282 є типовим договором;

всі зміни можливі тільки після коригування чи зміни проектної документації на енергозабезпечення будинку (ОСББ);

спірні лічильники енергії не можуть бути виключені з системи комерційного обліку спожитої енергії за бажанням споживача.

В судовому засіданні представник відповідача вказав, що умовами договору №7282 Додаток №6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" позивач ОСББ "Жужоми 3" - як споживач - несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію електромереж і електроустановок: ВРП - 0,38 кВ ГРЩ-1 житлового будинку по вул. Жужоми, 3 з засобами комерційного обліку електроенергії та за все внутрішнє електрогосподарство після межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності, точка розподілу встановлюється на кабельних наконечниках 6КЛ-0,38 кВ електропостачання ОСББ "Жужоми 3" у ВРП-0.38 кВ житлового будинку по вул.Жужоми сержанта, 3 в м.Черкаси

Цей додаток узгоджений ОСББ "Жужоми 3" як споживачем шляхом його підписання.

Також позивачем узгоджена однолінійна схема (Додаток №7 до договору) та Порядок розрахунку втрат електроенергії в мережах споживача (Додаток №8 до договору)

У відповідності до п.п.3.1 "Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів", затверджених наказом Міністерства палива та енергетики 25 липня 2006 року №258 (далі - ПТЕЕС) для забезпечення належного обслуговування та експлуатації електроустановок у споживача повинна бути технічна документація, зокрема, затверджена проектна документація (креслення, пояснювальні записки тощо) з усіма змінами.

За таких обставин відповідач стверджує, що внесенням змін до договору шляхом укладення в судовому порядку додаткової угоди та лише внесення змін до додатків №2 та №3 до договору не призведе до зміни порядку розрахунків ОСББ "Жужоми 3" по вищезазначеному договору.

Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна у ньому.

Факт створення у багатоквартирному будинку за адресою: м.Черкаси, вул.Жужоми сержанта, 3 ОСББ "Жужоми 3" є підтвердженням надання співвласниками повноважень ОСББ щодо управління, утримання і використання спільного майна цього багатоквартирного будинку.

Згідно із ст.12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.

Додатком №2 "Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об`єкта (об`єктів) споживача ОСББ "Жужоми 3", який є невід`ємною частиною договору №7282 визначено, що площадкою комерційного обліку споживача ОСББ "Жужоми 3" є житловий будинок з приєднаною потужністю 136 кВт (том 1 а.с.116).

Мешканці житлового будинку споживають електричну енергію, виходячи із показів окремих приладів обліку, встановлених окремо для кожної квартири.

Тобто, ОСББ оплачує спожиту електричну енергію за освітлення сходових клітин для забезпечення потреб мешканців будинку без урахування кількості електроенергії, спожитої безпосередньо мешканцями будинку.

Згідно із п.10.2.16 глави 10.2 ПРРЕЕ колективний побутовий споживач розраховується з постачальником електричної енергії за обсяги електричної енергії, спожитої для побутових потреб колективного побутового споживача, за відповідним тарифом для населення, яке розраховується за загальним розрахунковим засобом обліку та об`єднане шляхом створення юридичної особи. Розрахунки за електричну енергію, спожиту на технічні цілі, здійснюються за відповідними тарифами.

Позивач, як юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, розраховується за показами окремого загального розрахункового засобу обліку обсягів електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, а тому у цих правовідносинах позивач є колективним побутовим споживачем.

У зв`язку з чим відповідач просив суд у задоволені позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами, викладеними відповідачем у відзиві та вказує, що відповідач помилково стверджує, що позивач є колективним побутовим споживачем.

На вимогу суду Позивачем подано оригінал Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з усіма додатками від 01.12.2022, в томі числі схеми електричних мереж та приладів обліку електричної енергії ОСББ як складова технічної документації на мережі ОСББ. Подано оригінал проектної документації енергозабезпечення буднику по вул.Жужоми, 3 в м.Черкаси в складі будівельного проекту житлового будинку та технічні умови приєднання об`єкту забудови до електромереж (копія - том 1 а.с.235).

За результатами судового розгляду судом оголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частину судового рішення відповідно до приписів ст.ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини.

30.01.2022 зборами співвласників багатоквартирного будинку за адресою вул. Жужоми, 3 в м. Черкаси прийнято рішення з 01.05.2022 здійснювати самостійно утримання, експлуатацію та прибирання території шляхом самозабезпечення.

Рішень виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг ОСББ не приймалося.

01.12.2022 між публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" в особі Черкаської міської філії (оператор системи розподілу) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3" (споживач) було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №7282 (том 1 а.с.112-130 - з додатками №№1-15 до договору).

У відповідності до п.2.1 договору оператор системи розподілу зобов`язався надати споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №310, за об`єктом (об`єктами), технічні параметри якого фіксуються в "Паспорті точки (точок) розподілу електричної енергії об`єкта (об`єктів) споживача", який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи розподілу.

Згідно п.2.2 договору відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті (об`єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії" до цього договору.

Відповідно до додатку 3 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії" до цього договору у багатоквартирному будинку встановлені такі лічильники обліку електричної енергії:

№8044557 тип NIK 2303 LАRKIT;

№8047850 тип NIK 2303 LАRKIT;

№8499507 тип NIK 2303 LАRKIT;

№8499558 тип NIK 2303 LАRKIT у ВРП-0,38 кВ ГРЩ-1 (том 1 а.с.117).

Позивач є індивідуальним споживачем, що підтверджується також тією обставиною, що між відповідачем та власниками квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, де створено ОСББ, укладено індивідуальні договори споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Додатком 12 до ПРРЕЕ затверджено форму типового договору про постачання та розподіл електричної енергії на території колективного побутового споживача.

Однак такий договір між ОСББ та відповідачем не укладено, що спростовує доводи відповідача, що позивач є колективним побутовим споживачем.

Між ОСР (відповідач) та ОСББ (позивач) укладено договір, що відповідає типовому договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії згідно додатку 3 ПРРЕЕ.

Таким чином, ПРРЕЕ передбачено окремі форми договорів для колективного споживача та індивідуального споживача, водночас між ОСР та ОСББ укладено договір індивідуальний згідно додатку 3 ПРРЕЕ.

Враховуючи паралельне підключення електроустановок побутових споживачів мешканців будинку та електроустановок позивача для потреб утримання будинку, до кожної з яких відповідач здійснює розподіл електричної енергії, мешканці будинку не є субспоживачами відповідача у розумінні, визначення терміну субспоживач, наведеного в п.1.1.2. ПРРЕЕ.

Позивач заявляє, що відповідач за будь-яких обставин не має права використовувати загальнобудинкові лічильники як розрахункові при здійсненні нарахувань оплати понесених витрат електроенергії, тому відповідач помилково вважає, що позивач має здійснювати розрахунки за спожиту електричну енергію на підставі даних обліку загальнобудинкових лічильників, які обліковують всю спожиту електричну енергію багатоквартирним будинком, у тому числі нежитловими приміщеннями та квартирами.

Позивач зазначає, що на момент укладення договору останній висловлював свої зауваження в акті технічної перевірки про неможливість використання загальнобудинкових лічильників для розрахунку електричної енергії. Одночасно позивач розраховував на те, що зауваження будуть враховані при підписанні договору.

При цьому позивачеві достеменно не було відомо, що 2 з 4 лічильників будучи загальнобудинковими лічильниками, зокрема: лічильник тип NIK 2303 LАRKIT №8044557; лічильник тип NIK 2303 LАRKIT №8047850 будуть використовуватися як розрахункові та здійснюватимуть облік спожитої електричної енергії, яку ОСББ та власниками квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку по вул.Жужоми, 3 в м.Черкаси споживають разом взяті.

Отримавши акти про фактичне надання послуг з розподілу електричної енергії за період січень 2023 року жовтень 2023 року (том 1 а.с.23-49), позивачем було встановлено невідповідність фактичної кількості розподіленої електричної енергії даним, вказаним відповідачем в щомісячних Актах про фактичне надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідна розбіжність пояснюється тим, що позивачем показники про обсяги розподіленої електричної енергії у багатоквартирному будинку ОСББ були передані згідно лічильників: №8044557 тип NIK 2303 LАRKIT; №8047850 тип NIK 2303 LАRKIT; №8499507 тип NIK 2303 LАRKIT; №8499558 тип NIK 2303 LАRKIT.

При цьому відповідачем при обліку кількості розподіленої електричної енергії використовувалися не лічильники, які безпосередньо обліковують спожиту ОСББ електричну енергію місць загального користування, ліфтів та ІТП, а загальнобудинкові лічильники, зокрема: №8044557 тип NIK 2303 LАRKIT; №8047850 тип NIK 2303 LАRKIT, які здійснюють облік спожитої електричної енергії як ОСББ, так і власниками квартир багатоквартирного будинку по вул.Жужоми сержанта, 3 в м.Черкаси.

Зокрема, відповідач своїм листом від 22.09.2023 року №5190 (том 1 а.с.34) повідомив, що у відповідності до умов договору №7282 розрахунковими засобами комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії споживачу по вказаному договору є:

№8044557 тип NIK 2303 LАRKIT;

№8047850 тип NIK 2303 LАRKIT;

№8499507 тип NIK 2303 LАRKIT;

№8499558 тип NIK 2303 LАRKIT.

Відповідач вважає, що позивач має здійснювати розрахунок за спожиту електричну енергію на підставі даних обліку загальнобудинкових лічильників.

З такими доводами відповідача позивач не погоджується, що і стало причиною виникнення даного спору. За захистом порушеного права позивач звернувся в господарський суд з позовом. Представник позивача вимоги підтримує.

Відповідач вимоги заперечив. Просить в позові відмовити.

Інших доказів та документів сторонами не подано.

Оцінюючи пояснення представників сторін та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Позивач за договором є суб`єктом господарювання на ринку комунальних послуг України, без мети отримання прибутку, що утворений шляхом об`єднання співвласників житла для обслуговування та утримання багатоквартирного будинку по вул.Жужоми, 3 в м.Черкаси. ОСББ є самостійною юридичною особою з присвоєнням ідентифікаційного коду, визначенням видів діяльності, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач є ліцензованою організацією, суб`єктом господарювання з розподілу електричної енергії на енергоринку України (в межах міста Черкаси), самостійною юридичною особою з присвоєнням ідентифікаційного коду, визначенням видів діяльності, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст.93 Цивільного кодексу України.

Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про визнання про визнання укладеною додаткової угоди від 10.04.2023 та додатків №2,3 до договору споживача про надання послуг розподілу електричної енергії від 01.12.2022 №7282.

Застосування судом норм права до спірних відносин:

За загальними нормами та приписами ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

ч.1, 2 ст.509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

ст.525. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

ст.526. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

ст.629. Договір є обов`язковим для виконання сторонами;

Згідно із Господарським кодексом України:

ст.193. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

ч.1 ст.265. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд враховує, що спірний договір від 01.12.2022 №7282 про надання послуг розподілу електричної енергії укладений на підставі Типового договору, відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ. Договір є чинним на момент розгляду спору. Суд враховує презумпцію правомірності правочину приписи ст.204 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що:

№8044557 тип NIK 2303 LАRKIT здійснює облік активної електричної енергії місць загального користування;

№8047850 тип NIK 2303 LАRKIT здійснює облік активної електричної енергії місць загального користування;

№8499507 тип NIK 2303 LАRKIT здійснює облік активної електричної енергії місць загального користування;

№8499558 тип NIK 2303 LАRKIT здійснює облік активної електричної енергії місць загального користування - тобто є загальнобудинковими.

Даний факт сторони не заперечують та не спростовують.

Позивачем 04.04.2023 з супровідним листом було направлено відповідачу додаткову угоду від 04.04.2023 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №7282 (том 1 а.с.76-81).

У додатковій угоді до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №7282 позивачем запропоновано виключити з додатків №2 та №3 до договору дані про розрахункові лічильники, зокрема лічильник №8044557 тип NIK 2303 LАRKIT; №8047850 тип NIK 2303 LАRKIT, які є загальнобудинковими, шляхом укладення цієї додаткової угоди до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії про наступне:

1. №з/п 1.1, 1.2 з усіма його строками пункту 1 додатку 2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об`єкта (об`єктів) споживача) до договору виключити. №з/п 1.3, 1.4 пункту 1 додатку 2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об`єкта (об`єктів) споживача) до договору вважати відповідно №з/п 1.1, 1.2. У зв`язку з чим додаток 2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об`єкта (об`єктів) споживача) до договору викласти у новій редакції, що додається.

2. №з/п 1.1, 1.2 з усіма його строками додатку 3 (Відомості про розрахункові засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії) до договору виключити. №з/п 1.3, 1.4 пункту 1 додатку 3 (Відомості про розрахункові засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії) до договору вважати відповідно №з/п 1.1, 1.2. У зв`язку з чим додаток 3 (Відомості про розрахункові засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії) до договору викласти у новій редакції, що додається.

3. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

4. Додаткова угода укладена у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін та є невід`ємною частиною договору.

5. Додатками до цієї додаткової угоди є: додаток 2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об`єкта (об`єктів) споживача) та додаток 3 (Відомості про розрахункові засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії).

Внесення змін саме у додаток №2 та додаток №3 до договору позивач пояснює тим, що саме у Додатку №3 міститься інформація про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії з їх ЕІС-кодами, які також відображається і в Додатку №2 до договору.

Відповідач відмовився вносити зміни у договір.

Відмова в укладенні додаткової угоди про зміни була оформлена листом відповідача від 28.04.2023 вих.2469 (том 1 а.с.81 зворот - 82).

Позивач зазначає, що з однолінійної схеми та робочої документації вбачається, що на вводі в будинок розташовані 4 загальнобудинкових лічильника, від яких прокладені мережі як до квартир, так і до електротехнічного обладнання ОСББ (засоби освітлення, ліфти, тепловий пункт). Зазначена схема включає 4 лічильники електроенергії, які обліковують постачання електроенергії на технічні цілі будинку.

Облік споживання електроенергії в будинку є розділеним.

На думку позивача, в багатоквартирному будинку передбачено установлення як загальнобудинкових лічильників, так і лічильників на технічні цілі ОСББ та поквартирних лічильників, однак використання загальнобудинкових лічильників як розрахункових - не передбачено.

Постачання/розподіл електричної енергії споживачам-мешканцям будинку, в якому створено ОСББ, здійснюється на підставі окремих/самостійних договорів з кожним зі споживачів. Облік такої електричної енергії здійснюється за показами поквартирних приладів обліку, що узгоджується з приписами ч.4 ст.22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

У листі Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 25.10.2016 №11325/203/7-16 зазначено, що якщо між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та мешканцями багатоквартирного будинку укладені договори про користування електричною енергією та розрахунки за спожиту ними електричну енергію здійснюються на підставі показів поквартирних засобів обліку, то використання для розрахунків за електричну енергію загальнобудинкового засобу обліку електричної енергії цього багатоповерхового будинку можливе лише за умови складання балансу електричної енергії, використаної споживачами в цьому будинку, для чого необхідно забезпечити одночасне зняття показів всіх розрахункових засобів обліку електричної енергії, встановлених у багатоповерховому будинку, що можливе лише за умови, якщо електропередавальна організація, як організація, яка відповідає за облік електричної енергії, використаної населенням, забезпечить створення та організацію автоматичної системи комерційного обліку електричної енергії в багатоквартирному будинку (АСКОЕ) шляхом забезпечення точок розрахункового обліку на об`єкті локальним устаткуванням збору та обробки даних.

Аналогічна позиція викладена в розпорядженні Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 28.11.2011 №215-р "Про врегулювання взаємовідносин енергопостачальних компаній та ОСББ (ЖБК)".

Проте, автоматизована система комерційного обліку електричної енергії та системи локального устаткування збору та обробки даних у багатоквартирному будинку по вул.Жужоми, 3, м.Черкаси - не встановлена.

на думку позивача позиція відповідача неправомірно передбачає сплату об`єднанням всієї електричної енергії, яка обліковується загальнобудинковим лічильником, незважаючи на те, що в будинку є два типи споживачів енергії - об`єднання та побутові споживачі, а, отже, є два способи нарахування та сплати (в тому числі пільги, субсидії побутових споживачів).

Судом враховано, що правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються ЗУ "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ.

Додатком 3 до ПРРЕЕ є Типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, пунктами 1.1 та 1.2 якого визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, як послуги оператора системи та укладається сторонами, з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою - приєднання. Умови договору розроблені відповідно до ЗУ "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно з п.2.1.12 ПРРЕЕ невід`ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою.

Відповідно до п.5.1.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії для комерційних розрахунків мають використовуватися дані з вузла обліку власника електроустановки (об`єкта) за умови відповідності вузла обліку вимогам нормативних документів. Дані з вузлів обліку інших власників можуть бути використані для здійснення технічного (контрольного) обліку та перевірки достовірності даних комерційного обліку.

Висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах:

Верховний Суд у постанові від 14.12.2021 у справі №922/3767/20 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартальна 3" до АТ "Харківобленерго" про визнання недійсним додатку 3.1 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії ОСББ "Квартальна 3" до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №747/19216, укладеного між сторонами, зазначив, що розрахунки за спожиту електричну енергію (комерційні розрахунки) повинні здійснюватися на підставі показань лічильника, приєднаного до електрообладнання, що знаходиться на території власника або користувача об`єкта нерухомості. Тобто розрахунки між ОСББ та товариством за спожиту електричну енергію повинні здійснюватися на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності ОСББ. До такого електрообладнання відносяться пристрої забезпечення освітлення місць загального користування, роботи ліфтів, тощо.

У контексті приписів Заклну України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та постанови КМУ "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" від 01.06.2011 №869, Суд звертав увагу на те, що електрична енергія, яка витрачається на технічні (загальні) потреби освітлення місць загального використання, ліфти, насосні станції підкачки води та інше, входить до комунальної послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Саме за комунальну електроенергію сплачує об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Оплата будь-якої іншої електричної енергії, яка витрачається не на технічні цілі - зазначеними законодавчими актами не передбачена.

Згідно з визначеннями термінів, наведених в пункті 1.1.2 ПРРЕЕ: - точка комерційного обліку - точка на комерційній межі розподілу електричної мережі або умовна точка, в якій відбувається зміна власника електричної енергії і до якої відносяться дані комерційного обліку електричної енергії, що використовуються для розрахунків на ринку електричної енергії. Наскільки це можливо, точка комерційного обліку повинна збігатися з точкою вимірювання; · - точка розподілу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається розподіл/передача електричної енергії між електроустановками суміжних учасників ринку.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 1.2.4 ПРРЕЕ точка розподілу (передачі) електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок і Оператор системи покриває всі витрати, пов`язані з транспортуванням електричної енергії в точку розподілу (передачі) електричної енергії, а також має право на відшкодування всіх витрат, пов`язаних із транспортуванням електричної енергії в точку розподілу (передачі) електричної енергії, за рахунок тарифу на розподіл (передачу) електричної енергії.

У постанові від 10.11.2022 у справі №922/2666/21 Верховний Суд зазначив, що АТ "Харківобленерго" безпідставно пов`язує балансову належність та експлуатаційну відповідальність мереж з точкою розподілу електричної енергії та точкою комерційного обліку електричної енергії.

Враховуючи встановлені обставини щодо наявності оформлених ЕІС-кодів на кожну квартиру, Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про те, що електроенергія від постачальника передається до кожної квартири в точці, на який оформлено ЕІС-код на квартиру (там же розміщені і поквартирні лічильники, які розташовані на сходових клітках будинку). Так само точка розподілу електричної енергії від постачальника до ОСББ розташована в місцях розташування точок, на які оформлені відповідні ЕІС-коди точок, та які пов`язані з лічильниками електроенергії на електрозабезпечення ліфту, лампочок освітлення місць загального користування, бойлерної та насосної станції.

Верховний Суд звертав увагу на те, що АТ "Харківобленерго" здійснює постачання електричної енергії власникам квартир до точки вводу в кожну квартиру, тобто і після загальнобудинкових лічильників, що також узгоджується з приписами абзацу 2 пункту 2.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії.

У постанові від 10.11.2022 у справі №922/2666/21 Верховний Суд також акцентував увагу на тому, що розрахунки між АТ "Харківобленерго" та ОСББ "Салтівське Шосе 264М" за спожиту електроенергію повинні здійснюватися на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності ОСББ "Салтівське Шосе 264М". До вказаного електрообладнання відносяться пристрої забезпечення освітлення місць загального користування, роботи ліфтів, сантехнічного обладнання тощо. Загальнобудинкові засоби обліку, які не приєднані до точки обліку одного об`єкта (електрообладнання ОСББ), а, навпаки, враховують дані щодо споживання електричної енергії з багатьох точок (квартири, місця загального користування), не можуть бути розрахунковими та використовуватися для розрахунків між АТ "Харківобленерго" та ОСББ "Салтівське Шосе 264М". Поряд з цим, зазначені загальнобудинкові лічильники можуть використовуватися як технічні для контролю обсягів споживання електроенергії на об`єкті (в будинку) в цілому.

Правові висновки, що загальнобудинковий лічильник, який передбачений проектним рішенням на будинок, може застосовуватися лише як технічний прилад обліку для контролю за рівнем електроспоживання та виявлення понаднормативних втрат електричної енергії у внутрішньобудинкових електричних мережах відповідного багатоквартирного житлового будинку - наведені в постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у cправі №922/717/21.

Щодо порядку укладання господарського договору, внесення змін до договору:

Позивач просить суд визнати укладеною додаткову угоду до договору, проте даний спір не є переддоговірним, оскільки до переддоговірних спорів належать спори про спонукання до укладення договорів і спори щодо змісту договорів, що укладаються.

В даному випадку договір на розподіл електричної енергії між сторонами вже укладено (№7282 від 01.12.2022) та є дійсним, а позивач просить суд внести зміни у чинний договір про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом укладання за результатами судового розгляду відповідної додаткової угоди з додатками, що стосується технічних регламентів та облікових засобів.

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках затверджувати Типові договори.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

З аналізу ПРРЕЕ вбачається, що типовим є лише тіло договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та додатки №1 та №2 до Договору, а не всі додатки. При цьому ні договір №7282, що є типовим, ні додатки №1 та №2, які є типовими - не містять обов`язкової умови щодо використання загальнобудинкових засобів обліку електричної енергії як розрахункових.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Водночас те, що сторона договору не скористалася процедурою позасудового врегулювання питання зміни чи розірвання договору, навіть коли порядок здійснення такої процедури врегульовано законодавчо, не позбавляє таку сторону можливості належним чином реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки в Законі.

Частина перша ст.652 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У відповідності до частини другої ст.652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частиною четвертою ст.652 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Поняття "істотна зміна обставин" є оціночним. Критерії визначення цього поняття закріплені в абзаці 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За відсутності істотної зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або за виникнення ускладнень у виконанні, які сторони могли розумно передбачити, договір відповідно до положень ст.652 Цивільного кодексу України не підлягає розірванню або зміні, як за згодою сторін, так і за рішенням суду.

Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, під час виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає під час виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання або зміни договору.

Отже, за загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, що відповідає свободі договору. При цьому, можливість розірвання або внесення змін у договір може бути обмежена, а саме у випадку, коли інше передбачено договором або випливає із суті зобов`язання.

Водночас, договір, у разі істотної зміни обставин, може бути розірваним не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. У такому разі суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони, має встановити факт зміни істотної обставини, за наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

При цьому зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої ст.651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавцем).

Разом з тим, за частиною другою ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає ст.16 Цивільного кодексу України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої ст.651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Пунктом 12.2 договору сторони передбачили, що цей договір може бути змінений у разі внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносин між оператором системи та споживачем.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач не посилався в позові та в судовому засіданні на жодні підстави, які дають право стороні вимагати в судовому порядку змінити чинний договір чи окремі його умови.

Позивач стверджував, що відповідач всупереч чинному законодавству використовує дані загальнобудинкових лічильників при обліку спожитої енергії та розрахунку вартості енергії, проте позивач не звертався до суду з позовом про визнання правочину недійсним.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ст.217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Водночас, ОСББ не позбавлено можливості доводити в суді безпідставність використання товариством (відповідачем) показників загальнобудинкових лічильників для розрахунків за спожиту електричну енергію під час виникнення спору про стягнення боргу (за наявності).

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову. В задоволенні позову належить відмовити з мотивів безпідставності, необґрунтованості та недоведеності вимог.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України. Сплачений судовий збір належить покласти на позивача та не стягувати.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3", м.Черкаси, вул.Сержанта Жужоми, 3, код ЄДРПОУ 44636681

до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", м.Черкаси, вул.Гоголя, 285, код ЄДРПОУ 22800735

про визнання укладеною додаткової угоди до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 05.07.2024.

Суддя Г.М.Скиба