Рішення № 120199953, 05.07.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4592/24

н/п 2-а/953/107/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання - Півоварової Д.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Харкова справу №953/4592/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, відповідно до якого просить:

1. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2187707 від 19.05.2024 р. про накладення на нього - ОСОБА_2 , адміністративного стягнення в розмірі 510 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

2. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 121 КУпАП закрити в зв?язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб?єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції (Код ЄДРПОУ 40108646, вул. Ф. Ернста, 3, м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605 грн. 60 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 зазначив, зокрема, що 19.05.2024 інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної капралом поліції Москвіним Володимиром Володимировичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2187707 від 19.05.2024 р., якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Згідно фабули постанови, 19.05.2024 року о 16 год. 43 хв. в селищі Пісочин по шосе Полтавському, 208А км, нібито позивач керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в. ПДР України - порушення правил користування ременями безпеки.

На думку позивача, постанова серії ЕНА №2187707 від 19.05.2024 про адміністративне правопорушення винесена з порушенням його прав та чинного законодавства України, є необгрунтованою та незаконною, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови інспектор не роз`яснив його права та не з?ясував належним чином всі обставини адміністративного правопорушення, а саме: чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи наявна його вина у вчиненні такого правопорушення.

Також позивач зазначає, що інспектором було винесено оскаржувану постанову без будь-якої підготовки та без дослідження доказів, порушивши при цьому процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, крім того останній порушив його права, які полягали у ненаданні можливості знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази та заявляти клопотання.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024 справу передано судді Колесник С.А.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Колесник С.А. від 29.05.2024 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

07.06.2024 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, постанову про накладання адміністративного стягнення вважає законною та складеною з урахуванням норм діючого законодавства, посилаючись на наступне.

Так, транспортний засіб Renault Traffic, реєстраційний номер НОМЕР_2 був зупинений на підставі пункту третього частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», після цього інспектором було висунуто вимогу до позивача вимогу про пред?явлення документів, що посвідчують його особу. Посилаючись на порушення позивачем п.2.3 (в) ПДР України та ч.5 ст.121 КУпАП, відповідач вважає, що дана подія мала цілісний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, факт якого було зафіксовано на відеозаписі, що зроблений на портативний відеореєстратор інспектора. Також, представник відповідача вказує, що інспектор відповідно до вимог статті 278 КУпАП та керуючись статтями 279, 280 КУпАП, розпочав відносно позивача розгляд справи про адміністративне правопорушення за частиною п?ятою статті 121 КУпАП, при цьому позивачеві ОСОБА_1 були роз`ясненні його права в повному обсязі, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

Крім цього, представник Департаменту патрульної поліції у своєму відзиві зазначає, що за результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, інспектором встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п?ятою статті 121 КУпАП, тому була винесена постанова серії ЕНА № 2187707. При цьому, при винесенні цієї постанови, інспектор керувався положеннями ПДР та КУпАП, в якій чітко описане правопорушення, яке було скоєне позивачем ОСОБА_1 , а тому інспектор діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права.

26.06.2024 позивачем було подано до суду відповідь на відзив, в зазначає, що, на його думку, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об?єктивного з?ясування обставин, оскільки розгляд справи не було проведено. Також, позивач вказує, що інспекторами застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України з огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, що узгоджується із п.1.3 Правил, згідно з яким учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Судом встановлено, що інспектором 2 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області капралом поліції Москвіним Володимиром Володимировичем 19.05.2024 складено постанову серії ЕНА № 2187707 у справі про адміністративне правопорушення, котрою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.2.3 (в) Правил дорожнього руху, тобто порушення правил користування ременями безпеки, та відповідно до ч.5 ст.121 КУпАП накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. (а.с.7)

Підставою для винесення оскаржуваної постанови слугувало те, що ОСОБА_1 19.05.2024 о 16 год. 43 хв. керував транспортним засобом «Renault Traffic», д.н.з. НОМЕР_2 , за адресою: Харківська область, селище Пісочин, шосе Полтавське, 208А км., не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п.2.3 (в) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.5 ст.121 КУпАП.

Факт вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення зафіксовано на записі з бодікамер № 474441, який долучено відповідачем до відзиву. (а.с.24)

Приєднаний до матеріалів справи відеозапис дає можливість ідентифікувати державний номерний знак автомобіля, що на ній зображений, а також його марку, колір, модель, та відсутність користування водієм ременем безпеки, що є порушенням вимог п.2.3 (в) ПДР України, є належним та допустимим доказом наявності в діях позивача ознак адміністративного правопорушення експлуатації транспортного засобу без користування водієм ременем безпеки, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.121 КУпАП.

Згідно пп.«в» п.2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Частиною 5 ст.121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі про порушення правил дорожнього руху, визначені частиною 5 статті 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Отже, працівники органів і підрозділів Національної поліції (поліцейські) при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції.

Згідно ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема особу правопорушника та наявність його вини у вчиненні такого правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відеозапис, що зроблено на портативний відео-реєстратор інспектора, а саме бодікамеру № 474441, на якому зображений позивач, який керує транспортним засобом будучи не пристебнутим ременем безпеки, повністю відповідають вимогам ст.ст.72-74 КАС України та є належним та допустимим доказом у даній справі.

Не знайшли підтвердження і не відповідають дійсності зауваження позивача про те, що інспектор, зупинивши його, не роз`яснив йому права, передбачені ст.268 КУпАП; не звернув уваги на його клопотання про бажання ознайомитися з доказами та відеозаписами; не з`ясував всіх обставин адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери інспектора, який долучений відповідачем до відзиву, останній перед складанням постанови про притягнення до адміністративної відповідальності роз`яснив позивачу права, передбачені ст.268 КУпАП, в тому числі, запитав, чи є в нього клопотання щодо розгляду справи. Крім цього, при розгляді справи, інспектор намагався розглянути клопотання ОСОБА_1 по суті, а саме позивачем було заявлено клопотання про ознайомлення з відеозаписом, на що йому працівник поліції надала відповідь, що для ознайомлення з відеозаписом з бодікамер потрібно зробити відкладення розгляду справи. Також, позивачу було роз`яснено, що відкладення розгляду справи на іншу дату потрібно для подальшого вивантажування даного відеозапису на інший носій, який має функцію транслювання відеозапису, так як наявний на місці портативний відео-реєстратор немає екрану для такого транслювання. Однак, як вбачається з відеозапису на диску, позивач ОСОБА_1 заперечив проти відкладення розгляду справи, пояснивши це тим, що в нього немає часу затримувати себе та інших осіб, які знаходились на місці події, тим самим погодився проводити розгляд справи на місці скоєння правопорушення. А тому, з цього, також, випливає, що клопотання позивача було вирішено, а з доказами не було ознайомлено, так як позивач відмовився відкладати розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення процедури розгляду справи або порушення прав позивача під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та/або будь-яким чином свідчили про перевищення службових повноважень інспектором поліції відносно позивача. Зміст постанови відповідає вимогам ст.ст.283, 284 КпАП України.

Отже, виходячи з зазначених обставин справи, в даному випадку було обґрунтовано і доведено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, оскільки останній керував автомобілем та був не пристебнутий ременем безпеки, що свідчить про належність оскаржуваної постанови, тому суд не вбачає правових підстав для її скасування.

Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р. постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Частиною 3 ст.286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, беручи до уваги вищевказане, суд приходить до висновку, що постанова інспектора 2 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області старшого капрала поліції Москвіна В.В. серії ЕНА № 2187707 від 19.05.2024 р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. відповідає вимогам ст.ст.283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки винесена на підставі доказів, які доводять факт вчинення правопорушення, а тому підлягає залишенню без змін, а позовна заява без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.121,247,251,280,283,288 КУпАП, ст.ст.5,7-10,19,72,77,229,241-246,250,255,268,286,293,295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2024.

Суддя С.А. Колесник