Ухвала суду № 120188370, 04.07.2024, Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

УХВАЛА

04 липня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_2 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, -

встановив:

28.06.2024 року прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_2 в судовому засіданні було заявлено відвід судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 від розгляду об`єднаного кримінального провадження №12023160000001408 від 01.11.2023 року та №12024160000000314 від 11.03.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Мотивуючи заявлений відвід, прокурор послався на те, що головуюча в зазначеній справі вже заявляла собі самовідвід чим підтвердила свою упередженість, тому у прокурора виникають сумніви в неупередженості та об`єктивності головуючого судді у цій справі. При цьому, прокурор також зазначив, що при розгляді заяви про самовідвід головуючої судді сторони кримінального провадження не було викликано у судове засідання, а тому він був позбавлений висловити свою позицію про наявність підстав для відводу.

Учасники судового провадження будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явились, тому, з урахування необов`язкової участі сторін у розгляді заяви про відвід, у відповідності до положень ч.4 ст.107 КПК України судовий розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.

Дослідивши заяву про відвід та додані до неї матеріали, оцінивши на предмет обґрунтованості доводи заявленого судді ОСОБА_3 відводу, суд приходить висновку про таке.

Пункт 4 частини 1 статті 75Кримінального процесуальногокодексу України (далі КПК) передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

З метою дотримання загальновизнаних інституційних гарантій правосуддя таких як незалежність і безсторонність суду, усунення судді відбувається через самовідвід (самоусунення) або на підставі заяви про відвід, поданої особою, що бере участь у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 3-5 статті 80 КПК, заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження; заява про відвід під час судового провадження подається до початку судового розгляду; відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до частини 1 статті 81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду.

Кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, тому суд звертається до інших джерел права, які визнані в Україні для більш детального аналізу. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди [України] застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Це положення узгоджується зі статтею 9 Конституції України, що встановлює примат (пріоритет) міжнародного права в Україні.

Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував слідчий суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів.

Так, 24.05.2024 року суддею ОСОБА_3 було заявлено самовідвід від розгляду зазначеного кримінального провадження, у зв`язку з тим, що прокурор до початку судового розгляду, в обґрунтування клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, надав судді ОСОБА_3 докази, а саме витяги з ЄРДР по кримінальним провадженням №12023160000001408 від 01.11.2023 року та №12024160000000314 від 11.03.2024 року, постанову про виділення матеріалів кримінального провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024160000000314 від 11.03.2024 року, акти приймання виконаних будівельних робіт, висновки експертів та інше, що суперечить принципам верховенства права й неупередженості суду, безпосередності дослідження ним доказів.

Вищезазначена заява судді ОСОБА_5 була розглянута суддею Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 та ухвалою суду від 10.06.2024 року відмовлено у задоволенні заяви судді ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

За таких обставин, суд вважає, що сумніви прокурора стосовно неупередженості та необ`єктивності судді ОСОБА_3 не були підтвердженні доказами, а тому не можуть бути визнані об`єктивно обґрунтованими. Також, прокурором не надано інформації щодо можливих видимих ознак упередженості судді ОСОБА_3 або її необ`єктивності, як і докази на підтвердження обставин, зазначених у ст. 75 КПК України, а тому суд не може вважати такі сумніви об`єктивно виправданими.

Відтак, суд констатує, що доводи прокурора наведені у заяві як підстави для відводу головуючого судді від розгляду справи, не є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного КПК, тому підставами для відводу не є.

Разом з цим, стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006).

Таким чином, сумніви заявника щодо неупередженого розгляду кримінального провадження та сумнівів щодо прийняття за результатом його розгляду обґрунтованого, вмотивованого та законного рішення, мають суб`єктивний, а не об`єктивний характер, жодними належними та допустимими доказами не підтверджуються, а заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені статтями 75-76 КПК.

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

Не зважаючи на те, що поведінка судді не викликає об`єктивних побоювань щодо її безсторонності з точки зору стороннього спостерігача, однак може бути пов`язана з питанням особистих переконань.

При цьому суд вважає, що у разі не задоволення заявленого відводу та її розгляду суддею по суті незалежно від прийнятого рішення, сторона, яка звернулась з відповідним клопотанням та інші учасники кримінального провадження, або інші сторонні спостерігачі, можуть стверджувати, що таке рішення судді, є наслідком його упередженості.

Судом встановлено, що у заявника прокурора ОСОБА_2 є сумніви щодо об`єктивного відправлення правосуддя у вказаній справі суддею ОСОБА_3 , а тому суд, враховуючи, що «інститут відводу» покликаний ліквідувати найменший сумнів у відправленні суддею правосуддя, навіть якщо сумніви є безпідставними, оскільки тут є головним «публічний інтерес», з метою уникнення будь-яких сумнівів у об`єктивності судді у стороннього спостерігача, суд приходить до висновку, що заява про відвід судді ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 75, 76, 81, 370 372 КПК України, суд

постановив:

Заяву прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_2 задовольнити.

Відвести суддю Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (єдиний унікальний номер справи №522/825/24).

Ухвала є остаточною і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

04.07.2024

Єдиний унікальний номер справи: №522/825/24

Номер провадження № 1-кс/522/3671/24

Головуючий суддя ОСОБА_1