Рішення № 120183148, 04.07.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 р. справа № 400/13853/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053,

провизнання протиправним та скасування рішення № 262140011446 від 20.10.2023 року; зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1) та Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 від 20.10.23 .№ 262140011446;

- зобов`язати відповідача 2 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення - 13.10.23 р., зарахувавши до стажу роботи наступні періоди: проходження строкової служби з 24.11.86 р. до 15.12.88 р., з 01.06.92 р. до 31.12.93 р., з 10.06.94 р. до 17.10.94 р., з 19.10.94 р. до 12.05.95 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він має необхідний стаж роботи на пільгових умовах по Списку № 2, тому відповідно має право отримувати пенсію за віком з урахуванням пільгового стажу. Відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі наданих позивачем документах, адже ці документи в повній мірі підтверджують виконання позивачем робіт на посадах за Списком № 2.

Від відповідача 1 надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки 20.10.23 р. за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянуто заяву від 13.10.23 р. та додані до неї документи та прийнято рішення № 262140011446 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058. Підставою для відмови стала недостатність страхового стажу. При цьому, до страхового стажу позивача не було зараховано проходження строкової військової служби з 24.11.86 р. до 15.12.88 р. згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 22.11.86 р., оскільки зазначено прізвище російською мовою ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним позивача - ОСОБА_3 ; роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 01.06.92 р. до 31.12.93 р., оскільки всупереч приписів Інструкції № 58 наявне виправлення дати звільнення; з 10.06.94 р. до 17.10.94 р. - запис про звільнення не засвідчено підписом відповідальної особи та печаткою підприємства; з 19.10.94 р. до 12.05.94 р. - відсутні підстави внесення запису про звільнення, наявне виправлення дати звільнення та запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства. Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими.

Від відповідача 2 надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області є правомірним, а спірні періоди не підлягають зарахуванню через невідповідність поданих документів позивачем Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58 (далі - Інструкція № 58).

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач звернувся Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві 13.10.23 р. із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон № 1058) за Списком № 2.

З урахуванням норм Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача від 13.10.23 р., визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

20.10.23 р. за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянуто заяву від 13.10.23 р. та додані до неї документи та прийнято рішення № 262140011446 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058.

Підставою для висновку у вищезазначеному рішенні стала відсутність необхідного страхового стажу. При цьому, зі змісту рішення вбачається, що до страхового стажу позивача не було зараховано проходження строкової військової служби з 24.11.86 р. до 15.12.88 р. згідно з військовим квитком НОМЕР_3 від 22.11.86 р., оскільки зазначено прізвище російською мовою ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним позивача - ОСОБА_3 ; роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 01.06.92 р. до 31.12.93 р., оскільки всупереч приписів Інструкції № 58 наявне виправлення дати звільнення; з 10.06.94 р. до 17.10.94 р. - запис про звільнення не засвідчено підписом відповідальної особи та печаткою підприємства; з 19.10.94 р. до 12.05.94 р. - відсутні підстави внесення запису про звільнення, наявне виправлення дати звільнення та запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства.

Через відмову в призначенні пенсії позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Аналогічна норма закріплена в п. «б» ст. 13 Закону України № 1788 «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону № 1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637, затвердженого постановою КМУ 12.08.93 р., основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Крім того, відповідно до п.20 цього Порядку, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21.07.18 р. у справі № 235/1112/17, № 569/597/21 від 13.10.21 р.

Посада позивача - електрогазозварювальника, віднесена до Списку № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 р. № 1173, та до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою від 11.03.94 р. № 162.

Згідно трудової книжки позивача у період з 01.06.92 р. до 31.12.93 р. позивач працював у дослідному заводі спецелетрометалургії інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона на посаді електрозварювальника ручного зварювання, з 10.06.94 р. до 17.10.94 р. позивач працював у фірмі «Кийдон ЛТД» на посаді електрозварювальника та у період з 19.10.94 р. до 12.05.95 р. позивач працював у малому підприємстві «Ретро» на посаді електрозварювальника.

Таким чином, страховий стаж позивача на посаді електрозварювальника, яка віднесена до посад списку № 2 підтверджується записами трудової книжки.

Відмовляючи позивачу у врахуванні спірного стажу, відповідач виходив з того, що записи містять виправлення.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.18 р. у справі № 754/14898/15-а.

Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.93 р. № 301 (далі - Постанова № 301) закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд зазначає, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.

Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.18 р. у справі № 428/7863/17, від 24.05.18 р. у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.18 р. у справі № 423/1881/17, від 29.03.19 р. у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Разом з тим, записи у трудовій книжці позивача, їх співставлення між собою не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи та навчання позивача у спірний період.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Отже, відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.06.92 р. до 31.12.93 р., з 10.06.94 р. до 17.10.94 р., з 19.10.94 р. до 12.05.95 р.

Щодо незарахування періоду строкової військової служби позивача з 24.11.86 р. до 15.12.88 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. «в» абз. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України, щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби", час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пенсію на пільгових умовах до набрання чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вимог статті 8 вищезазначеного Закону встановлено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, період служби позивача в Радянській армії з 24.11.86 р. до 15.12.88 р. повинен бути зарахований до пільгового стажу.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на зазначення прізвище російською мовою « ОСОБА_2 », як на підставу для відмови у зарахуванні вказаного періоду, оскільки прізвище позивача російською мовою ОСОБА_2 » та українською мовою « ОСОБА_2 » є співзвучними. При цьому інші записи у військовому квитку, зокрема, щодо імені, по батькові, числа місяця і року народження позивача зазначені правильно, збігаються із паспортними даними, доказів зворотного відповідачами не надано.

Відтак, на переконання суду, здійснення у військовому квитку уповноваженою особою військового комісаріату запису прізвища позивача російською мовою « ОСОБА_2 », а не « ОСОБА_2 », тобто написання прізвища позивача через букву «е» а не через букву «і», не заперечує його належність позивачу, а отже не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача. Такий підхід відповідача, суд уважає надмірним формалізмом, внаслідок чого порушується право позивача на належне пенсійне забезпечення. До того ж у трудовій книжці міститься запис про проходження позивачем військової служби у зазначений період.

Відповідач всупереч ст. 77 КАС України не надав суду будь-яких доказів, що підтверджують, відсутність підстав для зарахування спірного періоду до пільгового страхового стажу за Списком № 2.

Тому рішення відповідача 1 від 20.10.23 р. № 262140011446 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 підлягає скасуванню, а періоди проходження строкової служби з 24.11.86 р. до 15.12.88 р. та роботи з 01.06.92 р. до 31.12.93 р., з 10.06.94 р. до 17.10.94 р., з 19.10.94 р. до 12.05.95 р. підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача 2 призначити та виплачувати йому пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 13.10.23 р., суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини першої ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, вищевказані позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, тому суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача, відповідача необхідно зобов`язати відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача від 13.10.23 р. про призначення та виплати йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України.

Позивач сплатив судовий збір в сумі 1 073,60 грн., оскільки права позивача були порушені саме рішенням відповідача 1, яке скасовано судом за результатами даної справи, то судовий збір в сумі 1 073,60 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 42098368), задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 20.10.23 р. № 262140011446.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) період проходження строкової служби з 24.11.86 р. до 15.12.88 р. та періоди роботи з 01.06.92 р. до 31.12.93 р., з 10.06.94 р. до 17.10.94 р., з 19.10.94 р. до 12.05.95 р. до пільгового стажу по Списку № 2.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 13.10.23 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 1 073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

7. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз