Ухвала суду № 120182912, 04.07.2024, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

04 липня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/720/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування наказів, встановлення факту застосування економічного тиску/мобінгу,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2024 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач № 1), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач № 2), в якому позивачка просить суд:

- визнати протиправними та скасувати: накази Міністерства юстиції України від 20.05.2024 № 760/к «Про поновлення» та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 23.05.2024 № 10/к «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 20.05.2024 № 760/к «Про поновлення»;

- встановити факт застосування до позивачки з боку Міністерства юстиції України та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) економічного тиску/мобінгу, спрямованого на приниження гідності з метою примушування позивачки до припинення трудових відносин.

Відповідно до пунктів 3, 4, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Приписами частини 6 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 4 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

В позовній заяві позивачка, зокрема, просить суд встановити факт застосування до неї з боку Міністерства юстиції України та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) економічного тиску/мобінгу, спрямованого на приниження її гідності з метою примушування до припинення трудових відносин.

Вказані позовні вимоги не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Із змісту позовних вимог встановлено, що позивачка, зокрема, просить суд встановити факт застосування до неї з боку Міністерства юстиції України та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) економічного тиску/мобінгу, спрямованого на приниження гідності з метою примушування позивачки до припинення трудових відносин.

В Україні врегульовано на законодавчому рівні права та гарантії для працівників, які постраждали від проявів мобінгу на робочому місці. 11 грудня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» від 16.11.2022 №2759-IX (далі - Закон №2759).

Вказаний закон доповнює Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) новою статтею 2-2 «Заборона мобінгу (цькування)». У статті, зокрема, визначено:

мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Також частину першу статті 5-1 доповнено абзацом восьмим такого змісту:

«правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили».

Правова конструкція цієї норми свідчить про можливість визнання (встановлення) факту мобінгу (цькування) в судовому порядку.

Юридичні факти - це фактичні обставини дійсності, з правовою моделлю яких пов`язано настання наслідку у вигляді виникнення, зміни або припинення суб`єктивних цивільних прав, юридичних обов`язків, а також цивільних правовідносин в цілому.

У частині першій статті 1 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Так, згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною другою статті 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Нормами ЦПК України передбачено спеціальну форму цивільного судочинства для встановлення тих чи інших юридичних фактів - окреме провадження.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачкою вимога про встановлення факту, який має юридичне значення, належить до розгляду за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, подана позовна заява містить декілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Підстав для застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України судом не встановлено.

Враховуючи, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, на підставі положень пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід повернути позивачу.

Керуючись статтями 169, 171, 172, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування наказів, встановлення факту застосування економічного тиску/мобінгу повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

СуддяІ.О. Свергун