Рішення № 120182681, 04.07.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 року справа №320/9991/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в м. Києві, Головного управління ПФУ у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ГУ ПФУ в м. Києві (далі відповідач-1), ГУ ПФУ у Львівській області (далі відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 07.11.2023р. за №262640003360, зобов`язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі п. "а" ст. 13 ЗУ №213-8 з 31.10.2023р.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на незаконність спірного рішення та безпідставність не зарахування відповідних періодів роботи позивача до його страхового та пільгового стажу, позаяк відповідачу надано всі необхідні документи для призначення позивачу пільгової пенсії.

Ухвалою суду від 24.04.2024р. відкрито провадження у справі №320/9991/24 за наведеним позовом за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання, запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву.

Представниками відповідачів надіслано відзиви на позовну заяву, в яких зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки поданих позивачем документів недостатньо для підтвердження спірного стажу для подальшого його зарахування та призначення пільгової пенсії.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.10.2023р. звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою за №7058 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Заяву позивача про призначення пенсії було зареєстровано відповідачем-1 та відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (із змінами, внесеними постановою Правління Пенсійного фонду України від 12.12.2020 № 25-1 Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України), передано за екстериторіальним принципом для розгляду до ГУ ПФУ у Львівській області.

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем-2 було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 07.11.2023р. за №262640003360, яке мотивовано посиланням на відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пп. 1 п. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1 (5 років) та страхового стажу 25 років.

Зарахований страховий стаж складає 18 років 9 місяців 2 дні, пільговий за Списком №1 1 місяць 24 дні (з 07.08.1985р. по 30.09.1985р.).

Так, до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи з 26.10.1993р. по 02.04.1996р., визначений у трудовій книжці записами за №№18-20, стор. 14-15 (оскільки дописаний номер та дата наказу (підстава запису) про прийняття), а також до загального пільгового стажу періоди роботи згідно архівної довідки від 18.05.2021р. №148 (оскільки довідка не відповідає вимогам додатку №5 ПКМУ від 12.08.1993р. №637, адже підписана начальником архівного відділу, відсутнє посилання на Список, розділ підрозділ тощо) та довідки від 15.08.2021р. №16 (оскільки відсутнє посилання на постанову Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173, відсутня інформація про спуски в шахту).

Суд звертає увагу на те, що у наведеному рішенні відповідачем-2 допущено описку, а саме в даті довідки №16 від 18.05.2021р., адже єдиною довідкою, яка наявна у матеріалах справи, подавалася разом із заявою про призначення пенсії до територіального органу ПФУ, а також визначає періоди роботи позивача, є довідка від 05.08.2021р. №16.

Згідно архівної довідки ДП «КРИВБАСШАХТОЗАКРИТТЯ» від 18.05.2021р. №148 не зараховано періоди такі роботи:

- з 08.06.1984р. по 22.07.1984р. підземний гірник 2р. тимчасово на період практики ш. Кірова;

- з 24.02.1986р. по 30.04.1986р. підземний машиніст скреперної лебідки 4 розряду тимчасово ш. №1 ім. Артема;

- з 09.01.1990р. по 16.10.1993р. підземний гірник очисного забою 4 розряду, в.о. підземного гірничого майстра, підземний гірничий майстер, підземний начальник ділянки ш. №1 ім. Артема.

Згідно архівної довідки Державного департаменту продовольства Асоціація підприємств і організацій соледобувної промисловості України «Укрсіль» Солотвинського солерудника від 05.08.2021р. №16, не зараховано періоди такі роботи:

- з 07.08.1986р. по 29.12.1987р. гірничий майстер шахти №9;

- з 30.12.1987р. по 24.11.1989р. старший інженер по ОТ і ТБ шахти №9.

Не погоджуючись із правомірністю наведеного рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з вимогами статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах;

2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Проте, пенсійним органом відмовлено позивачу у призначенні такої пенсії з огляду на відсутність необхідного страхового (25 років) та пільгового стажу (5 років).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком виповнилось 59 років 5 місяців 24 дні.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 26.10.1993р. по 02.04.1996р., який визначений у трудовій книжці записами за №№18-20 на стор. 14-15, суд зазначає наступне.

Підставою для відмови у зарахування цього періоду послугувало посилання на те, що «дописаний номер та дата наказу (підстава запису) про прийняття».

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (далі також Порядок № 22-1) встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов`язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково. Окрім цього відповідач-2 не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, умов атестації робочого місця, провести відповідні зустрічні звірки тощо.

В цьому випадку, пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.

Разом з тим, порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п. п. 2.11 та 2.12 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993р. №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З викладених вище правових норм вбачається, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Допис запису у трудовій книжці чорнилом, яке відрізняється від інших записів в трудовій книжці - не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Слід зазначити, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Разом з цим, суд звертає увагу також й на те, що відповідач-2 не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача.

При цьому, суд не встановив недостовірності або інших ознак юридичної дефектності трудової книжки позивача, а тому на переконання суду її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена у спірному рішенні обставина, не може поза розумним сумнівом, позбавити позивача його права на соціальний захист.

Отже, суд наголошує на тому, що відомості про роботу позивача в період з 26.10.1993р. по 02.04.1996р. є розбірливими, чіткими та зрозумілими, такими, що не викликають будь-яких сумнівів, містять посилання на відповідні накази по підприємству, містять підпис уповноваженої особи, скріплений печаткою.

Відтак, період роботи позивача з 26.10.1993р. по 02.04.1996р. безумовно підлягає зарахуванню до його страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи, визначених архівною довідкою ДП «КРИВБАСШАХТОЗАКРИТТЯ» від 18.05.2021р. №148 (з 08.06.1984р. по 22.07.1984р.; з 24.02.1986р. по 30.04.1986р.; з 09.01.1990р. по 16.10.1993р.), довідкою Державного департаменту продовольства Асоціація підприємств і організацій соледобувної промисловості України «Укрсіль» Солотвинського солерудника від 05.08.2021р. №16 (з 07.08.1986р. по 29.12.1987р.; з 30.12.1987р. по 24.11.1989р.), суд зазначає наступне.

Підставою для відмови у зарахуванні наведених періодів роботи послугувала невідповідність наведених довідок вимогам законодавства, а саме довідка №148 за доводами відповідача-2 «не відповідає вимогам додатку №5 ПКМУ від 12.08.1993р. №637, адже підписана начальником архівного відділу, відсутнє посилання на Список, розділ підрозділ тощо», у довідці №16 відсутнє посилання на постанову Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173, відсутня інформація про спуски в шахту.

Згідно приписів ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-12, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Разом з тим, суд враховує, що відповідальність за достовірність відомостей, визначених інформаційними довідками, виданими підприємствами/організаціями, в яких працювала особа, яка звернулась до територіального органу ПФУ за призначенням їй пенсії, покладається виключно на таке підприємство/організацію.

Відтак, позивач не може нести відповідальності за достовірність відомостей, що містяться у документах про трудовий стаж, виданих за місцем роботи або архівною установою.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. по справі №687/975/17.

Водночас, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2019р. по справі №638/18467/15-а, згідно якого формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

З наведеного вбачається, що висновок відповідача про не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи, визначених довідками №148 та №16 визнається судом таким, що не відповідає приписам пенсійного законодавства, адже прямо суперечить положенням абзацу 2 пункту 1 Порядку №637.

Відтак, періоди роботи позивача, визначені наведеними довідками безумовно підлягає зарахуванню до його пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Водночас, суд зауважує на тому, що відповідачем-2 у спірному рішенні не ставиться під сумнів пільгових характер виконуваної позивачем роботи у періоди, визначені вказаними довідками, у зв`язку із чим дане питання в межах розгляду даної справи не досліджується, адже не є спірним.

Враховуючи викладене, аналіз наведених норм та встановлених судом обставин в сукупності свідчить на користь висновку про протиправність спірного рішення відповідача-2 від 07.11.2023р. за №262640003360 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із чим таке рішення підлягає скасуванню.

Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у цій справі, то суд зазначає, що згідно з Порядком №22-1:

- звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.7);

- після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (пункт 4.2);

- створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви (пункт 4.3);

- після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії (пункт 4.10).

Судом установлено, що позивач звертався із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах саме до Головного управління ПФУ в м. Києві за місцем проживання, тому цей відповідач має виконувати рішення суду. В такому випадку принцип екстериторіальності не може бути застосований.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивач, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми встановлено, що суд при розгляді справи обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення" роз`яснив, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Враховуючи позицію Верховного суду України та керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог виключно з метою ефективного захисту прав позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність належних та достатніх доказів для зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 26.10.1993р. по 02.04.1996р., до пільгового стажу періоди його роботи, що визначені архівною довідкою ДП «КРИВБАСШАХТОЗАКРИТТЯ» від 18.05.2021р. №148 (з 08.06.1984р. по 22.07.1984р.; з 24.02.1986р. по 30.04.1986р.; з 09.01.1990р. по 16.10.1993р.), довідкою Державного департаменту продовольства Асоціація підприємств і організацій соледобувної промисловості України «Укрсіль» Солотвинського солерудника від 05.08.2021р. №16 (з 07.08.1986р. по 29.12.1987р.; з 30.12.1987р. по 24.11.1989р.), та враховуючи подання позивачем заяви від 31.10.2023р. до Головного управління ПФУ в м. Києві, належним та достатнім способом захисту буде також зобов`язання Головного управління ПФУ в м. Києві зарахувати зазначені періоди роботи до страхового та пільгового стажу позивача з повторним розглядом його заяви від 31.10.2023р. за №7058, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Варто зазначити, що зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити повторний розгляд пояснюється тим, що спірні періоди роботи ще не зараховані до трудового (страхового) та пільгового стажу позивача, при тому, що Пенсійний фонд є єдиним органом, який призначає пенсії та здійснює підготовку документів для її виплати, тобто вирішення питання призначення та виплату пенсії є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду.

Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача-1 призначити позивачу пільгову пенсію на підставі його заяви задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини у справі, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2423,20 грн. (квитанція від 19.02.2024р. №36Т004BRI на суму 1209,20 грн.; квитанція від 12.03.2024р. №4275-0428-1731-4828 на суму 1214,00 грн.).

Оскільки позов задоволено частково, з урахуванням пропорційності задоволених вимог, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області з урахуванням висновку суду, що саме рішення ГУ ПФУ у Львівській області стосувалось прав позивача у цьому спорі.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) про відмову ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 07.11.2023р. за №262640003360.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 26.10.1993р. по 02.04.1996р., до пільгового стажу періоди роботи, визначені архівною довідкою ДП «КРИВБАСШАХТОЗАКРИТТЯ» від 18.05.2021р. №148 - з 08.06.1984р. по 22.07.1984р.; з 24.02.1986р. по 30.04.1986р.; з 09.01.1990р. по 16.10.1993р., довідкою Державного департаменту продовольства Асоціація підприємств і організацій соледобувної промисловості України «Укрсіль» Солотвинського солерудника від 05.08.2021р. №16 - з 07.08.1986р. по 29.12.1987р.; з 30.12.1987р. по 24.11.1989р.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 31.10.2023р. №7058 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 60 (шістдесят) коп. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.