Рішення № 120182513, 03.07.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 року № 320/2699/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріної Марини Василівни від 29.10.2020 про стягнення виконавчого збору в розмірі 159 304,95 грн, винесену під час здійснення виконавчого провадження № 52386744.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснювалось виконавче провадження № 52386744 щодо стягнення на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» боргу в розмірі 1 593 049,46 грн на підставі виконавчого листа, виданого 04.12.2013 року Шевченківським районним судом м. Києва у зв`язку з примусовим виконанням рішення від 28.07.2010 року у цивільній справі № 2-11555/10. Виконавче провадження було відкрито 29.09.2016 року, про що також зазначено в постанові про стягнення виконавчого збору.

29 жовтня 2020 року Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у зв`язку з поданням представником ПАТ «Комерційний банк «Надра» заяви про повернення виконавчого документа без виконання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Зазначає, що головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною винесено постанову від 29.10.2020 про стягнення виконавчого збору в розмірі 159 304,95 грн, на підставі якої в подальшому було відкрито виконавче провадження № 63451884.

Вважає, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору є незаконними, а сама постанова про стягнення виконавчого збору від 29.10.2020 року є такою, що суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню з огляду на те, що в рамках виконавчого провадження № 52386744 будь-якої суми заборгованості стягнуто не було.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинною станом на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 29.10.2020, і до якої зміни не вносилися) обумовлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Згідно із ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції, із змінами, внесеними на підставі Закону від 03.07.2018 № 2475-VIII) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Водночас звертає увагу, що в попередній редакції Закону було передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Тобто, з аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла та була чинною до 28.08.2018 року (коли набрали чинності зміни до частини 2 статті 27 цього Закону, внесені Законом № 2475-VIII) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження про стягнення із боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року в справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Відтак, приписи статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність як боржника у порівнянні з нормами цієї статті в редакції, чинній після 28.08.2018 року, оскільки розмір виконавчого збору раніше обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Наголошує, що у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 420/4279/19, від 14.05.2020 у справі № 640/685/19, від 15.10.2020 у справі № 280/5959/19, від 28.10.2020 у справі № 400/878/20 зазначено, що з аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів було здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Верховний Суд звернув увагу, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Водночас, у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Таким чином, оскільки внесені Законом № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» погіршили становище боржника, а виконавчою службою фактично не було стягнуто коштів за виконавчим листом, відсутні правові підстави для стягнення виконавчого збору в розмірі, визначеному державним виконавцем у спірній постанові від 29.10.2020 року.

Наголошує, що в даному випадку важливою обставиною є те, що виконавче провадження № 52386744 було відкрито до набрання чинності змінами до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі Закону № 2475-VIII (тобто, до 28 серпня 2018 року), у зв`язку з чим вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанова головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріної М.В. від 29.10.2020 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 159 304,95 грн, винесеної у виконавчому провадженні № 52386744.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі № 320/2699/24 та призначено розгляд справи провести без повідомлення учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) з урахуванням приписів статті 287 КАС України.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами про доставку документів в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача та на електронну адресу позивача.

У строк встановлений судом, Броварським відділом державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до суду надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що на виконанні у Броварському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 52386744 з примусового виконання виконавчого листа № 2-11555/10 виданого 28.07.2010 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу в розмірі 1 593 049,46 грн, який повторно був пред`явлений до виконання 22.09.2016 року.

14.09.2020 року до відділу надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без виконання на підставі п. 1 ст. 37 Закону.

29.10.2020 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого провадження стягувачу, згідно якої виділено в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору від 29.10.2020 року у сумі 159 304,95 грн, оскільки виконавчий збір стягується державним виконавцем в порядку статті 27 Закону у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Положення Закону 1404-VIII трактують, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 7 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 конкретизовано порядок виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, виділеної в окреме виконавче провадження, а саме: державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

На момент прийняття спірної постанови 29.10.2020 року діяла редакція статті 27 Закону № 1404-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, а саме: підпункт 5 пункту 27 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03.07.2018 визначає наступні зміни: у Законі України «Про виконавче провадження» у статті 27: у частині другій слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінити словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Звертає увагу, що суттю змін полягає саме у спростуванні залежності розміру виконавчого збору від фактично стягнутої суми та, як наслідок, обов`язкове винесення постанови про стягнення виконавчого збору у повному розмірі одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, тобто ще до проведення будь-яких виконавчих дій примусового характеру та незалежно від фактичного виконання рішення.

Умови й підстави, коли виконавчий збір не стягується, чітко визначені приписами статті 27 Закону № 1404-VIII, зокрема, відповідно до частини дев`ятої наведеної статті виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, можна дійти висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 480/3452/19.

У Постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 520/7192/20 викладена аналогічна правова позиція та вказано у п. 58 про відсутність підстав для відступу від правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 480/3452/19. За встановлених у даній справі обставин та з урахуванням викладеного висновку Верховного Суду у постанові від 09.12.2021, суд зазначає, що після 28 серпня 2018 року під час виконання виконавчого документа майнового характеру розмір виконавчого збору розраховується не від суми, що фактично стягнута, а від суми, яка підлягає стягненню, тому відсутні підстави для висновку, що у межах спірних правовідносин існували визначені законом умови та підстави не стягувати виконавчий збір.

На підставі викладеного відповідач вважає, що здійснив дії в рамках Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, тому просив відмовити у задоволені позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є боржником у виконавчому провадженні ВП № 63451884, відкритого на підставі постанови ВП № 52386744, виданої 29.10.2020 року Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 159304,95 грн.

28.09.2016 року на адресу Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області надійшла заява ПАТ «КБ «Надра» про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа виданого Шевченківським районним судом м. Києва 04.12.2013 року у справі № 2-11555/10.

Відповідно до виконавчого листа виданого Шевченківським районним судом м. Києва 04.12.2013 року у справі № 2-11555/10 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість у сумі 1591229,46 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн, всього загальною сумою 1593049,46 грн.

29.09.2016 головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лобко Оленою Сергіївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52386744 щодо примусового виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 2-11555/10 виданого 28.07.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу в розмірі 1593049,46 грн.

29.10.2020 в рамках виконання виконавчого провадження ВП № 52386744 головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки надійшла заява стягувача ПАТ «КБ «Надра» від 17.08.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». В постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.10.2020 зазначено, що виконавчий збір у сумі 159304,95 грн та витрати виконавчого провадження у сумі 369,00 грн боржником не сплачено.

Також в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.10.2020 зазначено виділити в окреме провадження постанову про стягнення з боржника витрати виконавчого провадження № 52386744 від 29.10.2020 у сумі 369,00 грн, виділити в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору № 52386744 від 29.10.2020 у сумі 159304,95 грн.

29.10.2020 в рамках виконання виконавчого провадження ВП № 52386744 головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 159304,95 гривень. В постанові про стягнення виконавчого збору зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

29.10.2020 року головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63451884 щодо примусового виконання постанови Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 52386744 виданої 29.10.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 159304,95 грн.

Вважаючи протиправною постанову щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 159304,95 грн винесену 29.10.2020 в рамках виконання виконавчого провадження ВП № 52386744, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон №1404-VIII.

Згідно із статтями 1, 5 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону № 1403-VIII).

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року (станом на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII у цій же редакції виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев`ята статті 27 Закону № 1404-VIII у цій же редакції).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Так, частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Між тим Законом № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

Так, з урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Суд встановив, що 29.09.2016 головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лобко Оленою Сергіївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52386744 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-11555/10 виданого 28.07.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу в розмірі 1593049,46 грн.

29.10.2020 року в рамках виконання виконавчого провадження ВП № 52386744 головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки надійшла заява стягувача ПАТ «КБ «Надра» від 17.08.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

29.10.2020 року в рамках виконання виконавчого провадження ВП № 52386744 головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 159304,95 гривень.

29.10.2020 року головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63451884 щодо примусового виконання постанови Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 52386744 виданої 29.10.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 159304,95 грн.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із винесенням головним державним виконавцем постанови від 29.10.2020 у межах виконавчого провадження № 52386744 про стягнення виконавчого збору за примусове виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-11555/10.

Судом встановлено, що у межах виконавчого провадження ВП № 52386744, головним державним виконавцем здійснено запити до територіального сервісного центру 3243 регіонального сервісного центру МВС у Київській області і управління Держгеокадастру у Броварському районі Київської області та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.09.2016. Проте з боржника (позивача) не було стягнуто заборгованість у повному обсязі.

Стягувач подав заяву від 17.08.2020 року про повернення виконавчого листа, яка зареєстрована Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 14.09.2020 року.

29.10.2020 року головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною в рамках виконання виконавчого провадження ВП № 52386744 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки надійшла заява стягувача ПАТ «КБ «Надра» від 17.08.2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом спірної постанови, виконавчий збір (у розмірі 10 відсотків) державний виконавець розрахував від суми, що підлягала примусовому стягненню, але, як зазначено вище, у межах виконавчого провадження не відбулося фактичне стягнення цих сум у повному обсязі.

Верховний Суду щодо дослідження питання наявності правових підстав для стягнення державним виконавцем з боржника у виконавчому провадженні виконавчого збору, розрахованого у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягала примусовому стягнення, за умови коли виконавче провадження було розпочато до внесення Законом № 2475-VIII змін до статті 27 Закону №1404-VІІІ, і з боржника фактично не було стягнуто кошти за виконавчим документом, виходив з того, що з аналізу норм Закону № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів було здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми (постанови Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 640/685/19, від 15.10.2020 у справі № 280/5959/19, від 28.10.2020 у справі № 400/878/20)

Суд зазначає, що відповідно до редакції Закону № 1404-VIII, яка була чинною у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Верховний Суд у справах № 640/685/19, № 280/5959/19 та № 400/878/20, аналізуючи вищевказані законодавчі зміни, зазначив, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Оскільки внесені Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника (позивача), а виконавчою службою фактично не стягнуто з позивача коштів за виконавчим листом, тому відсутні правові підстави для стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору у визначеному державним виконавцем розмірі.

Суд також враховує, що станом на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (29.09.2016 року) щодо виконання виконавчого листа виданого Шевченківським районним судом м. Києва 04.12.2013 року у справі № 2-11555/10 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість у загальній сумі 1593049,46 грн, частиною другою статті 27 Закону №1404-VIII було визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Слід також урахувати, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Крім того, суд вважає, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIIІ без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору, або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

З огляду на наведене, суд вважає, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 43702829 від 11.04.2024.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною від 29.10.2020 про стягнення виконавчого збору у розмірі 159304,95 гривень в межах виконавчого провадження № 52386744.

Стягнути з Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34837745; місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 39) судовий збір у розмірі 1211,20 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

Рішення складено у повному обсязі та підписано 3 липня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.