Рішення № 120182290, 03.07.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 року № 640/27261/21

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Служби безпеки України (далі відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не належного розгляду звернення від 27.07.2021;

- зобов`язати Службу безпеки України призначити службове розслідування за фактом неналежного виконання п. 5 резолютивної частини рішення суду від 01.02.2021 у справі №640/5221/20 та ненадання ОСОБА_1 документів із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи/служби;

- зобов`язати Службу безпеки України надати калькуляцію нарахувань середнього заробітку за час затримки розрахунку (бухгалтерський розрахунок у табличній формі) виплаченого 30.06.2021 на виконання рішення суду від 01.02.2021 у справі № 640/5221/20;

- визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не надання ОСОБА_1 документів, із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи/служби (трудової книжки або послужного списку чи іншого документу, що підтверджує стаж роботи по займаним під час служби посадам) - вимушеним прогулом;

- зобов`язати виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул з 30.06.2021 по час видачі документів, вказаних в п. 5 резолютивної частини рішення суду від 01.02.2021 у справі № 640/5221/20.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2021 у справі №640/5221/20 було вирішено Зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 р. по 2019 р., виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.09.2019р. без урахування податків і зборів; зобов`язати Службу безпеки України Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.09.2019 р. без урахування податків і зборів; зобов`язати Службу безпеки України надати ОСОБА_1 документи із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи/служби (трудової книжки або послужного списку чи іншого документу, що підтверджує стаж роботи по займаним під час служби посадам). В той же час відповідачем не виконано належним чином п. 5 резолютивної частини рішення суду від 01.02.2021 у справі №640/5221/20 та не надано ОСОБА_1 документів із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи/служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2021 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо зобов`язання Служби безпеки України надати калькуляцію нарахувань середнього заробітку за час затримки розрахунку (бухгалтерський розрахунок у табличній формі) виплаченого 30.06.2021 на виконання рішення суду від 01.02.2021 у справі № 640/5221/20, та щодо визнання протиправною бездіяльності Служби безпеки України щодо не надання ОСОБА_1 документів, із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи/служби (трудової книжки або послужного списку чи іншого документу, що підтверджує стаж роботи по займаним під час служби посадам) - вимушеним прогулом.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Служби безпеки України щодо не належного розгляду звернення від 27.07.2021, щодо зобов`язання Службу безпеки України призначити службове розслідування за фактом неналежного виконання п. 5 резолютивної частини рішення суду від 01.02.2021 у справі №640/5221/20 та ненадання ОСОБА_1 документів із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи/служби та щодо зобов`язання виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул з 30.06.2021 по час видачі документів, вказаних в п. 5 резолютивної частини рішення суду від 01.02.2021 у справі № 640/5221/20.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Парненко В.С.

Частиною 14 ст. 31 КАС України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 р. адміністративну справу №640/27261/21 прийнято до провадження судді Парненко В.С., розгляд справи ухвалено здійснювати спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягає, оскільки відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності СБУ щодо ненадання ОСОБА_1 документів із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи/служби (трудової книжки або послужного списку чи іншого документу, що підтверджує стаж роботи по займаним під час служби посадам) вимушеним прогулом, зобов?язання СБУ виплатити йому середній заробіток за вимушений прогул з 30.06.2021 по час видачі документів, вказаних у пункті 5 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2021 у справі № 640/5221/2, а відповідач діяв в порядку, в межах та у спосіб, що передбачені законодавством.

Також в матеріалах справи наявна відповідь на відзив, згідно з якою позивач не погоджується з доводами відповідача та підтримує свої позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Наказом Голови Служби безпеки України № 1287-0С від 26.09.2019 ОСОБА_1 , 27.09.2019 звільнено з військової служби у запас. Під час служби позивач набув статус ветерана війни - учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.08.2016.

Після звільнення позивач неодноразово звертався до відповідача, щодо необхідності належного розрахунку після звільнення зокрема необхідності видачі документів потрібних для подальшого працевлаштування.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2021 у справі №640/5221/20 було вирішено:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 р. по 2019 р., виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.09.2019 р;

3. Зобов`язати Службу безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код 00034074) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 р. по 2019 р., виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.09.2019р. без урахування податків і зборів;

4. Зобов`язати Службу безпеки України Службу безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код 00034074) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.09.2019 р. без урахування податків і зборів;

5. Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо надання документів із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи/служби (трудової книжки або послужного списку чи іншого документу, що підтверджує стаж роботи по займаним під час служби посадам) ОСОБА_1 ;

6. Зобов`язати Службу безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код 00034074) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) документи із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи/служби (трудової книжки або послужного списку чи іншого документу, що підтверджує стаж роботи по займаним під час служби посадам).

У своїй позовній заяві позивач вказує, що відповідач 30.06.2019 виконав рішення суду у частині виплати коштів за несвоєчасний розрахунок, але не виконує рішення суду у частині надання позивачу документів, які підтверджують час та стаж роботи по займаним посадам.

Після винесення рішення Судом першої інстанції позивач звертався до відповідача за отриманням документів але так їх і не отримав.

27.05.2021 після вступу рішення Суду позивач звернувся за отриманням необхідного йому документу. У відповідь відповідачем надано довідку без зазначення посад з відомостями, ідентичними записам у військовому квитку, які «не надають можливості встановити посади які саме позивач обіймав, а також функціональні обов?язки, зокрема, чи можуть вони бути включені до юридичного стажу, що впливає на наступну реалізацію права позивача на працевлаштування та підтвердження стажу та досвіду роботи».

27.07.2021 позивач звернувся до відповідача стосовно проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання рішення суду та надання калькуляцій нарахувань.

25.08.2021 позивач отримав відповідь відповідача від 17.08.2021 № 16/Т- 21/25/4888 якою повідомлено, що відповідно до частин другої та третьої ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» звернення подані одним і тим же громадянином до одного і того ж органу з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, повторно не розглядається. Стосовно калькуляції нарахувань відповідачем вказано розмір грошового забезпечення за місяць, яке за своїм розміром менше того яке фактично було нараховане, що в свою чергу унеможливлює здійснити правильність здійснених виплат, оскільки середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не призначення службового розслідування за фактом неналежного виконання судового рішення та ненадання калькуляції нарахувань противоправною. Крім того позивач вважає, що внаслідок триваючої (з моменту свого звільнення) бездіяльності відповідача позивач позбавлений права виконувати трудові обов?язки (функції) і отримувати за це заробітну плату (винагороду), у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог з урахуванням дії норми закону у часі, суд зазначає наступне.

Підстави, порядок призначення та проведення службових розслідувань стосовно військовослужбовців СБУ, оформлення таких розслідувань і прийняття за ними рішень регламентовано Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок стосовно військовослужбовців Служби безпеки України (затверджена наказом Центрального управління СБУ від 04.02.2016 № 45 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.03.2016 за № 328/28458; далі - Інструкція-45).

Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 розділу І Інструкції-45 службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цієї Інструкції з метою з?ясування обставин вчинення військовослужбовцями СБУ дисциплінарних правопорушень, відповідальність за які передбачена Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, уточнення причин та умов, що сприяли їх вчиненню, та ступеня вини.

Пунктом 1 розділу II Інструкції-45 установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Єдиноначальність є одним із принципів керівництва у військовому формуванні, що полягає в наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення (ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, чинність якого поширюється у тому числі й на СБУ).

Згідно з пунктом 2 розділу II Інструкції-45 підставами для проведення службового розслідування є:

1) невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем СБУ вимог військових статутів, інших актів законодавства, нормативно-правових та розпорядчих актів СБУ, наказів начальників (командирів), що негативно вплинуло на стан виконання покладених на СБУ завдань або призвело до порушень громадського порядку, прав та законних інтересів осіб, заподіяння шкоди державі, підприємству, установі, організації чи об?єднанню громадян; недотримання військовослужбовцем СБУ вимог законодавства, що призвело до втрати, незаконного знищення матеріальних носіїв службової інформації або розголошення відомостей, що містяться в них; порушення військовослужбовцем СБУ порядку застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів чи заходів фізичного впливу; порушення військовослужбовцем СБУ правил несення вартової чи чергової служби, що призвело до тяжких наслідків або створило загрозу настання таких наслідків; надзвичайні події на об?єктах СБУ. Пунктом 3 розділу II Інструкції-45 забороняється призначення службового розслідування за відсутності підстав, визначених пунктом 2 розділу П Інструкції-45.

В той же час суд вважає за необхідне зазначити, що з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18.07.18 у справі №826/3520/15 орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Таким чином, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Таким чином, оскільки таке рішення (призначення та проведення службового розслідування) приймається в установленому законодавством порядку, суд не може підміняти своїм рішенням дії органу, який наділений такими повноваженнями, а тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Служби безпеки України призначити службове розслідування за фактом неналежного виконання п. 5 резолютивної частини рішення суду від 01.02.2021 у справі №640/5221/20 та ненадання ОСОБА_1 документів із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи/служби.

Позивач просить суд зобов`язати Службу безпеки України надати калькуляцію нарахувань середнього заробітку за час затримки розрахунку (бухгалтерський розрахунок у табличній формі) виплаченого 30.06.2021 на виконання рішення суду від 01.02.2021 у справі № 640/5221/20, з приводу чого слід зазначити наступне.

ОСОБА_1 звернувся до СБУ зі зверненням від 27.07.2021, в якому просив надати йому калькуляцію нарахувань, здійснених на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі № 640/5221/20; трудову книжку.

За результатами опрацювання вказаного звернення 17.08.2021 позивачу надано відповідь за № 16/T-21/25/4888, де зазначено наступне.

Щодо калькуляції нарахувань ОСОБА_1 повідомлено, що за інформацією Штабу Антитерористичного центру при СБУ на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі № 640/5221/20 йому здійснено відповідне нарахування та виплачено середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, виходячи із розміру грошового забезпечення (за місяць), на які він мав право на день звільнення з військової служби, а саме:

посадовий оклад - 8 800,00 грн;

оклад за військовим званням - 1 480,00 грн;

надбавка за вислугу років - 4 662,00 грн;

надбавка за особливості проходження служби - 4 506,60 грн;

надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 1 332,00 грн;

преміювання - 888,00 грн.

Так, платіжним дорученням від 29.06.2021 № 89 на картковий рахунок ОСОБА_1 перераховано грошові кошти на загальну суму 370 509,86 грн., у тому числі і середній заробіток у сумі 369 178,86 грн. та індексація грошових доходів у сумі 1 330,35 грн.

Таким чином судом встановлено, що відповідачем було надано повну інформацію щодо проведених розрахунків з позивачем.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування ч. 1 ст. 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110; далі - Інструкція) трудові книжки ведуться на працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації.

Так, в СБУ трудові книжки оформлюються та ведуться на працівників, які уклали трудовий договір, та державних службовців. На співробітників-військовослужбовців трудові книжки не ведуться, а оформлюються матеріали особової справи, які після звільнення з військової служби надсилаються до підрозділів мобілізації (для оформлення документів військового обліку) або до підрозділів архівного забезпечення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не був працівником СБУ, а мав статус військовослужбовця та проходив військову службу у СБУ. Наказом Голови СБУ від 26.09.2019 № 1287-ОС його звільнено з військової служби.

Військовослужбовці, звільнені з військової служби в СБУ, при працевлаштуванні на роботу у відповідності до пунктів 1.4 та 2.19 Інструкції пред?являють військовий квиток отриманий у підрозділі мобілізації, з якого до трудової книжки вносяться окремим рядком записи про час служби у СБУ з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві, в установі, організації.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2021 у справі № 640/5221/20 відповідачем ОСОБА_1 було надано довідки від 01.04.2021 № 12/Т-108/47/1 та від 07.06.2021 № 12/Т-190/47 щодо відповідних посад та періодів проходження позивачем військової служби на них.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином виконано пункту 5 резолютивної частини зазначеного судового рішення та розгляд звернення позивача від 27.07.2021, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.