Рішення № 120182256, 03.07.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 року № 320/4327/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

22.05.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 13.04.2020 № 246 про звільнення інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на займаній посаді з виплатою належної заробітної плати за весь період вимушеного безробіття.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 13.04.2020 № 246 на позивача було накладене дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. З вищевказаним наказом позивач не погоджується та вважає його протиправним, необґрунтованим, таким, що винесений з грубим порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Харченко С.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя №411/0/15-24 від 13 лютого 2024 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

У зв`язку зі звільненням судді Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/4327/20 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Частиною 14 ст. 31 КАС України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 р. адміністративну справу №320/4327/20 прийнято до провадження судді Парненко В.С. та вирішено розглядати спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє, вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог у повному обсязі та вважає їх необґрунтованими, адже у діях інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , вбачаються порушення вимог статті 3, підпункту 1 частини 1 статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 5, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, пункту 2.4, підпункту (а) пункту 2.9, пункту 8.5.1 Правил дорожнього руху, які виразилися у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, перетині суцільної дорожньої розмітки, обгоні службового транспортного засобу у недозволеному місці, не зупинці транспортного засобу на вимогу працівників поліції, не виході на службу у період з 08.00 по 12.00 26.03.2020 без поважних причин, вчиненні дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, не вжитті заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, проявленні нещирості під час проведення службового розслідування. Відповідач зазначає, що вказана подія стала можливою у зв`язку з низькими морально-діловими якостями та низькою правосвідомістю ОСОБА_1 , що унеможливлює подальшу службу останніх в поліції, та дії ОСОБА_1 суперечать інтересам законності та є несумісними з проходженням служби в поліції, оскільки компрометують звання поліцейського, підривають довіру громадян як до працівників поліції, так і до органів поліції в цілому, принижують їх авторитет.

В матеріалах справи наявна відповідь на відзив, згідно з якою позивач не погоджується з доводами відповідача, адже 25.05.2020 постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області та 19.06.2020 постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області були повністю скасовані незаконні документи, складені підлеглими відповідачу працівниками поліції, та було судом визнано відсутність в діях позивача складів адміністративних правопорушень. Позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

21.03.2020 о 19.07 год. на виїзді з м. Боярка, Київської області, а саме по вул. Незалежності працівниками поліції було помічено автомобіль марки «AUDІ A4» номерний знак НОМЕР_1 , водій якого як пізніше встановлено - інспектор сектору реагування патрульної поліції №3 Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 рухаючись в напрямку с. Білогородка, перетнув суцільну смугу дорожньої розмітки, яка поділяє транспортні потоки та здійснив рух по смузі призначеній для зустрічного руху, при цьому здійснив обгін службового транспортного засобу, чим порушив вимоги пункту 8.5.1 Правил дорожнього руху.

У зв`язку з викладеним, працівники поліції за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів, спеціального звукового сигналу, надали вимогу ОСОБА_1 про зупинку транспортного засобу.

Надалі, ОСОБА_1 рухаючись по вул. Володимирській у с. Білогородка здійснив поворот ліворуч з`їхавши при цьому з вказаної вулиці та зупинився біля лісосмуги, а його автомобіль було заблоковано службовим транспортним засобом «MITSUBISHI OUTLANDER» номерний знак НОМЕР_2 (на синьому фоні).

Під час спілкування з ОСОБА_1 , працівниками поліції було виявлено у останнього ознаки алкогольного сп`яніння, що свідчить про порушення ним вимог підпункту (а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння за допомогою приладу «Drager», однак останній від проходження такого огляду на місці зупинки відмовився.

Надалі, для встановлення стану сп`яніння, ОСОБА_1 було доставлено до Боярської ЦРЛ.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування піл впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Боярської ЦРЛ № 95 від 21.03.2020, під час огляду медичними працівниками у ОСОБА_1 виявлено клінічні ознаки алкогольного сп`яніння. У зв`язку з викладеним, стосовно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії ДПР 18 № 430559, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та складено постанову про накладання адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 225671 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст. 122-2 КУпАП.

Вищевказаний перебіг подій було зафіксовано на нагрудний відеореєстратор поліцейських та автомобільний відеореєстратор, який встановлений у службовому транспортному засобі.

Вивченням відеозапису « 2020_0321_190649_250» з відеореєстратора службового транспортного засобу встановлено, що на ньому зафіксовано автомобіль марки «AUDI A4» номерний знак НОМЕР_1 , водій якого перетнув подвійну суцільну смугу дорожньої розмітки, яка по транспортні потоки здійснив рух по смузі призначеній для зустрічного руху при цьому обігнавши службовий автомобіль марки «MITSUBISHI OUTLANDER» продовжив рух, після чого працівники поліції розпочали переслідування вищевказаного транспортного засобу на швидкості 170 кілометрів на годину.

У подальшому о 19 годині 09 хвилин 25 секунд на вул. Володимирській в с. Білогородка, Київської області автомобіль порушника було заблоковано службовим автомобілем.

Вивченням відеозапису з нагрудного відеореєстратора « 90791@2020032119083810» встановлено, що біля автомобіля марки «AUDI А4» номерний знак НОМЕР_1 знаходиться ОСОБА_1 , який на законну вимогу працівників поліції пред?явити документи, які надають право на керування транспортним засобом відповів відмовою.

Вивченням відеозапису « 90791@2020032120024810» встановлено, що працівниками поліції ОСОБА_1 було повторно запропоновано пройти огляд на стан алкогольна сп`яніння, однак останній відмовився та розпочав сперечатися з поліцейськими.

Вивченням відеозапису з нагрудного відеореєстратора « 90791@2020032119180510» встановлено, що о 19 годині 20 хвилин до місця зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 з боку вулиці Володимирської прийшов громадянин, як встановлено пізніше ОСОБА_3 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Вивченням відеозапису з нагрудного відеореєстратора « 90791@2020032120082210» встановлено ( ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими вказував, що за кермом автомобіля перебував не він, а ОСОБА_3 ), що ОСОБА_4 задає перевірочні питання ОСОБА_3 щодо обставини вчинення адміністративного правопорушення, однак останній у свої показах плутається, місця вчинення та обставини правопорушення точно вказати не може. У свою чергу ОСОБА_1 надає ОСОБА_3 підказки як потрібно відповідати поліцейським.

Аналізуючи розмову ОСОБА_3 з поліцейським, час зупинки автомобіля марки «AUDI A4» номерний знак НОМЕР_1 та час прибуття ОСОБА_3 на місце події, дисциплінарна комісія зробила висновок, що останній вказаним автомобілем не керував, а на місце події прибув з тією метою, щоб ОСОБА_1 уникнув відповідальності за вчиненні правопорушення.

Вивченням відеозапису з нагрудного відеореєстратора « 90791@2020032120304210» встановлено, що працівниками поліції ОСОБА_1 було повторно запропоновано пройти огляд на місці зупинки на стан алкогольного сп`яніння за участю свідків, однак він відмовився. На проведення огляду в Боярській ЦРЛ ОСОБА_1 погодився.

Вивченням відеозапису нагрудного відеореєстратора « 90791@2020032120440910» встановлено, що працівники поліції разом з ОСОБА_1 заходять до приміщення Боярської ЦРЛ, де працівниками медичної служби було запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager», однак останній відмовився.

Вивченням відеозапису з нагрудного відеореєстратора « 90791@2020032121054010» встановлено, що медичними працівниками взято кров з вени у ОСОБА_1 для подальшого її направлення до лабораторії.

Вивченням відеозапису нагрудного відеореєстратора « 90791@2020032121462510» встановлено, що працівниками поліції складаються матеріали адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 , однак від ознайомлення та отримання копії матеріалів останній відмовляється.

Опитаний ОСОБА_1 пояснив, що 21.03.2020 близько 19.00, в с. Білогородка до його автомобіля марки «AUDI A4» номерний знак НОМЕР_1 , під`їхав службовий автомобіль марки «MITSUBISHI OUTLANDER».

Надалі, до його автомобіля підійшов поліцейський, який не представившись почав вимагати у ОСОБА_1 пред?явити посвідчення водія та не з`ясувавши всіх обставин, не опитавши присутніх склав адміністративні матеріали про адміністративне правопорушення відносно останнього та не надав змоги з ними ознайомитись.

Також ОСОБА_1 пояснив, що до моменту приїзду працівників поліції за кермом вищевказаного автомобіля перебував автомайстер на ім`я ОСОБА_5 , про що було неодноразово сказано працівникам поліції.

Після того, як у ОСОБА_1 були встановлені клінічні ознаки алкогольного сп`яніння та взято кров на аналіз, стосовно нього було складено відповідні адміністративні матеріали.

Разом з тим, у ході проведення службового розслідування встановлено, що з 8.00 по 12.00 26.03.2020, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин, у зв`язку з чим було складено «Акт про відсутність на службі» від 26.03.2020 № 5535/109/1008/20.

Так, за результатами проведеного службового розслідування прийнято рішення про попередження ОСОБА_1 про неповну службову відповідність за вчинення вчинку, який зменшив рівень довіри населення до поліції, зменшення оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів в поліції, перебуванні у публічному місці у стані алкогольного сп`яніння, спілкуванні із громадянами без дотримання норм професійної етики та використанні не нормативної лексики.

Вказане дисциплінарне стягнення було реалізоване наказом Головного управління від 16.03.2020 № 198 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області».

Опитані під час складання адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 , свідки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили той факт, що ОСОБА_1 перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 13.04.2020 № 246 про звільнення інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, підставою для накладення на позивача такого виду дисциплінарного стягнення стало, вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні службової дисципліни, вимог статті 3, підпункту 1, частини 1 статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» підпунктів 1, 2, 5, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15.03.2018 за №2337, пункту 2, 4 підпункту (а), пункту 2,9 , пункту 8.5.1. Правил дорожнього руху, які виразилися у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, перетині суцільної дорожньої розмітки, обгоні службового транспортного засобу у недозволеному місці, не зупинці транспортного засобу на вимогу працівників поліції, не виході на службу у період з 08.00 по 12.00 26.03.2020 без поважних причин, вчинені дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, не вжитті заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання. обов`язків поліцейського, проявленні нещирості під час проведення службового розслідування.

Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 13.04.2020 № 246 про звільнення інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, з урахуванням дії норми закону у часі, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон) та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України", затвердженої Наказом МВС, від 12.03.2013 року, №230 (далі - Інструкція), Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006, № 3460-IV (далі - Закон №3460). Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За змістом пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, (далі - Дисциплінарний статут) дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Згідно ст. 5 Закону встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 7 Закону, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійка переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно із статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку

Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 №1179.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаних Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Відповідно до пп.2.2.5. Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

Пунктом 2.5 Інструкції передбачено, що підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

Статтею 12 Закону на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Закону звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до ст. 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Акцентуючи увагу на тому, що Закон України «Про Національну поліцію» виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції суд має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (спів мірним) із учиненим діянням.

При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X.v.Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C.v.the» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Також гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом висновку про результати службового розслідування щодо позивача особи, які проводили службове розслідування, прийшли до переконання про вчинення ним дисциплінарного проступку, про що свідчать протоколи про адміністративні правопорушення, за результатами розгляду одного з яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, а також пояснення інспекторів, які склали вказаний протокол.

Таким чином судом встановлено, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

У своїй позовній заяві позивач посилається на Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.05.2020 у справі № 369/4384/20, відповідно до якої було прийняте рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення та Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.06.2020 у справі № 369/3826/20, відповідно до якої було прийнято рішення закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол серії ДПР18 № 430559 від 21.03.2020 року про адміністративне правопорушення) на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, адже в судовому засіданні ОСОБА_1 доводив, що не він був за кермом транспортного засобу, а лише пересів за кермо, коли автомобіль був зупинений на узбіччі водієм - його товаришем. Разом з цим надав суду висновок експертного дослідження № 205, предметом якого була кров ОСОБА_1 , відібрана у нього о 20.20 21.03.2020 року в КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради», в якій метиловий, етиловий спирти, а також пропілів, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери не виявлені. За таких обставин, дослідивши надані в розпорядження суду документи, суд вирішив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, оскільки згідно наданого експертного висновку ОСОБА_1 тверезий.

З цього приводу суд зазначає, що закриття провадження в справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не спростовує факту вчинення ним такої поведінки, у результаті якої працівниками поліції стосовно нього було складено вказаний вище протокол та висновок службового розслідування.

Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Відповідно до статті 2 Статуту, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Пунктами 1, 2 статті 18 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

За статтею 19 Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до статті 64 Закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

З урахуванням викладеного вище, суд встановив, що позивач власними діями порушив Закон України "Про Національну поліцію", Дисциплінарний статуту органів внутрішніх справ України, Присягу на вірність Українському народові, Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179.

Отже, в даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне з його посадою, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Також слід зазначити, що доводи позивача про протиправність його звільнення через не доведення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення не є вирішальним аргументом, оскільки не притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби, оскільки працівники внутрішніх справ власним прикладом та поведінкою зобов`язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись.

Аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 17 липня 2017 року у справі № 806/2555/17.

Суд зазначає, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 17.07.2019 у справі № 806/2555/17, де зазначено, що відмова від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння дискредитує звання поліцейського.

Суд акцентує увагу, що позивачем не надано інших належних та достатніх доказів на підтвердження своєї правової позиції, окрім зазначених вище Постанов Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі ст. ст. 77, 121, 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.