Рішення № 120182181, 02.07.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 року № 320/13526/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.03.2023 №428 про утримання надміру виплачених сум пенсії;

зобов`язати відповідача виплатити позивачу утримані кошти з пенсії на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.03.2023 №428 про утримання надміру виплачених сум пенсій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в м. Києві та отримує пенсію на підставі Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2022 у справі №640/1866/21 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладеним у листі від 29 грудня 2020 року № 2600-0308-8/185102, про відмову здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 згідно з довідкою Офісу генерального прокурора від 08 грудня 2020 року за № 21-1868 зп відповідно до вимог частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру", починаючи з 01 квітня 2020 року з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці Офісу генерального прокурора від 08 грудня 2020 року за № 21-1868 зп про заробітну плату, без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2022 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01 квітня 2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 08 грудня 2020 року за № 21-1868 зп без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат, скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01.04.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 08 грудня 2020 року за № 21-1868 зп з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року залишено без змін.

Як зазначає представник позивача, ОСОБА_1 з травня 2023 року почав отримувати пенсію у меншому розмірі, яка станом на квітень 2023 року складала 20 930,00грн.

Представником позивача 16.11.2023 до Головного управління подано адвокатський запит №6399-11/2023 про надання копії розпорядження, яким було прийнято рішення про відрахування з пенсії позивача грошових коштів у 2023 році.

Листом від 04.01.2024 №2600-0202-8/2336 Головне управління повідомило, що у зв`язку із виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2022 по справі №640/1866/21 розмір пенсії гр. ОСОБА_1 зменшився, внаслідок чого виникла переплата за період з 01.04.2020 по 30.06.2022 в розмірі 49984,96грн.

На підставі рішення Головного управління від 06.03.2023 №428 з пенсії позивача утримується переплата в розмірі 20% від розміру пенсійної виплати.

Так, з рішення Головного управління від 06.03.2023 №428 про утримання надміру виплачених сум пенсій вбачається, що ОСОБА_1 отримував пенсію у розмірі 20930,00грн., однак згідно з протоколом розрахунку відділу опрацювання документів №2 встановлено, що сума переплати 49984,96 грн. утворилася за період з 01.04.2020 по 30.06.2022, а у зв`язку з рішенням суду (причина переплати) вона підлягає поверненню.

Вказаним рішенням повідомлено, що у разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.05.2023 до повного погашення.

Як стверджує представник позивача, позивач оскаржуване рішення Головного управління не отримував.

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 №1058 (далі - Закон №1058).

Відповідно до статті 50 Закону №1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695.

Згідно з п. 3 Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону №1058.

Верховний Суд у постанові від 25.10.2021 у справі №554/4736/17 зазначає: законодавством визначено дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок залежно від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої виплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.

Для цілей застосування ст. 50 Закону № 1058 зловживання пенсіонера є формою умисного протиправного діяння, яке слід доводити відповідними доказами. Тягар доведення зловживання пенсіонера покладається на відповідний орган Пенсійного фонду.

Передумовою прийняття рішення про утримання надміру сплачених сум пенсії є встановлення органом, що уповноважений призначати пенсії, факту переплати пенсії, що мала місце у зв`язку із поданням пенсіонером недостовірних відомостей, що враховуються під час обчислення пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем обчислена переплата пенсії позивачеві у сумі 49984,96грн. за період з 01.04.2020 по 30.06.2022 у зв`язку з проведенням перерахунку пенсії на підставі рішення суду у справі №640/1866/21.

Про наявність будь-яких зауважень до наданої позивачем заяви про перерахунок пенсії на підставі рішення суду у справі №640/1866/21, а також про наявність даних щодо зловживання з боку позивача під час перерахунку пенсії, або подання недостовірних відомостей відповідач суду не повідомив і доказів на підтвердження не надав усупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України.

Зі змісту рішення від 06.03.2023 №428 про утримання надміру виплачених сум пенсії встановлено, що ч. 1 ст. 50 Закону №1058 процитована вибірково, мотиви щодо наявності умислу позивача на отримання пенсії без законних для цього підстав та/або відомості щодо зловживання з боку позивача під час перерахунку пенсії, або подання недостовірних відомостей відсутні.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.03.2023 №428 про утримання надміру виплачених сум пенсій, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення у розглядуваній ситуації не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, то порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити позивачу утримані кошти з пенсії на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.03.2023 №428 про утримання надміру виплачених сум пенсій.

Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20грн., зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачкою судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1211,20грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.03.2023 №428 про утримання надміру виплачених сум пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 утримані кошти з пенсії на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.03.2023 №428 про утримання надміру виплачених сум пенсій.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.