Рішення № 120182140, 02.07.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 року Київ№ 320/8487/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О.,

представників позивача:Ореховського М.Л., Коломійця В.А.,

представника відповідача:Щепанського А.М.,

представника третьої особи:Золотухіної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національна поліція України, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в окремій його частині,

в с т а н о в и в:

у лютому 2024 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (МВС України, Міністерство). У позові ФОП ОСОБА_1 просив суд:

- визнати протиправною і нечинною главу 3 розділу І Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 (Інструкція №622);

- визнати протиправним і нечинним абзац другий глави 4 розділу І цієї ж Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622.

Ухвалою суду від 26.02.2024 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.03.2024.

21.03.2024 у судовому засіданні ухвалою поновлено Міністерству внутрішніх справ України пропущений строк для подання відзиву на позовну заяву. Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національну поліцію України; відмовлено у задоволенні клопотання МВС України про залучення до участі у справі в якості третьої особи Міністерства юстиції України. Підготовче засідання відкладено на 25.04.2024.

25.04.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів, а також за клопотанням представника позивача відкладено підготовче засідання на 16.05.2024.

Ухвалою суду від 16.05.2024 за клопотанням представника третьої особи оголошено перерву у підготовчому засіданні у зв`язку із необхідністю додаткового часу на ознайомлення і надання пояснень щодо поданих представником позивача додаткових документів.

04.06.2024 проведено підготовче засідання, протокольною ухвалою від цієї ж дати закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначав, що він здійснює підприємницьку діяльність, пов`язану із навчанням поводження зі зброєю та продажу вогнепальної зброї невійськового призначення. Пояснив, що у січні 2024 року працівниками Бучанського РУП ГУНП в Київській області було проведено обстеження його магазину і складено акт перевірки, зі змісту якого вбачається рішення про опечатування приміщення магазину та його закриття. При цьому, в обґрунтування цього вказано абзац перший глави 4 розділу 1 Інструкції №622; акт складено за формою, визначеною главою 3 розділу 1 Інструкції МВС №622. Наголошував на незаконності та невідповідності названих положень Інструкції актам вищої юридичної сили в частині порядку та способів здійснення перевірки суб`єктів господарювання, зокрема Конституції України, Господарському кодексу України, Законам України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про національну поліцію». Підкреслював, що відповідна Інструкція не є законом та не може регулювати відносини власності. Також вказав, що правових підстав існування наказу МВС №622 немає, оскільки на теперішній час жоден із документів, на підставі яких приймався такий наказ (Закон «Про міліцію», постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576 «Про затвердження положення про дозвільну систему», положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 №383, постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна») не є легітимними. Також позивач вказав, що норми Інструкції №622 містять свавільно розширені повноваження щодо блокування бізнесу, а обмеження господарської діяльності підзаконним нормативно-правовим актом є неприпустимим.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Стверджували, що підставою позову є власна незгода позивача з діями поліцейських під час перевірки суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 , при цьому обраний спосіб захисту не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із матеріалами позову, не відповідає способу, визначеному законодавством. Наголошували, що оскаржувана Інструкція зареєстрована в Міністерстві юстиції України, опублікована в Офіційному віснику України та внесена до Єдиного державного реєстру нормативних актів. Вказали, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та оскаржувана Інструкція унормовують різні сфери державного регулювання, тому твердження про невідповідність їх норм між собою є недоречними. Підкреслювали, що зброя є джерелом підвищеної небезпеки, у зв`язку із чим щодо неї встановлені спеціальні правила та обмеження як для набуття її у власність, так і на поводження з нею для зменшення можливості завдання шкоди та наражання на небезпеку особи, яка нею володіє та інших осіб.

Національною поліцією України подано письмові пояснення, у яких висловлено прохання відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що дозвільна система, яка поширюється на операції зі зброєю, бойовими припасами включає в себе особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян; обстеження об`єктів дозвільної системи, що поширюється на операції зі зброєю, бойовими припасами, проводиться з метою обстеження об`єктів дозвільної системи: наявності відповідних дозволів, обліку підконтрольних предметів, придатності приміщень, в яких розміщені об`єкти дозвільної системи, до зберігання зброї, бойових припасів до неї, пристроїв, патронів до них, вибухових матеріалів і речовин, стану охорони таких об`єктів. Наголошували, що правова площина здійснення таких обстежень зумовлена відповідальністю держави у сфері дозвільної системи, яка охоплює особливості поводження зі спеціально визначеними предметами і не пов`язана зі здійсненням контрольних, наглядових функцій держави у сфері господарської діяльності. Звертали увагу, що помилкове ототожнення вказаних відносин зумовлює безпідставне посилання позивача на невідповідність Інструкції №622 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» без жодного правового підґрунтя. Також повідомили, що восени 2023 року у стрілецькому тирі позивача мало місце поранення плеча відвідувача, за результатом чого розпочато кримінальне провадження. Вказали, що у відповідності із Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим законом акти законодавства застосовуються в частині, що йому не суперечать.

У відповіді на відзив МВС представник позивача ще раз вказав на протиправність названої вище Інструкції в оскаржуваній частині. Наголошували на обранні належного способу захисту, ефективність якого підтверджено рішеннями Верховного Суду; пояснили, що оскільки протиправні дії й рішення поліцейських щодо позивача обґрунтовувалися оскаржуваними положеннями Інструкції, то заявлені позовні вимоги перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з підставами позову. Зазначили, що Інструкція №622 поза законом регулює відносини контролю у сфері господарської діяльності, пов`язаної з обігом зброї та боєприпасів невійськового призначення; а також про відсутність виключних повноважень МВС у сфері, на яку поширюється дія дозвільної системи. Вказали, що юридичний факт реєстрації Інструкції №622 в Міністерстві юстиції, опублікування та внесення до Єдиного державного реєстру нормативних актів не підтверджує законність та правомірність її норм.

У відповіді на пояснення третьої особи позивач звертав увагу, що фактично Національна поліція України підтверджує, що повноваження пов`язані з державним наглядом операцій зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами на законодавчому рівні спеціальним законом не врегульовані. Наголосили, що оскаржувані приписи Інструкції №622 обмежують та зупиняють господарську діяльність без посилання на закон та самостійно не маючи статусу закону. Тут же ще раз звернули увагу, що постанова КМУ від 12.10.1992 №576 не є законом, крім того, на думку позивача, є нечинною, не відповідає вимогам Конституції та законів України. Вказали, що органи державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки дотримуються у своїй діяльності Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Стосовно тверджень про огляд, проведений в межах кримінального провадження, зазначили про бажання маніпулювати, відхилитись від суті і вказати на іншу галузь державного регулювання, вказали про сприяння позивача досудовому розслідуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у позовному обсязі. Зазначили про порушення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при проведенні перевірки позивача, звертали увагу, що відповідні дії обґрунтовані саме оскаржуваними у цьому випадку положеннями Інструкції №622, що не відповідають Конституції та законам України. Вказали, що спір зводиться до з`ясування питання чи повинна поліція і дозвільна система підпорядковуватися Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; оскільки у названому законі відсутні виключення, вважають, що повинна, при цьому не оспорюючи, що зброя є джерелом підвищеної небезпеки, однак нагляд за її обігом повинен здійснюватися у відповідності до названого Закону. Наголошували, що спір у досліджуваному випадку є філософським, визначальним критерієм правової або ж неправової держави, вказали, що, коли немає волі народу, то відповідний акт не відповідає статусності закону, а втручання у господарську діяльність підзаконним актом є надмірним. Також зазначали, що дозвільна система органів внутрішніх справ в цілому є незаконною. Підкреслювали необхідність визначення саме законом способу і меж дій органів державної влади загалом, і національної поліції та органів внутрішніх справ зокрема. Вказали на відсутність закону, який би регулював обіг зброї. Також звертали увагу, що норми Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» розповсюджуються на сферу пожежної безпеки, що є підтвердженням прямої аналогії із можливістю їх розповсюдження і на сферу регулювання і контролю у дозвільній системі.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. Стверджував про відсутність порушеного права позивача у спірному випадку. Наголошував на тому, що Інструкція №622 і Закон «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» регулюють різні сфери, відповідна Інструкціє є чинною, відповідає нормативним актам, які регулюють діяльність органів національної поліції. Зазначив про специфіку зброї як джерела підвищеної небезпеки і особливого порядку її обігу.

Представник третьої особи у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову. Вказала, що оскаржувана Інструкція є чинною, відповідає вимогам законодавства, звертала увагу на відсутність суперечностей та невідповідностей положень Інструкції нормам спеціального законодавства у сфері дозвільної системи органів внутрішніх справ.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 18.03.2021. Видами його економічної діяльності є: 93.13 Діяльність фітнес-центрів (основний); 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 77.21 Прокат товарів для спорту та відпочинку; 85.51 Освіта у сфері спорту та відпочинку; 93.12 Діяльність спортивних клубів; 93.19 Інша діяльність у сфері спорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 Обслуговування напоями; 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.

10.10.2022 ФОП ОСОБА_1 видано дозвіл НОМЕР_1 на право відкриття напіввідкритого тиру у 56 метрів за адресою: АДРЕСА_1 із дією до 10.10.2025 (а.с.143).

05.12.2022 ФОП ОСОБА_1 видано дозвіл НОМЕР_2 на право відкриття, функціонування підприємств, майстерень, зберігання, виготовлення предметів, матеріалів магазину з торгівлі вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м/с; продажу спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.142), діє до 10.10.2025.

17.01.2023 ФОП ОСОБА_1 видано ліцензію на провдження господарської діяльності з торгівлі вогнепальною зброєю невійськового призначення, боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м/с; продажу спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони (а.с.15). Місце провадження діяльності АДРЕСА_1 .

05.01.2024 проведено перевірку об`єкта дозвільної системи магазину з торгівлі вогнепальною зброєю невійськового призначення позивача. За результатом перевірки виявлено: 1) мисливська зброя Remington 789 № НОМЕР_3 в магазині відсутня, використовувалася в тирі ФОП ОСОБА_1 ; 2) надано доступ до кімнати зберігання зброї сторонній особі без укладення трудового договору.

За результатами перевірки складено акт від 05.01.2024, де викладено рішення опечатати приміщення магазину, закрити магазин до усунення недоліків (а.с.17-18).

Позивач пояснив, що на листку опечатування магазину вказано, що це опечатування здійснено на підставі абзацу 4 розділу 1 Інструкції №622. Також зазначив, що акт перевірки складений за формою, визначеною главою 3 розділу 1 Інструкції №622.

Вважає такі дії обумовлені протиправними положеннями названої Інструкції, тому і просить визнати їх нечинними.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.01.2024 у справі №369/884/24 провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення через констатацію надання послуг по стрільбі із вогнепальної зброї без відповідної ліцензії закрито за відсутності в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення (а.с.115).

Крім того, як видно з ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.01.2024 у справі №369/97/24, у вересні 2023 року до Бучанського УП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення МОЗ про те, що ОСОБА_2 отримав поранення в ліве плече на території стрільбища « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Капітанівка, вул. Лісова, 1. Цією ж ухвалою слідчим СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області надано дозвіл на проведення огляду на території названого стрільбища (а.с.144-145).

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.98 № 622 затверджено Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів (Інструкція №622). Такий наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1998 р. за № 637/3077.

Названий наказ прийнято відповідно до Закону України «Про міліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему», Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 383, Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. «Про право власності на окремі види майна» із доповненнями до неї від 22 квітня 1993 р. та 24 січня 1995 р., а також у зв`язку з прийняттям інших нормативних актів по лінії служби дозвільної системи

Як видно з пункту 1.1 Інструкції №622 вона визначає умови та порядок видачі, продовження строку дії, анулювання дозволів на відкриття (функціонування) об`єктів дозвільної системи, придбання, перевезення, зберігання, носіння зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дія дозвільної системи (далі - предмети і матеріали), їх облік та використання.

Положення Інструкції №622, які позивач просить визнати протиправними і нечинними, наступного змісту:

« 3. Контроль за об`єктами дозвільної системи

3.1. Об`єкти дозвільної системи працівниками уповноважених підрозділів контролю за обігом зброї, дільничними офіцерами поліції, поліцейськими офіцерами громади обстежуються щокварталу, а об`єкти, де зберігається велика кількість зброї (20 чи більше одиниць), і базові склади вибухових матеріалів і речовин - щомісяця. При цьому обстеження складів з вибуховими матеріалами і речовинами проводиться за участю посадових осіб поліції охорони, вибухотехнічних підрозділів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та органів ДСНС (за згодою).

3.2. Керівники органів (підрозділів) поліції повинні не менше одного разу на рік особисто брати участь у перевірці об`єктів дозвільної системи.

3.3. На підприємствах, в установах і організаціях, де виготовляються, ремонтуються, зберігаються та використовуються предмети, матеріали і речовини, на які поширюється дозвільна система, перевіряються:

наявність відповідних дозволів на виготовлення, ремонт, придбання, зберігання, охорону, перевезення та використання підконтрольних предметів, матеріалів і речовин, відкриття та функціонування підприємств, майстерень та лабораторій (також відповідних паспортів на бази, сховища, склади вибухових матеріалів, піротехнічні майстерні тощо); строк дії цих документів; погодження укладання трудових договорів на виконання робіт, пов`язаних з виготовленням, придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням і використанням спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин; дотримання пропускного режиму;

облік підконтрольних предметів, матеріалів і речовин, порядок видачі, приймання зброї, бойових припасів до неї, пристроїв, патронів до них, вибухових матеріалів і речовин; їх списання після використання, повернення в місця постійного зберігання; правильність ведення відповідної службової документації;

придатність приміщень, в яких розміщені об`єкти дозвільної системи, до зберігання зброї, бойових припасів до неї, пристроїв, патронів до них, вибухових матеріалів і речовин, а саме: міцність дверей, стін, стелі, підлоги, металевих сейфів, шаф, надійність замків, справність охоронної протипожежної сигналізації;

стан технічного устаткування (складів, баз, сховищ); наявність охорони, постових вишок, блок-постів, сторожових собак, засобів пожежогасіння, зв`язку з найближчими постами охорони і органами (підрозділами) поліції;

стан охорони об`єктів, укомплектованість особовим складом, придатність його для охорони об`єктів та знання своїх посадових обов`язків, тривалість збору за сигналом "Тривога", порядок зміни і підміни, відповідність розміщення сил дислокації постів, а також планів оборони цих об`єктів в органах (підрозділах) поліції та проведення навчання з відпрацюванням взаємодії всіх видів нарядів;

обладнання та технічний стан транспорту, що здійснює перевезення предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система.

3.4. На всіх об`єктах дозвільної системи обов`язково перевіряється організація внутрішнього контролю за схоронністю предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система.

3.5. У разі виявлення під час обстеження об`єктів дозвільної системи порушень складаються відповідні акти (додатки 11, 12), у яких описується суть виявлених порушень та зазначається строк, який залежно від часу, необхідного для їх усунення, може становити від 30 до 90 календарних днів. Один примірник акта залишається на об`єкті дозвільної системи, а другий після доповіді керівнику органу (підрозділу) поліції підшивається до облікової справи на цей об`єкт.

У разі виявлення під час перевірки порушень порядку виготовлення, ремонту, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, відкриття та функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, особи, які допустили порушення, притягаються до відповідальності в порядку, встановленому законами України.

3.6. Якщо на об`єкті під час обстеження не виявлені порушення, складається рапорт на ім`я начальника органу (підрозділу) поліції, у якому вказуються дата перевірки, найменування об`єкта та результати перевірки.

3.7. Акти і рапорти про перевірки об`єктів дозвільної системи доповідаються керівнику органу (підрозділу) поліції, який приймає відповідні рішення щодо проведеної перевірки, після чого вони долучаються до облікових справ на ці об`єкти. Електронні документи, зокрема, електронні копії оригіналів паперових документів (фотокопії) (акти, рапорти, відомості про перевірки об`єктів дозвільної системи тощо) вносяться в ЄРЗ.

4. Права органів (підрозділів) поліції у разі виявлення порушень правил дозвільної системи

Згідно із законодавством України органам (підрозділам) поліції надано право анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї, основних частин зброї, бойових припасів, пристроїв та патронів до них, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин при невиконанні встановлених правил користування і поводження з ними або при недоцільності їх подальшого зберігання, вилучати при необхідності зазначені предмети, опечатувати склади, бази й сховища, закривати стрілецькі тири і стенди, зброєремонтні підприємства, магазини, що торгують зброєю, основними частинами зброї і боєприпасами, пристроями та патронами до них до усунення порушень відповідних правил».

Позивач також звертав увагу на відповідь Секретаріату Кабінету Міністрів України від 02.03.2017 №1670/0/2-17 на запит адвоката Ореховського М.Л., де викладено, що інформація про публікацію в друкованих виданнях постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему» від 12.10.1992 №576 у Секретаріаті КМУ відсутня (а.с.19).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

За правилами пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання.

Як закріплено у частині четвертій статті 12 Господарського кодексу України обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законом.

Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку (частина третя статті 12 Господарського кодексу України).

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 Господарського кодексу України).

За положеннями частин першої, третьої статті 246 Господарського кодексу України здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється. Підстави і порядок обмеження та зупинення діяльності суб`єктів господарювання, а також повноваження уповноважених органів приймати відповідні рішення встановлюються законом.

Як видно із преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

За визначенням у статті 1 названого закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

За положеннями частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За нормами частини четвертої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виключно законами встановлюються:

органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;

види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);

повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;

вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;

спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю);

санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

За приписами частини п`ятої цієї ж статті виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (частина сьома статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

За змістом статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Як закріплено у пункті 21 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, у тому числі за наявністю договорів страхування відповідальності осіб, які мають у власності чи іншому законному володінні/користуванні зброю, за шкоду, яку може бути заподіяно третій особі внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї, укладених за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України «Про страхування».

У відповідності до пункту 8 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ.

Поліція в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України, може оглядати за участю адміністрації (керівництва) юридичних осіб, фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців) чи їх уповноважених представників приміщення, де знаходяться зброя, спеціальні засоби, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила або порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також безпосередньо оглядати місця їх зберігання з метою перевірки дотримання правил поводження з ними та правил їх використання (частина перша статті Закону України «Про Національну поліцію»).

За нормами частини третьої статті 39 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до порядку, визначеного Міністерством внутрішніх справ України, вилучає зброю, спеціальні засоби, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила чи порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також опечатує і закриває об`єкти, де вони зберігаються чи використовуються (у тому числі стрілецькі тири, стрільбища невійськового призначення, мисливські стенди, підприємства і майстерні з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів, боєприпасів, магазини, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування) у випадку виявлення порушення правил поводження з ними та правил їх використання, що загрожують громадській безпеці, до усунення таких порушень.

До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію»).

За положеннями пункту 8 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» №901-VIII до врегулювання на законодавчому рівні повноважень органів Міністерства внутрішніх справ України покласти на органи Національної поліції повноваження видавати та анулювати відповідно до законодавства дозволи на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дія дозвільної системи органів внутрішніх справ, а також на відкриття та функціонування об`єктів, де вони зберігаються чи використовуються, на діяльність стрілецьких тирів, стрільбищ невійськового призначення та мисливських стендів, підприємств і майстерень з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, магазинів, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічних майстерень, пунктів вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, правил поводження з ними та їх застосування.

Відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

Згідно частини першої статті 187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Як закріплено у статті 2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» №222-VIII цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

За нормами пункту 11 частини першої статті 7 цього ж Закону ліцензуванню підлягає виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду; виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продаж.

Як видно з преамбули Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» № 2806-IV цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.

За правилами частини другої статті 2 цього ж Закону його дія не поширюється, зокрема, на дозвільну систему, що поширюється на операції зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами.

Кабінет Міністрів України 12.10.1992 затвердив Положення про дозвільну систему № 576 (Положення №576).

За визначенням у пункті 1 розділу 1 Положення №576 дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

За нормами пункту 2 розділу 1 Положення №576 до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини I - II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсинами*).

Об`єкти дозвільної системи розміщуються у приміщеннях, які забезпечують їх схоронність. Такі приміщення повинні мати належну охорону і бути обладнаними сигналізацією, в них установлюється пропускний режим (пункт 7 глави 2 Положення №576).

За приписами пункту 9 глави 2 Положення №576 видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється, зокрема, на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї, холодну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї - у порядку, визначеному МВС.

Контроль за дотриманням посадовими особами міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, господарських об`єднань і громадянами встановленого порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття та функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, здійснюється безпосередньо МВС, а також МОЗ, Мінекоресурсів і Держнаглядохоронпраці (пункт 12 глави 3 Положення №576).

Об`єкти, де зберігається 20 чи більше одиниць бойової, спортивної (навчальної) вогнепальної зброї, а також базові склади вибухових матеріалів обстежуються щомісячно. Інші об`єкти дозвільної системи щоквартально (пункт 13 глави 3 Положення №576).

Дії та рішення посадових осіб органів МВС, МОЗ, Мінекоресурсів і Держнаглядохоронпраці, пов`язані з відмовою у видачі дозволу, його анулюванням і вилученням підконтрольних предметів, матеріалів і речовин, закриттям підприємств, майстерень і лабораторій, виконанням інших функцій щодо здійснення дозвільної системи, може бути оскаржено у порядку встановленому для оскарження неправомірних дій органів державного управління і посадових осіб, які ущемляють права громадян (пункт 13 глави 3 Положення №576).

За змістом статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр. Накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами. Накази міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Одним із основних завдань міністерства як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах, є забезпечення нормативно-правового регулювання (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»)

Аналізуючи наведені вище норми та з`ясовані у справі обставини, суд приходить до таких висновків.

ФОП ОСОБА_1 , маючи на меті здійснювати господарську діяльність у сфері, пов`язаною з поводженням зі зброєю та продажем вогнепальної зброї, отримав у МВС України ліцензію на провадження господарської діяльності з торгівлі вогнепальною зброєю, боєприпасами до неї, холодною зброєю тощо, а також у Головному управлінні національної поліції в Київській області отримав дозволи на відкриття тиру та магазину з торгівлі вогнепальною зброєю; при цьому, фактично заперечуючи законність існування органів дозвільної системи.

Позивачу було відомо, якою саме діяльністю він має намір займатися, зрозуміло хто видає дозволи і ліцензію та які повноваження закріплені за такими органами. Саме до органів дозвільної системи позивач звернувся для початку здійснення відповідної господарської діяльності.

Суд підкреслює, що усі аргументи позивача як кожен окремо, так і у сукупності, не спростовують того, що поводження зі зброєю і контроль за цим регулюється спеціальним законодавством.

Дійсно, Закон «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» частково згадує діяльність з підвищено небезпекою. Поряд із цим, до прийняття названого Закону, існувала дозвільна система і була затверджена Інструкція №622.

Аналізуючи зміст преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», статтю 2 такого закону, вцілому його положення, а також приписи Інструкції №622, суд приходить до висновку, що такі акти урегульовують різні сфери суспільних відносин. При цьому, на переконання суду, законодавець при прийнятті Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не мав на меті розповсюджувати його застосування на дозвільну систему.

Також суд погоджується із доводами третьої особи про те, що правова площина здійснення обстежень об`єктів дозвільної системи, що поширюється на операції зі зброєю, бойовими приписами тощо зумовлена відповідальністю держави у сфері дозвільної системи, яка охоплює особливості поводження зі спеціально визначеними предметами і не пов`язана із здійсненням контрольних, наглядових функцій держави у сфері господарської діяльності.

Так, із аналізу змісту сфери регулювання Законів «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» і «Про національну поліцію» вбачається, що саме останній є спеціальним, зокрема, у сфері дозвільної системи, а Інструкція №622 діє у розвиток його положень.

Також суд звертає увагу, що змін до Інструкції №622 у зв`язку із прийняттям Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не вносилося. У той же час, така Інструкція зазнавала змін і коригувань для відповідності Закону «Про національну поліцію», також Інструкція і у подальшому змінювалася у розвиток такого закону.

Доводи позивача щодо нечинності Інструкції №622 через втрату чинності нормативними актами у розвиток яких вона приймалася, суд відхиляє, оскільки, такі акти діяли на час затвердження Інструкції, у подальшому такі нормативні акти замінювалися іншими, що є закономірним, при цьому жодним чином це не тягне за собою втратою чинності Інструкцією, за умови відсутності скасування її дії новими нормативними актами.

Інструкція №622 і Положення №576 не є законами, але Закон «Про національну поліцію» передбачає відповідні повноваження у органів Національної поліції, так само відсутність статусу закону у названих нормативних актів не скасовує їх дію.

Також суд зауважує, що Інструкція №622 прийнята у розвиток законодавства, у відповідності до якого вона прийнята.

Суд зазначає, що Інструкція не може дослівно відтворювати положення законів, у протилежному випадку сенс її прийняття буде абсурдом, а якщо і є певні неспівпадіння, то положення застосовуються у частині, яка не суперечить закону. Так, судом не встановлено неузгодженості із Законом «Про національну поліцію», тим більше, що навіть за наявності такої неузгодженості, є норма названого Закону, яка передбачає врегулювання можливих випадків неспівпадіння.

Інструкція прийнята на підставі чинного на той час законодавства, змінювалася, зокрема, у зв`язку з прийняттям Закону «Про національну поліцію». Зміни, яких постійно зазнає Інструкція, лише підтверджують її чинність на цей час, а чинна редакція відображає ті зміни, які сталися у законодавстві.

Суд ще раз звертає увагу, що втрата чинності законодавчими актами, у розвиток яких приймалася Інструкція, не скасовує її чинність; підзаконні акти не втрачають чинності у зв`язку зі зміною законодавства, у розвиток якого вони прийняті, якщо інше не зазначено у нових нормативно-правових актах.

Твердження позивача про відсутність інформації у Секретаріаті Кабінету Міністрів України станом на березень 2017 року щодо публікації в друкованих виданнях постанови КМУ №576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему» як однієї з підстав для задоволення позову суд відхиляє, оскільки, по-перше, така відповідь не є достатнім доказом відсутності факту оприлюднення (при цьому, порядок набрання чинності постановами КМУ на час її прийняття регламентувався постановою Ради Міністрів УРСР від 29.02.1980 № 144 «Про порядок опублікування постанов і набрання чинності постановами і розпорядженнями Уряду Української РСР», у якому передбачалося, що у постановах Уряду УРСР нормативного характеру повинен бути вказаний строк введення їх в дію; у тих випадках, коли в постановах Уряду УРСР не вказаний строк введення в дію, вони набирають чинності з моменту їх прийняття. У постанові №576 закріплено введення в дію з 15.10.1992); по-друге, така постанова внесена до Єдиного державного реєстру нормативних актів; по-третє, названий нормативний акт задовго до моменту виникнення спірних відносин розміщувався, зокрема, і на офіційному веб-порталі Верховної Ради України, тому був і є загальнодоступним для ознайомлення. Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2019, яке набрало законної сили 04.08.2019, про визнання незаконною або такою, що не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, та нечинною постанови КМУ від 12.10.1992 №576 - у задоволенні позову відмовлено.

Суд наголошує, що задоволення позовних вимог і скасування оскаржуваних положень Інструкції №622, за відсутності інших чітких правил у цій сфері, буде порушувати суспільний інтерес вцілому, оскільки такий масив діяльності, пов`язаної із поводженням зі зброєю, опиниться поза контролем держави, і суд вбачає очевидну суспільну небезпеку відсутності правового регулювання у такій сфері.

При цьому, доводи МВС про відсутність порушення прав позивача оскаржуваними приписами Інструкції №622 суд відхиляє, оскільки позивач мав право на відповідне оскарження, як і обґрунтоване очікування можливості застосування відповідних норм до нього. Крім того, факт реєстрації нормативного акту в Міністерстві юстиції України, опублікування в Офіційному віснику України та внесення до Єдиного державного реєстру нормативних актів, сам по собі, не може бути єдиною та достатньою підставою для висновку про законність і чинність такого акту, тому доводи відповідача у цій частині як підставу для відмови у задоволенні позову суд не приймає.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем надано достатні докази на підтвердження чинності і правомірності оскаржуваних норм Інструкції №622.

У свою чергу, докази і обґрунтування, зазначені позивачем суд не вважає такими, що доводять обґрунтованість необхідності визнання протиправними і нечинними оскаржуваних положень Інструкції №622, тому відхиляє їх і резюмує відсутність підстав для задоволення позову.

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04 липня 2024 р.