Ухвала суду № 120181735, 04.07.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

04 липня 2024 рокуСправа № 280/6220/24 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Садовий І.В., розглянувши матеріали заяви приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микити Андрійовича про забезпечення позову у справі

за позовною заявою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микити Андрійовича (майдан Профспілок, буд. 5, офіс 220,224, м. Запоріжжя, 69044; ідентифікаційний код 3104805273)

до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00015622), Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне сільськогосподарське підприємство «Запоріжзеленгосп» Запорізької обласної ради (вул. Оріхівське шосе, буд.9, м. Запоріжжя, 69050, код ЄДРПОУ 03362413), Приватне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Барвінок» (вул. Старо-Київська, буд.10-Г, корп. С, оф.7, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 33675278)

про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микити Андрійовича (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства юстиції України (далі відповідач-1), Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України (далі відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне сільськогосподарське підприємство «Запоріжзеленгосп» Запорізької обласної ради, Приватне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Барвінок», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2, оформлене протоколом №86 від 05.06.2024 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 від 25.06.2024 №1680/7, яким введено в дію рішення відповідача-2, оформлене протоколом №86 від 05.06.2024 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця;

- стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 суму сплаченого судового збору.

Разом із позовною заявою 03.07.2024 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (вх.№30973), в якій просить суд:

- зупинити дію наказу відповідача-1 від 25.06.2024 №1680/7 в частині припинення діяльності позивача, а також забезпечення внесення до Єдиного реєстру приватних виконавців України відомостей про припинення діяльності приватного виконавця Безмагоричних М.А. до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- зобов`язати відповідача-1 вилучити запис із Єдиного реєстру приватних виконавців України про припинення діяльності приватного виконавця Безмагоричних М.А. до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

В обґрунтування поданої заяви зокрема зазначено, що наказом Міністерства юстиції України від 25.06.2024 №1680/7, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України, оформлене протоколом №86 від 05.06.2024 припинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микити Андрійовича. Водночас вказано, що припинення діяльності приватного виконавця стосується не тільки його самого, а й тисяч боржників та стягувачів, які зацікавлені у найшвидшій реалізації власних прав на виконання судових рішень, адже виконання такого наказу призведе не тільки до негативних наслідків для позивача, а й фактично зупинить виконання 3130 виконавчих проваджень. Разом з тим, зазначено про відсутність технічної можливості повернення вже переданих/повернутих виконавчих проваджень, у разі задоволення позовних вимог та скасування наказу, яким припинено діяльність виконавця. З огляду на вищенаведене зазначено, що невжиття заходів задля попередження зупинення діяльності позивача очевидно може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів останнього, на захист яких поданий адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.

04.07.2024 відповідачем-1 через підсистему «Електронний суд» подано заперечення на заяву позивача про забезпечення позову, в обґрунтування яких, окрім іншого, зазначено, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. При цьому, позивачем не доведено обставин, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Крім того, із посиланням на практику Верховного Суду зазначено, що забезпечення позову в рамках даної справи може призвести до продовження порушень законодавства зі сторони позивача, що у свою чергу матиме негативні наслідки для третіх осіб. Враховуючи викладене представник відповідача-1 просить суд відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суд, розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, зазначає наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 153 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України), заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з частиною першоюстатті 154 КАС Українизаява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно достатті 150 КАС Українисуд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другоюстатті 150 КАС України.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 в справі № 826/7496/18.

Відповідно до роз`ясненьпостанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративним судами окремих положеньКодексу адміністративного судочинства Українипід час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Так, положеннястатті 150 КАС Українипередбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути співмірними з заявленими позовними вимогами.

Суд вважає за необхідне наголосити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначенихКАС Українизаходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

При цьому, особливості забезпечення позову в адміністративному процесі, зокрема наявність ознак протиправності оскаржуваного нормативно - правового акту може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосуванням заходів забезпечення позову в цьому випадку суд фактично вирішує справу по суті предмету позову.

До подібних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постановах від 10.04.2019 по справі № 826/16509/18 та від 20.11.2019 по справі № 640/2298/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 також дійшла до подібного висновку, зазначаючи, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову як приватний виконавець у зв`язку з прийняттям Міністерством юстиції України наказу № 1680/7 від 25.06.2024 «Про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микити Андрійовича дисциплінарного стягнення».

Дослідивши заяву про забезпечення позову та проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що в даному випадку фактично метою звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову є зупинення дії наказу № 1680/7 від 25.06.2024, законність чи протиправність якого є предметом дослідження за результатами судового розгляду у вказаній справі.

Таким чином, задоволення цієї заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії, спірного наказу про зупинення діяльності приватного виконавця Безмагоричних М.А., є фактично продовженням виконання заявником своїх службових обов`язків.

Проте, ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою зміни таких правовідносин, а тому суд вважає, що забезпечення позову у спосіб зупинення дії спірного наказу Міністерства юстиції України є вирішенням справи по суті, без ухвалення рішення по справі, що виходить за межі мети інституту забезпечення позову, встановленої вимогамист.151 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.09.2019 в справі № 01-07/12/18, від 18.02.2021 в справі № ЗД/380/35/20, від 17.03.2021 в справі № 640/19167/20, від 31.03.2021 в справі №560/6068/20, від 19.05.2021 в справі № ЗД/380/54/20.

Крім того, заява приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. про вжиття заходів забезпечення позову не містить обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Також, до заяви не додано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Що стосується доводів заявника про наявність у нього у провадженні виконавчих проваджень та можливе порушення прав третіх осіб, а саме стягувачів та боржників у відкритих виконавчих провадженнях, то суд зазначає наступне.

Положеннями статті 45 Закону України 1403-VIII від 02.06.2016 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що у разі припинення діяльності приватного виконавця з підстав, передбачених пунктами 2-10 частини першої статті 44 цього Закону, Рада приватних виконавців України визначає тимчасового приватного виконавця, який зобов`язаний протягом трьох місяців здійснити заходи з припинення діяльності приватного виконавця.

Виконавчі документи згідно з рішенням стягувача передаються тимчасовим приватним виконавцем відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю або повертаються стягувачу.

Передання виконавчих документів від одного приватного виконавця (тимчасового приватного виконавця) до іншого або до органу державної виконавчої служби здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 4 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, Виконавче провадження, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця, за заявою стягувача передається іншому приватному виконавцю, який здійснює діяльність у виконавчому окрузі за місцем виконання рішення, або до відповідного органу державної виконавчої служби, зокрема у разі припинення діяльності приватного виконавця.

У разі якщо протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня направлення приватним виконавцем запиту про визначення органу державної виконавчої служби або приватного виконавця для передачі виконавчого провадження стягувач не надав відповідну інформацію, виконавче провадження передається до органу державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію територіальної громади, у якій розташований офіс приватного виконавця, з урахуванням підвідомчості виконання рішень, визначеної пунктом 4 розділу I цієї Інструкції.

Таким чином, припинення діяльності позивача, як приватного виконавця, жодним чином не вплине на стягувачів та боржників у виконавчих провадженнях, які перебувають в провадженні заявника, оскільки чинним законодавством передбачено, що такі виконавчі провадження можуть бути переданими іншому приватному виконавцю.

Щодо вимоги заявника про зобов`язання відповідача-1 вилучити запис із Єдиного реєстру приватних виконавців України про припинення діяльності приватного виконавця Безмагоричних М.А. до набрання законної сили судовим рішенням у справі, суд зазначає, що чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості застосовувати заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання вчинити певні дії.

На переконання суду, наведені заявником обставини не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.

Виходячи з рівності сторін в адміністративному судочинстві, обов`язку кожної зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається, а також завдання адміністративного судочинства та цілей, на які спрямовані заходи забезпечення позову, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі. Отже, заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями9,150-154,243,248,256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микити Андрійовича про забезпечення позову у справі за позовною заявою Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микити Андрійовича до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне сільськогосподарське підприємство «Запоріжзеленгосп» Запорізької обласної ради, Приватне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Барвінок» про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, - відмовити.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.

Суддя І.В. Садовий