Рішення № 120180926, 03.07.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

03 липня 2024 рокуСправа №160/6153/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2024 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково.

20.06.2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій заявник просить: «винести додаткове рішення, яким має бути компенсовано 10 тис. грн. витрат Позивача на кваліфіковану правничу допомогу шляхом стягнення їх з Відповідача».

Також, 20.06.2024 та 21.06.2024 року від позивача надійшли клопотання про долучення додаткових доказів.

25.06.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено розгляд заяви щодо розподілу судових витрат в порядку письмового провадження з 03.07.2024 року.

25.06.2024 року ухвалу суду від 25.06.2024 року доставлено відповідачу до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», будь-яких пояснень та заяв до суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на те, що справу вирішено судом за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення здійснюється без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.ч.1, 2 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Іншого порядку розподілу судових витрат КАС України не передбачено.

Стаття 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом, між ОСОБА_1 (далі - клієнт) та адвокатом Дорошенко Сергієм Миколайовичем 29.01.2024 року укладено договір №10//1/24-ДОАС (далі - договір).

Згідно п.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання захистити права та законні інтереси клієнта як військовослужбовця ЗСУ при підготовці і розгляді в Дніпропетровському окружному адміністративному суді у спірних відносинах із Військовою частиною НОМЕР_1 , у зв`язку із порушенням його прав при проходженні військової служби, в клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар з отримані послуги у порядку і розмірах, що визначені цим договором та додатковими угодами до нього.

Відповідно до п.4 договору сторони обумовили розмір гонорару адвоката у фіксованій сумі 10 тис.грн., порядок сплати попередня оплата на картковий рахунок.

Згідно скриншотів карткового рахунку адвоката 20.04.2024 та 20.05.2024 року адвокату перераховано 4000 та 5000 грн. відповідно.

Пунктом 1 акту приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.06.2024 року (далі - акт) підтверджено надання адвокатом наступних послуг клієнту по справі №160/6153/24:

1) збір первинної інформації, аналіз отриманих документів 8 год.;

2) правові консультації клієнта у зв`язку із порушенням права 2 год.;

3) аналіз судової практики в аналогічних справах ДОАС, Третього ААС, Верховного Суду у складі КАС України, нормативних документів ЗСУ 2 год.;

4) підготовка розрахунку і позовної заяви 15.02.2024 року - ухвала ДОАС 19 лютого 2024 року у справі № 160/4299/24 повернення 8 год.;

5) подання позовної заяви 19.02.2024 року-ухвала ДОАС 21 лютого 2024 року у справі №160/4659/24 - повернення 4 год.;

6) підготовка розрахунку і позовної заяви 05.03.2024р., її супровід 8 год.;

7) підготовка і подання 12.04.2024 відповіді на відзив в/ч НОМЕР_1 4 год.;

8) аналіз витребуваних судом доказів від в/ч НОМЕР_1 3 год.;

9) підготовка заяви про винесення додаткового рішення 1 год.

Всього 40 год.

Згідно пунктів 3,4 акту адвокат підтверджує отримання авансової оплати частини гонорару, обумовленого в п. 4 Договору - транзакціями на свій картковий рахунок № НОМЕР_2 МОНОбанк 20.04.23р - суми 4000,00 грн., 20.05.23р.- суми 5000,00 грн., всього у розмірі 9 000 грн.

У зв`язку із частковим не виконанням взятого на себе зобов`язання авансованої сплати гонорару 1 тис.грн. згідно умов п.4 Договору - Клієнт підтверджує обов`язок сплатити додатково 1 тис. грн. протягом 5 банківських днів після складення Акту.

20.06.2024 року на картковий рахунок адвоката клієнтом сплачено 4000 грн. в тому числі 1 тис. грн. згідно акту від 20.06.2024 року.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим, що передбачено уст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що дана справа в силу пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності.

Крім того, такі послуги, як підготовка розрахунку і позовної заяви 15.02.2024 року, внаслідок якої винесено ухвалу ДОАС від 19.02.2024 року у справі № 160/4299/24; подання позовної заяви 19.02.2024 року внаслідок якої винесено ухвалу ДОАС від 21.02.2024 у справі №160/4659/24 не відносяться до розгляду справи №160/6153/24. Також, суд зазначає що ухвалами суду по справі №160/6153/24 докази витребовувалися у відповідача, а тому послугу з аналізу витребуваних судом доказів від в/ч НОМЕР_1 на протязі 3 год. суд не вважає співрозмірною. Крім того, суд зазначає, що підготовка заяви про винесення додаткового рішення не входить до складу правничої допомоги.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 3000,00 гривень.

Стягнення витрат на правову допомогу у вказаній сумі суд вважає цілком співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., з огляду на що заява позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 252, 255 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

В іншій частині заяви - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв