Рішення № 120178974, 04.07.2024, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1122/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» (24600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, селище Крижопіль, вул. Порошенка О. Героя України, будинок 74А, код: 33143011)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Мир» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 4-Б, код: 38851695)

про стягнення 23321,00 гривень,

На адресу суду 20.04.2024 надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Мир» (надалі відповідач) про стягнення 23321,00 гривень збитків, завданих внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов`язання щодо виконання умов договору виконання сільськогосподарських робіт № Р2.1.5.3.00001 від 07.01.2022 в частині обов`язку реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1122/24. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Засобами системи «Електронний суд» 26.06.2024 позивачем сформовано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Поштове відправлення, яким суд надсилав за адресою місцезнаходження відповідача, ухвалу про відкриття провадження у справі, повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відміткою про невручення поштового відправлення та його повернення у зв`язку із «закінченням терміну зберігання».

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10) частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду. Факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, проте, процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими їй процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.01.2022 позивачем (надалі також замовник) та відповідачем (надалі також виконавець) був укладений договір на виконання сільськогосподарських робіт № P2.1.5.3.00001 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець прийняв на себе зобов`язання виконати сільськогосподарські роботи: рихлення, культивація згідно з погодженими сторонами площами земельних ділянок за дорученням замовника.

Згідно п. 1.2. договору замовник зобов?язувався прийняти виконані сільськогосподарські роботи та оплатити їх вартість в порядку та в строки, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. договору здача-приймання виконаних робіт здійснювалася шляхом підписання сторонами Актів здачі-приймання виконаних робіт.

Вартість робіт за договором визначалася виходячи з фактичних обсягів робіт та калькулювалася згідно з підписаними Актами (п. 3.1. договору).

Неоплачена вартість робіт сплачується Замовником Виконавцю по факту за виконані роботи на підставі Актів (п. 3.3. договору).

На виконання умов договору, 01.04.2022 між позивачем та відповідачем був підписаний Акт надання послуг № 6 (далі Акт). За яким відповідачем були виконані наступні роботи (надані послуги): культивація земельних ділянок площею 466,42 га на загальну суму 139926,00 гривень, в т.ч. ПДВ 23321,00 гривень.

Відповідно до абз. 7 п. 6.8. договору сторони також погодились з тим, що в разі виникнення загрози збитків замовник має право зупинити оплату послуг. Загроза збитків визнається якщо наявні обставини, що свідчать про можливі порушення виконавцем вимог щодо здійснення господарської діяльності. Такими обставинами, зокрема, є отримання повідомлення про зупинення реєстрації податкових накладних контролюючим органом, неподання виконавцем податкових накладних до реєстрації в Єдиний реєстр податкових накладних (надалі - ЄРПН) у встановлений законодавством строк, отримання запиту від контролюючого органу про надання пояснень та документального підтвердження щодо операцій між Виконавцем та Замовником, інші подібні обставини.

В свою чергу, позивач сплатив на користь відповідача плату за виконані роботи (культивацію) згідно з Договором на загальну суму 129926,00 гривень, в т.ч. ПДВ 21654,33 гривень: - 70000,00 гривень (платіжна інструкція № P20412060 від 13.04.2022); - 59926,00 гривень (платіжна інструкція № P20420090 від 21.04.2022).

Отже, відповідач виконав, а позивач прийняв роботи з культивації земельних ділянок позивача на суму 139926,00 гривень, в тому числі ПДВ 23321,00 гривень.

Відповідач на момент виникнення спірних правовідносин був платником ПДВ, що підтверджувалося свідоцтвом платника ПДВ № 200110096, яке зазначено в реквізитах договору.

Статус платника податків позивача на момент виникнення спірних правовідносин підтверджується Витягом з реєстру платників ПДВ від 08.07.2021 № 2134004500015.

Відповідачем складено та подано на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних податкову накладну від 01.04.2022 № 14 на суму виконаних робіт - 139926,00 гривень, сума ПДВ по податковій накладній 23321,00 гривень.

Однак, контролюючим органом була зупинена реєстрація податкової накладної № 14 від 01.04.2022 в ЄРПН, що підтверджується квитанцією № 9096901363 від 27.06.2022.

Підставою для зупинення в реєстрації податкової накладної стало відповідність відповідача критеріям ризиковості платника податків.

Контролюючим органом запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Термін для подання документів до контролюючого органу, необхідних для розблокування реєстрації податкової накладної в ЄРПН, для відповідача сплинув 27.06.2023.

Проте, відповідачем не надано до контролюючого органу документи та пояснення для розблокування податкової накладної, тобто відповідачем не вжито належних та достатніх заходів для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, чим позивачу завдано збитків, що стало підставою для звернення до суду із розглядуваним позовом.

Відповідач правом на подання позову не скористався.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Безпосереднім предметом розглядуваної справи є відшкодування збитків, завданих позивачу недотриманням відповідачем своїх зобов`язань обумовлених договором та вимогами законодавства щодо своєчасної реєстрації податкових накладних, що призвело до позбавлення позивача права на податковий кредит за податковою накладною від 01.04.2022 № 14 на суму податку на додану вартість у розмірі 23321,00 гривень.

Пунктом 201.7. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отже, у відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене на відповідача, як виконавця послуг покладається обов`язок зареєструвати податкову накладну, який одночасно є обов`язком перед державою, щодо дотримання вимог податкового законодавства, тобто дотримання обов`язку у сфері публічно-правових відносин, так і договірним, господарським обов`язком перед позивачем.

Верховний Суд звертає увагу, що хоча обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, але у разі визначення такого обов`язку у господарському договорі такий обов`язок стає також господарсько-договірним зобов`язанням перед позивачем, і саме невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків (постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22).

Таким чином, юридичний інтерес позивача до виконання відповідачем його обов`язків перед державою щодо дотримання податкового законодавства полягає в тому, що від того чи буде відповідачем дотримано відповідні вимоги залежать майнові, економічні інтереси самого позивача, як особи, що в залежності від дотримання відповідачем відповідних вимог, зможе або скористатися правом на віднесення сплаченої суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, або втратить таку можливість, що, відповідно, призведе до майнових втрат у розмірі суми ПДВ, що відображено у податковій накладній, яка не була належним чином зареєстрована відповідачем, внаслідок чого позивач втрачає право на зменшення своїх податкових зобов`язань на суму податкового кредиту, що дорівнює сумі ПДВ, відображеній в незареєстрованій податковій накладній.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Як вже зазначалось, позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних з ПДВ у ЄРПН, у зв`язку з чим позивач, на його переконання, фактично втратив право на отримання податкового кредиту в розмірі 23321,00 гривень, через що поніс прямі фінансові збитки на вказану суму.

Як встановлено судом податкова накладна № 14 від 04.12.2022, складена відповідачем на суму 139926 гривень, з яких сума ПДВ становить 23321,00 гривень не була належним чином зареєстрована в ЄРПН, внаслідок зупинення її реєстрації податковим органом відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України до отримання від відповідача додаткових пояснень.

Відповідно до п. 6 наказу Мінфіну «Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 12.12.2019 № 520 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов?язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з п. 11 вищезазначеного наказу Мінфіну Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: - ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; - та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; - та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Отже, термін для подання документів до контролюючого органу, необхідних для розблокування реєстрації податкової накладної в ЄРПН, для відповідача сплинув 27.06.2023.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідачем під час реєстрації податкової накладної № 14 від 01.04.2022 не було дотримано вимог податкового законодавства, податкова накладна належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних не була, процедура, яка дозволяла б виправити цю ситуацію наразі є вичерпаною.

У зв`язку із цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 23321,00 гривень, чим позивачу було завдано збитки у розмірі 23321,00 гривень, які перебувають у прямому причинному зв`язку із недотриманням відповідачем як вимог податкового законодавства, так і умов договору.

У постановах Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21, висновок про наявність підстав та умов для стягнення збитків був зроблений через те, що судами був встановлений факт порушення відповідачем господарського зобов`язання, передбаченого договором (відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ, передбачену договором). Цей висновок був зроблений за умов очевидності факту податкового порушення (не реєстрації податкової накладної чи відмови податкового органу у такій у реєстрації).

Отже, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни (Постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22).

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом та договором обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього, отже позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

А саме суд приймає рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 23321,00 гривень збитків.

Щодо судових витрат.

За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема віднесено витрати на професійну правничу допомогу. Як вбачається з матеріалів справи під час звернення позивача до суду із розглядуваним позовом ним було сплачено судовий збір у розмірі 3028 гривень та в тексті позовної заяви зазначено про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, що складає 5000 гривень.

26.06.2024 позивачем подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, в обґрунтування якої позивач посилається на договір про надання правової допомоги від 02.03.2024, укладений із адвокатом Хитруком Іваном Сергійовичем, згідно додаткової угоди до якого № 1 від 18.04.2024 розмір витрат є фіксованим та становить 5000 гривень, опис наданих послуг, а також акт приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2024.

За змістом ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Кодексу).

Відповідачем в перебігу розгляду справи клопотання про зменшення судових витрат позивача на оплату правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи не подавалося.

Здійснивши аналіз поданих позивачем доказів понесення судових витрат, зокрема на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката не є завищеним, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Підстави для зменшення вказаних судових витрат відсутні.

Таким чином, з відповідача на користь позивача в порядку відшкодування судових витрат підлягає стягненню 3028 гривень судового збору та 5000 гривень витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Мир» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 4-Б, код 38851695) на користь Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» (24600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, селище міського типу Крижопіль, вул. Порошенка О. Героя України, будинок 74А, код 33143011) 23321,00 гривень збитків, 3028,00 гривень судового збору та 5000 витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2024.

Суддя Р.М. Колесник