Рішення № 120172616, 03.07.2024, Селидівський міський суд Донецької області

242/927/24

2/242/354/24

РІШЕННЯ

Іменем України

03 липня 2024 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Носаль А.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Верченко Ольга Олександрівна, до ДП «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

30.05.2024 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля». Під час роботи отримав професійне захворювання, у зв`язку з чим встановлено втрату працездатності 65% та 3 групу інвалідності безстроково. Хронічне професійне захворювання виникло у зв`язку із тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - фізичне навантаження, пил. Враховуючи глибину його фізичних та моральних страждань, ступінь втрати ним професійної працездатності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, період роботи на підприємстві відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що стягненню з відповідача моральної шкоди в розмірі 300000.00 грн., не буде завищеним розміром, та вказаним розмір буде відповідати розумності та справедливості. У зв`язку з чим, просить стягнути з ДП «Селидіввугілля» на його користь моральну шкоду у зв`язку з професійним захворюванням у розмірі 300000,00 грн., без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що при зверненні до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач повинен довести факт заподіяння моральних страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, яким чином порушено його нормальні життєві зв`язки та надати вичерпні докази, якими це підтверджено. Дане положення повністю відповідає статті 81 ЦПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Отже, до юридичних фактів, які має довести позивач у даній категорії справ, зокрема, належить доведення факту завдання моральної шкоди та її розміру. Проте, до суду не надано жодних доказів спричинення йому моральних страждань, порушення його звичного укладу житті, погіршення взаємин з близькими людьми або інших негативних наслідків, як зазначено в позові. Довідка МСЕК та Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21.03.2024, на які позивач посилається як на єдину підставу своїх вимог, підтверджують лише факт виникнення професійного захворювання, але ніяким чином не можуть бути доказами заподіяння позивачу моральної шкоди. Згідно висновку МСЕК та документів, що містяться в матеріалах справи, не вбачається, що комісією було встановлено спричинення моральної шкоди позивачу, а тому, не може бути підставою для відшкодування йому такої шкоди. Ступень моральної шкоди та встановлення факту моральної шкоди повинно підтверджуватися висновками медичних установ, адже сама по собі наявність захворювання призводе до моральних страждань. Висновком та підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті професійного захворювання, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. При цьому, такі висновки слід розглядати в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого. Акт розслідування причин виникнення професійного захворювання та висновок МСЕК про встановлення позивачу ступеня втрати працездатності в розмірі 65% є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому тільки матеріальної шкоди та отримання страхових виплат, але не є правовим або медичним доказом підтвердження факту заподіяння моральної шкоди. У даних документах відсутні висновки про стрес, депресію, переживання, або інші негативні фактори моральної шкоди, на які вказує позивач, внаслідок професійного захворювання. Таким чином, відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України, саме на позивача покладений обов`язок доведення правомірності своїх вимог та надання необхідних доказів. Але позивачем, згідно матеріалів справи, до суду не було надано жодного документального доказу у підтвердження й обґрунтування своїх вимог, зазначених у позовній заяві, що могли дозволити зробити висновок про заподіяння йому моральних страждань. Крім того, наведений Позивачем розрахунок суми моральної шкоди 300000,00 грн., Відповідач вважає таким, що не відповідає принципам розумності та співмірності. Крім того, позивач укладаючи з відповідачем трудовий договір, відповідно до статті 29 Кодексу законів про працю України, був повідомлений та ознайомлений під розпис про його права і обов`язки, про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, а також ознайомлений про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. При цьому, позивач свідомо приймав запропоновані умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я і його наслідки. До того ж, за період праці на підприємстві Відповідача до дня звільнення, від позивача не надходило жодних скарг щодо погіршення його стану здоров`я внаслідок умов праці, та під час проходження обов`язкових періодичних медичних оглядів, він був визнаний придатним до праці у підземних умовах. Тобто, відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, а тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку з отриманим ним захворюванням не вчиняв, а за таких обставин не може нести відповідальність у вигляді моральної шкоди і за цієї підстави. Разом з цим, звертаємо увагу суду, що з метою попередження виробничого травматизму та розвитку професійних захворювань у працівників ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля», на виконання вимог статті 13 Закону України «Про охорону праці», на підприємстві створюються на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечується додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Впроваджуються прогресивні технології, засоби механізації та автоматизації виробництва, позитивний досвід з охорони праці. Забезпечується усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, здійснюються профілактичні заходи, визначені комісіями за підсумками розслідування цих причин, а також організовується пропаганда безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці. за роки праці у шкідливих умовах праці позивач з метою отримання більшої заробітної плати та більш тривалої відпустки відносно інших професій, а також з метою виходу на пенсію на пільгових умовах, свідомо та з власної волі виконував дану роботу, під час якої допускав порушення норм з охорони праці, що і призвело до втрати його здоров`я. При цьому, жодних заяв про відмову від дорученої роботи у зв`язку з небезпекою для здоров`я або розірвання трудового договору за власним бажанням у зв`язку з невиконанням підприємством законодавства про охорону праці від позивача не надходило. За таких обставин, відповідальність за виникнення та розвиток професійного захворювання у позивача лежить безпосередньо на ньому. У зв`язку з чим, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заяви та клопотання сторін.

Заяв та клопотань по справі не надійшло.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 03.06.2024 року провадження у зазначеній цивільній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 06.09.2010 року, звільнений 21.03.2024 року за ч.2 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки.

Згідно довідки МСЕК серії 12ААА № 146688 від 28.03.2024 ОСОБА_1 первинно встановлено 65% втрати працездатності ( 30% по хронічної радикулопатії; 25% по хронічному бронхіту та 10% по хронічній приглухуватості) та визнано інвалідом 3 групи безстроково.

Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 21.03.2024 встановлені хронічні професійні захворювання вперше.

Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) зазначено тривала робота ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів: пил переважно фіброгенної дії фактична величина 62 мг/м. куб., при нормативному значенні 2 мг/м.куб. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) фактична величина 8250 Вт, при нормативному значенні до 44000 Вт; виробничий шум фактична величина 91 дБА при нормативному значенні 80 дБА; маса вантажу, що підіймається та переміщується фактична величина 30 кг при нормативному значенні 30 кг; робоча поза перебування при вимушеній позі 83,4% часу зміни; перебування в незручній позі 1,4% часу зміни, при нормативному значенні 10% зміни; перебування в незручній та/або фіксованій позі до 25% часу зміни; нахили корпусу фактичне значення 6 разів, при нормативному значенні до 100 разів.

Відповідно до ч.1ст.237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, в даному випадку професійні захворювання пов`язані з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство-відповідача).

Виходячи із наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто ДП «Селидіввугілля».

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного.

Життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Якщо втрачене здоров`я людини, то вона безумовно позбавляється в певній мірі повноцінного життя на який розраховує. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 65% та 3 групу інвалідності, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному так і у буденному житті позивача, але виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений.

З огляду на наведене, враховуючи надані позивачем докази, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду завдану внаслідок професійного захворювання, у розмірі 160000,00 грн.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.5ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55,124Конституції України та ст.13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст.76-81ЦПК Українизасобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Статтею 43 Конституції Українигарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст..4ЗУ «Проохорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до вимогст.153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідност.173 КЗпП Українишкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1ст.237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставістатті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року(з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі №210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третійстатті 23 ЦК Україникритеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При цьому, суд констатував у справі №210/5258/16-ц, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275000 грн.

Відповідно до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту164.2.14пункту 164.2статті 164ПК Українидоповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Граматичне та системне тлумачення зазначеногопункту ПКУкраїниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди;2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21.

Таким чином суд вважає, що сума моральної шкоди визначена рішенням суду підлягає стягненню на користь позивача без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Розподіл судових витрат між сторонами.

У відповідності зіст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, від сплати судового збору звільняються.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 1599,90 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5,12, 133, 141, 258,259,263,264,265,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє адвокат Верченко Ольга Олександрівна, до Державного підприємства «Селидіввугілля», юридична адреса: Донецька область, м.Селидове, вул..Європейська, 41, про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (ЄДРПОУ: 33426253), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я у розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (ЄДРПОУ: 33426253) в дохід держави судовий збір у розмірі 1599 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто дев1ять) грн. 90 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.Г.Черков