Рішення № 120170952, 25.06.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/23430/23

Провадження №2/522/829/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Єрганінової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_3 , за участі третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс», про визнання електронних торгів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі 07.12.2023 звернулися до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_3 , змінивши предмет позову заявою від 20.02.2024 та просять:

- визнати недійсними електронні (прилюдні) торги з продажу майна згідно з протоколом проведення електронних торгів №598470 від 30.10.2023, реєстраційний номер лоту 536504, а саме частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсними електронні (прилюдні) торги з продажу майна згідно з протоколом проведення електронних торгів №598471 від 30.10.2023, реєстраційний номер лоту 536505, а саме частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі є подружжям та власниками квартири АДРЕСА_2 . Заочним рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 14.11.2022 по справі №517/5/21 було задоволено позов АТ «Укрсиббанк» та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 2246912,25 грн. На підставі вищевказаного рішення приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. було відкрито виконавче провадження №70933243 та №70932721 від 03.02.2023. Ухвалою від 12.10.2023 ОСОБА_4 було поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та призначено розгляд заяви на 25.10.2022, у зв`язку з чим до приватного виконавця 13.10.2023 була подана заява про зупинення виконавчих дій. 30.10.2023 належну позивачам квартиру продано на прилюдних торгах ОСОБА_3 . Позивачі вважають торги недійсними, оскільки приватним виконавцем не здійснено пошук іншого майна позивачів, в той час як у позивачів є інше рухоме та нерухоме майно. Кредитні зобов`язання були забезпечені іпотекою предметом якої є земельна ділянка площею 0,15 га кадастровий номер 5123755800:01:003:0837, розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Крім того, вартість квартири визначена у 5-ть раз менше ніж середня ринкова вартість квартири такої площі біля моря. Суб`єкт оціночної діяльності не досліджував квартиру, що суперечить чинному законодавству. Крім того, на відчужену квартиру було накладено арешти ухвалами суддів при розгляді клопотань слідчого, що однак не завадило приватному виконавцю продати квартиру на прилюдних торгах.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2023 позову заяву залишено без руху, позивачам надано 10-денний строк для усунення недоліків позову. Відмовлено у задоволення заяви позивачів про вжиття заходів забезпечення позову.

Після усунення недоліків позову, ухвалою від 18.12.2023 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 27.02.2024.

Ухвалою від 29.12.2023 відмовлено у задоволення заяви позивачів про вжиття заходів забезпечення позову.

До суду 31.01.2024 надійшов відзив представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , згідно якого заперечує щодо позову.

В обґрунтування відзиву зазначено, що порушень приватний виконавець не допустив, здійснив всіх необхідні виконавчі дії, при тому зупиняв провадження та поновив його після того як судом було відмовлено у перегляді заочного рішення. Позивачі до апеляційного суду рішення про стягнення заборгованості не оскаржували. Ухвали слідчих суддів про накладення арешту були відсутні в реєстрі, а в подальшому скасовані, тому такі доводи позивачів є необґрунтованими. Позивачі не подавали жодної скарги на дії приватного виконавця, тому їх твердження про будь-які порушення мають залишитися поза увагою. Також позивачі не надали інформації про інше майно, окрім встановленого приватним виконавцем. Суб`єкт оціночної діяльності не зобов`язаний був здійснювати огляд квартири з середини, більше того позивачі не подавали до приватного виконавця будь-яких заяв щодо не погодження з ціною квартири визначеної оцінювачем. Похідні вимоги про витребування майна також задоволенню не підлягають, оскільки вимоги про скасування торгів є необґрунтованими.

До суду 08.02.2024 надійшли додаткові пояснення представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 , згідно яких зазначає, що позов вважає не обґрунтованим, адже виконавче провадження зупинялося у зв`язку з заміною стягувача, інших підстав для зупинення не вбачалося. Судове рішення є обов`язкове до виконання, а рішення Фрунзівського районного суду Одеської області набрало законної сили, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення було відмовлено, апеляційне провадження не відкривалося. Вказує, що відсутність арештів в реєстрі та їх скасування в подальшому свідчить про формальний характер таких ухвал спрямованих на зупинення виконавчих дій, їх передчасність та невідповідність реальними обставинам справи. Жодна дія, рішення чи бездіяльність приватного виконавця не були оскарженні в порядку судового контролю за виконанням рішення. Звертає увагу на те, що позивачі не виконали свій обов`язок подати виконавцю декларацію про доходи та майна боржника. Виконавець встановив певний обсяг майна, яке належить боржникам та вирішив звернути стягнення на майно, що належить боржникам та яке було виявлено фізично, скориставшись своїм правом на визначення черговості стягнення. Позивачі точно знали про існування звітів коли зверталися з заявою про зупинення виконавчих дій, однак їх не оскаржили в порядку судового контролю, а висновок наданий позивачами не спростовує звіт складений у виконавчому провадженні.

У підготовчому засіданні 27.02.2024 проведеному за участі представника приватного виконавця ОСОБА_6 ОСОБА_8 було задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, наступне засідання призначено на 01.04.2024.

Ухвалою від 05.03.2024 відмовлено у задоволення заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_9 про вжиття заходів забезпечення позову.

У підготовчому засіданні 01.04.2024 проведеному за участі представника позивачів ОСОБА_9 та представника приватного виконавця ОСОБА_6 ОСОБА_8 було прийнято заяву представника позивачів про зміну предмету позову, залучено ТОВ «Укртехфінанс» в якості третьої особи. В результаті проведених підготовчих дій було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 22.05.2024.

До суду 22.05.2024 надійшли письмові пояснення представника ТОВ «ФК «Укртехфінанс» - Онощенко К.В., згідно яких зазначає, що не погоджується з позовними вимогами, оскільки з 13.10.2023 по 25.10.2023 виконавче провадження зупинялося, у зв`язку з заміною сторони стягувача. Будь-які рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця не оскаржувалися сторонами виконавчого провадження. Процедура спростовування результатів оцінки майна боржника у виконавчому провадженні чітко регламентована та позивачами не дотримана, тому доводи щодо не погодження з оцінкою не можуть братися до уваги при визнанні торгів недійсними. Арешти не були внесення до реєстру обтяжень, що свідчить про їх формальний характер, тому також не можуть бути підставою для задоволення позову.

У судовому засіданні 22.05.2024 проведеному за участі представника приватного виконавця ОСОБА_6 ОСОБА_7 було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про відкладення, причини неявки визнано не поважними, у зв`язку з першою неявкою у судове засідання, розгляд справи було відкладено до 25.06.2024.

До суду 21.06.2024 надійшли додаткові пояснення представника позивачів ОСОБА_9 згідно яких вказує, що майно за наявності накладеного арешту не могло бути реалізоване на публічних торгах. У справі №757/26407/23 у якій ОСОБА_3 брав участь було задоволено позов про визнання публічних торгів недійсними з підстав наявності арешту. Тому, ОСОБА_3 відомо, що наявність кримінальних арештів перешкоджає законному проведенню публічних торгів.

У судовому засіданні 25.06.2024 було прийнято письмові пояснення третьої особи та додаткові пояснення представника позивачів. Представник приватного виконавця ОСОБА_6 ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні позову. Представник третьої особи ОСОБА_10 просила відмовити у задоволенні позову.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звертався до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивачів ОСОБА_9 вдруге в судове засідання не з`явився, представник ДП «Сетам» у судове засідання не з`явився, повідомлені у встановленому порядку про час, дату та місце судового розгляду, з заявою про відкладення розгляду справи до суду не зверталися, причини неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Ата купили в ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_2 , про що свідчить договір купівлі-продажу від 11.10.2002, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. за №16485 (т.1 а.с.7).

11.02.2016 між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11478727000 (т.1 а.с.8).

На забезпечення вищевказаного кредитного договору між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено 11.02.2016 іпотечний договір №4438/2, предметом якого виступила земельна ділянка, площею 0,1500 га, кадастровий номер: 5123755800:01:003:0837, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.9-11).

Заочним рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 14.11.2022 у справі №517/5/21 задоволено позов АТ «УкрСиббанк», стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11478727000 від 11.02.2016 у розмірі 2246912,25 грн та стягнуто в рівних частках судовий збір у загальному розмірі 33703,68 грн (т.1 а.с.12-14).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича від 03.02.2023 відкрито виконавче провадження №70933243 з приводу виконання виконавчого листа №517/5/21 виданого 28.12.2022 боржником за яким є ОСОБА_1 (т.1 а.с.15).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича від 03.02.2023 відкрито виконавче провадження №70932721 з приводу виконання виконавчого листа №517/5/21 виданого 28.12.2022 боржником за яким є ОСОБА_2 (т.1 а.с.16).

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 04.10.2023 було призначено до розгляду у судовому засіданні 18.10.2023 заяву ТОВ «ФК «Укртехфінанс» про заміну сторони виконавчого провадження у справі №517/5/21 (т.1 а.с.20).

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 12.10.2023 було поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та призначено заяву до розгляду у судовому засіданні на 25.10.2023 (т.1 а.с.18).

13.10.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до приватного виконавця Парфьонова Г.В. з заявою про зупинення виконавчих дій, у зв`язку з розглядом судом заяви про перегляд заочного рішення та заяви про заміну сторони виконавчого провадження (т.1 а.с.19).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича від 13.10.2023 у виконавчому провадження №70932721 було зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №517/5/21 виданого 28.12.2022 на підставі ухвали Фрунзівського районного суду Одеської області від 04.10.2023 про прийняття до провадження заяви про заміну сторони виконавчого провадження (т.1 а.с.101-102).

Того ж дня, 13.10.2023 ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси у справі №523/18369/23 у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження №120231634900000705 від 13.10.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України за фактом використання співробітниками АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Укртехфінанс» завідомо підроблених документів, з метою їх подальшого використання для неправомірного набуття права власності на квартиру АДРЕСА_2 , було накладено арешт на вищевказану квартиру (т.1 а.с.21).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/18604/21 від 13.10.2023 накладено арешт, заборонивши відчуження, розпорядження, здійснення реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_2 (т.1 а.с.23-24).

До справи долучено супровідний лист старшого слідчого СВ відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, згідно якого 16.10.2023 ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 13.10.2023 направлялася приватному виконавцю Парфьонову Г.В. (т.1 а.с.25), однак відомостей про поштову відправку чи отримання ухвали приватним виконавцем долучено не було.

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 23.10.2023 по справі №517/5/21 було замінено первісного стягувача АТ «УкрСиббанк» на правонаступника ТОВ «ФК «Укртехфінанс» (т.1 а.с.30-31, 112-115).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича від 25.10.2023 у виконавчому провадження №70933243 було поновлено виконавче провадження (т.1 а.с.99-100).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича від 25.10.2023 у виконавчому провадження №70932721 замінено первісного стягувача АТ «УкрСиббанк» на нового стягувача правонаступника ТОВ «ФК «Укртехфінанс» (т.1 а.с.117-118).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича від 25.10.2023 у виконавчому провадження №70933243 замінено первісного стягувача АТ «УкрСиббанк» на нового стягувача правонаступника ТОВ «ФК «Укртехфінанс» (т.1 а.с.120-121).

30.10.2023 було проведено електронні торги, за результати яких виграв ОСОБА_3 , який запропонував за частку квартири АДРЕСА_2 1453000 грн, про що свідчить протокол №598471 проведення електронного аукціону (торгів) (т.1 а.с.147-149).

30.10.2023 було проведено електронні торги, за результати яких виграв ОСОБА_3 , який запропонував за частку квартири АДРЕСА_2 1453000 грн, про що свідчить протокол №598471 проведення електронного аукціону (торгів) (т.1 а.с.163-165).

31.10.2023 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу видано ОСОБА_3 два свідоцтва про право власності на частку квартири АДРЕСА_2 (т.1 а.с.157, 158).

31.10.2023 право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_3 , про що свідчить інформаційна довідка №353634198 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Також дана інформаційна довідка свідчить про те, що станом на 08.11.2023 (дата формування довідки) будь-яка зареєстрована заборона відчуження майна, зокрема, арешт, відсутня.

01.11.2023 у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення було закінчено виконавче провадження (т.1 а.с.193).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.11.2023 у справі №522/18604/21 було задоволено заяву представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 та скасовано арешт, заборону відчуження, розпорядження, здійснення реєстраційних дії щодо квартири АДРЕСА_2 (т.1 а.с.150-153).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16.01.2024 у справі №523/18369/23 також скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 13.10.2023 (т.1 а.с.154-156).

Щодо звіту про незалежну оцінку майна, з вартістю якого не погоджуються позивачі.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича від 02.08.2023 у виконавчому провадження №70932721 було призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ТОВ «Інвестиційно-консалтингове бюро «Тріада» (т.1 а.с.105-106).

08 серпня 2023 на замовлення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича інвестиційно-консалтингове бюро Тріада було складено звіт про незалежну оцінку майна, відповідно до якого, вартість частки квартири АДРЕСА_2 складає 994898 грн (т.1 а.с.17).

На замовлення адвоката Кострича М.П. ФОП « ОСОБА_12 » склала звіт №02454, згідно якого станом на 29.11.2022 ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 складає 11130352 грн (т. 1 а.с.33-43).

Верховний суд у постанові від 08 січня 2024 року при розгляді справи № 2-3894/09 вказує, що у разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутися з клопотанням про визначення рецензування звіту про оцінку майна, однак із такими вимогами у спосіб, визначений законом не звертався.

Втім, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц викладено висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 346/79/17(провадження № 14-471цс19).

Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

19 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 909/121/22 звернув увагу, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачене право боржника на оскарження результатів незалежної оцінки майна безпосередньо до суду, а відтак подання позову до суду є проявом принципу диспозитивності. Водночас, у разі незгоди з незалежною оцінкою майна, вказаний Закон не покладає імперативно безваріантну дію як то рецензування Звіту про незалежну оцінку майна.

Однак, рецензування звіту про оцінку майна є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяє швидко та ефективно захистити права боржника.

Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку державного виконавця або відповідного відділу Державної виконавчої служби здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності (20 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 161/4629/21, провадження № 61-19858 св 21.

За висновком Верховного суду рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки і у разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутись з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна.

В той же час, згідно із частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Позивачі не скористалися правом на рецензування звіту про незалежну оцінку вартості майна для спростування його результатів, тому надання власного висновку у якому зазначена інша вартість майна, є неналежними діями у разі не погодження з висновками щодо вартості майна, тому позовні вимоги в частині визначення вартості майна є безпідставними.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 рокуу справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36)).

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгахі визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 6 липня 2022 рокуу справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (див. постанови від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56)).

Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). З огляду на наведене неналежними та неефективними є відповідні дві вимоги позивача.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга цієї статті у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Велика Палата Верховного Суду раніше виснувала, що право на витребування майна з незаконного володіння може мати як власник, так і законний користувач майна (див., наприклад, постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (пункт 95), від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19).

Метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц).

Рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).

Якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першою статті 388 ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (стаття 387, частина третя статті 388 ЦК України).

Тому, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосуваннявимоги провитребування майназ чужоговолодіння немаєпотреби воскарженні електроннихторгів (відповідного правочину купівлі--продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункти 52, 57) і від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункт 9.32)).

Таким чином, вимоги про визнання недійсними електронних торгів є неналежним способом захисту, тому задоволенню не підлягають.

Щодо витребування квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього. Якщо особа витребовує нерухоме майно, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати припис пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)).

Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

Отже, якщо нерухоме майно придбає добросовіснаособа,тобто та,яка незнала тане моглазнати проіснування обтяженьречових правна цемайно абопро наявністьна ньогоречових правтретіх осіб,вона можепокладатися навідомості Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно.За відсутностіу цьомуреєстрі відомостейпро праваінших осібна нерухомемайно абоїх обтяженьі відсутностіданих проте,що набувачмайна знавабо мігзнати проіснування такихправ чиобтяжень,цей набувач,добросовісно покладаючисьна відомостізазначеного реєстру,набуває відповіднеправо нанерухоме майно,вільне віднезареєстрованих правінших осібта обтяжень (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункт 38), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.46), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54)).

Відтак, як вірно вказують відповідачі, арешт накладений на квартиру в рамках кримінальних проваджень ухвалами Приморського районного суду м. Одеси та Суворовського районного суду м. Одеси від 13.10.2023 не було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що свідчить інформаційна довідка з реєстрів, додана до справи позивачами, про що вказувалося вище.

Електронні торги проведені 30.10.2023, за 17 днів з дня постановлення ухвал про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 не відбулася реєстрація ухвал в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження. Супровідний лист за яким ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 13.10.2023 направлялася слідчим до виконання до приватного виконавця виконавчого округу Парфьонова Г.В. не містить доказів її здачі до відділу поштового зв`язку або передачу до офісу приватного виконавця, тобто доказів її отримання приватним виконавцем, однак не виконання. Тому, позивачами не доведено, що ОСОБА_3 як учасник та в результаті електронних торгів їх переможець міг знати про накладений арешт на квартиру, адже такий арешт не був зареєстрований у відповідних державних реєстрах.

Вище викладене, дає підстави вважати, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем квартири та не знав, не міг знати про набуття майна всупереч закону, тобто за наявності незареєстрованого арешту на квартиру.

Посилання представника позивачів на постанову Київського апеляційного суду від 05.03.2024 при розгляді справи №757/26407/23, у якій ОСОБА_3 виступив позивачем не приймається судом до уваги, адже ОСОБА_3 як переможець електронних торгів оспорював такі електронні торги, у зв`язку з неможливістю реєстрації за собою права власності на придбаний транспортний засіб, у зв`язку з накладеним на нього арешту ухвалою суду, в той час як в даному випадку, ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на квартиру за результатами виграшу на торгах, адже такий арешт був відсутній в реєстрах, тобто ані ОСОБА_3 , ані приватний нотаріус при реєстрації права власності не знали про існування такого арешту на придбану на прилюдних торгах квартиру. Фактично договір купівлі-продажу між приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. та ОСОБА_3 був виконаний, саме тому, визнання електронних торгів недійсними є неналежним способом захисту, а підстави для витребування майна з володіння ОСОБА_3 відсутні, адже він добросовісний набувач такого майна, який придбав квартиру в результаті проведених публічних електронних торгів, тобто в порядку виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Враховуючи, що у вступній та резолютивній частині було допущено описку, а саме не зазначено залучену в ході розгляду справи третю особу та у імені позивача зазначено букву «л» як ОСОБА_13 , замість вірної букви «д», як Хамід, повний текст рішення викладається з внесенням змін до вступної та резолютивної частини, з зазначенням третьої особи та вірного імені позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 19, оф.1), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 ), за участі третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс» (код ЄДРПОУ 42563968, м. Київ, вул. Грушевського Михайла, буд.10, кім.212), про визнання електронних торгів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04 липня 2024 року.

Суддя: В.Я. Бондар