Постанова № 120167956, 28.06.2024, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1988/24

Провадження № 3/191/771/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Окладнікова О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіційно не працевлаштованої, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

за ч.1 ст. 156 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2024 року із Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла справа з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №350937 від 20.04.2024 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.156 КУпАП, в якому зазначено, що 20.04.2024 року близько 12:30 години гр.. ОСОБА_1 , знаходячись в тютюновому кіоску за адресою: АДРЕСА_2 здійснювала торгівлю тютюновими цигарками без марок акцизного податку.

У судове засідання правопорушниця не з`явилася, причину неявки та своїх заперечень суду не повідомила, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення повістки про виклик до суду.

У п.41 рішення по справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З урахуванням зазначеного, суд вважаєза можливерозглянути справубез участі особи, яка притягаєтьсядо адміністративної відповідальності,оскільки ОСОБА_1 була обізнана про складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення та направлення його до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі внаслідок відсутності події і складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.

17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), тому вона є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

У контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Згідно із ч.3ст.62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ізстаттею 7 КУпАП,ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимогзаконупри застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленимизакономспособами.

Стаття 280 КУпАПзакріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

З огляду на викладене, за відсутності інших об`єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №350937 від 20.04.2024 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.156 КУпАП, в якому зазначено, що 20.04.2024 року близько 12:30 години гр.. ОСОБА_1 , знаходячись в тютюновому кіоску за адресою: АДРЕСА_2 здійснювала торгівлю тютюновими цигарками без марок акцизного податку.

Частиною 1статті 156КУпАП передбаченавідповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Як слідує з диспозиції, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1ст. 156 КУпАП,полягає у здійсненні роздрібної або оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Торгівля - це процес обміну товарами, послугами, цінностями, грошима, і т.п.

Таким чином, у даній справі для доведення наявності складу вище зазначеного адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 підлягає доведенню факт вчиненої останньою торгівлі (реалізації) тютюновими виробами при зазначених у протоколі обставинах.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких остання пояснила, що вона працює реалі затором на ринку, який розташований на залізничній станції Синельникове-1 в м. Синельникове, вул. Виконкомівська, 64. За цією адресою вона винаймає залізний кіоск, в якому зберігала цигарки без марок акцизного податку, але 20.04.2024 року близько 12:30 години вона добровільно видала цигарки працівникам поліції.

Також до протоколу долучено заяву дозвіл, відповідно до якої ОСОБА_2 як представник адміністрації ринку надав добровільну згоду на відкриття та огляд представникам поліції торгівельного кіоску, який знаходиться за адресою: м. Синельникове, вул. Виконкомівська, 64-е (ринок, кіоск №30-31).

Таким чином, кіоск, який винаймала ОСОБА_1 , був закритий, а цигарки там просто зберігалися, та в подальшому були вилучені працівниками поліції.

Тому, матеріали справи не містять доказів здійснення торгівлі ОСОБА_1 тютюновими виробами без марок акцизного податку, як того передбачає диспозиція ч.1 ст.156 КУпАП. Отже, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП.

Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, передбаченустаттею 62 Конституції України, матеріали даної справи про адміністративне правопорушення не містять доказів про здійснення 20.04.2024 року о 12:30 годині торгівлі ОСОБА_1 тютюновими виробами без марок акцизного податку, що виключає подію адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 156 КУпАП.

Таким чином, суд не знаходить підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП Україничерез відсутність в її діях події та складу даного адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності події та складу правопорушення.

Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7,247,245, 251, 280, 283,284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 156 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Речові докази, які згідно з квитанцією №229/2024 про отримання на зберігання речових доказів, вилучені за адміністративним протоколом серії ВАД №350937 від 20.04.2024 року, та передані до камери схову в Синельниківський РУП, а саме картонну коробку, всередині якої цигарки без акцизу, - повернути власнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Суддя О.І. Окладнікова