Ухвала суду № 120167043, 12.06.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/7119/24

1-кп/760/2670/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

та обвинуваченої - ОСОБА_6 ,

провівши підготовче засідання у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР 07.02.2024 за № 22024101110000118, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

до Солом`янського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування за фактом вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 , як пособник, обвинувачується у вчиненні за попередньою змовою групою осіб господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 до судового розгляду, який відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_4 , позицію якого підтримала обвинувачена ОСОБА_6 , вважав неможливим призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки він не відповідає вимогам КПК України. Обґрунтовуючи свою позицію захисник зазначив, що в обвинувальному акті зазначені прізвища осіб, які не обвинувачуються у вчиненні даного кримінального правопорушення; між викладом фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 09.02.2024 та викладом фактичних обставин кримінального правопорушення і формулюванням обвинувачення, зазначеними у обвинувальному акті від 22.03.2024, містяться суттєві розбіжності, а формулювання обвинувачення викладено прокурором не конкретно, а тому просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, які брали участь у підготовчому судовому засіданні, дослідивши клопотання про повернення обвинувального акта та долучені до нього матеріали, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступного.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, у тому числі, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за результатами якого, у разі визнання особи винуватою, мотивувальна частина вироку має містити, як на тому наголошується в п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення та статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Пункт «а» ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої ВРУ 17.07.1997, зазначає, що кожний, хто обвинувачується у кримінальному правопорушенні має право бути негайно і детально повідомлений зрозумілою для нього мовою про характер та причини обвинувачення проти нього. У разі пред`явлення не конкретного обвинувачення, що є порушенням права на захист, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування на підставі існуючого закону. Таким чином, завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі і під час формулювання обвинувачення. Пред`явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце, інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має знати у чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред`явленого їй обвинувачення.

Проте, під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за фактом вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, не відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України.

В пред`явленому ОСОБА_6 обвинуваченні, на думку суду, відсутня конкретизація її діянь, що характеризує об?єктивну сторону кримінального правопорушення та відомості щодо умислу, мотиву, мети, які характеризують суб`єктивну сторону і є обов`язковими елементами предмета доказування відповідно до вимог ст. 91 КПК України.

Пред`являючи обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні нею зазначеного кримінального правопорушення, у господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, вчинене за попередньою змовою групою осіб, як пособником, прокурор в обвинувальному акті не вказує об`єктивних та суб`єктивних ознак такого кримінального правопорушення з боку ОСОБА_6 обмежившись лише загальним формулюванням, що ОСОБА_6 діючи умисно на виконання вказівок ОСОБА_7 , будучи пособником, починаючи з 30.03.2022, перебуваючи у м.Одеса, маючи умисел на ведення господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, дотримуючись попередньо обумовленого механізму, організувала постачання коньячного дистиляту з компаній ПрАТ «Одеський коньячний завод» на азербайджанське підприємство ВАТ «Абшерон Шараб», де здійснювалась його перевірка, переробка та змішування, та подальше постачання до російської компанії ООО «Родник и К».

Наведені факти є порушенням вимог КПК України, оскільки зазначені вище фактичні обставини кримінального правопорушення повинні бути викладені в обвинувальному акті відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки підлягають обов`язковому доказуванню у кримінальному провадженні. Суд вважає, що таке порушення вимог закону порушує право на захист обвинуваченої, оскільки судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій пред`явлено конкретне обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, слушними є доводи сторони захисту про зазначення в обвинувальному акті прізвищ осіб, які не обвинувачуються у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Так, твердження про вчинення злочину особами, що не притягаються до відповідальності у даному провадженні, містяться відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 .

При цьому твердження про винуватість осіб, що не притягаються до відповідальності в даному кримінальному провадженні, міститься у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та у формулюванні обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Згідно з ст. 337 КПК України суд зобов`язаний проводити судовий розгляд лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта..

Виходячи із позиції Апеляційного суду м. Києва, за змістом ст. 62 Конституції України, суд вважає, що обвинувальний акт складений з порушенням засад презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, закріпленого ст. 17 КПК України, оскільки обвинувальний акт містить дані про вчинення злочину особами із зазначенням їх конкретних прізвищ за відсутності даних про встановлення вини вказаних осіб, і такі особи не є обвинуваченими у даному кримінальному провадженні.

Незважаючи на те, що формально обвинувальний акт може відповідати вимогам ст. 291 КПК України, підставою повернення обвинувального акта прокурору є не лише невідповідність його змісту виключно ст. 291 КПК України, а й будь-яка невідповідність вимогам КПК, в тому числі вимогам ст. ст. 17 та 337 КПК України, як про це зазначено у п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Такі обставини позбавляють суд можливості в підготовчому судовому засіданні визначитися з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, щодо прийняття передбачених судових рішень, позбавляє суд можливості визначити межі судового розгляду стосовно обвинуваченої та прийняти об`єктивне рішення по справі з огляду на ч.1 ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Крім того, слушними є посилання сторони захисту щодо неспівпадіння між викладом фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 09.02.2024 та викладом фактичних обставин кримінального правопорушення і формулюванням обвинувачення, зазначеними у обвинувальному акті від 22.03.2024.

Відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має значення не тільки для аргументації висновків слідчого, прокурора, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, а також для реалізації права підозрюваного на захист.

Незважаючи на те, що чинним КПК України не передбачені наслідки неспівпадіння викладу фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру і обвинувальному акті, а тим більше в обвинувальних актах, врученому обвинуваченому і направленого до суду, усталена судова практика свідчить про те, що випадки коли обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не збігається з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру і мають визнаватися істотними порушеннями вимог КПК України.

Зазначене свідчить про те, що істотною зміною в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального провадження без зміни повідомлення про підозру, було істотно порушено вимоги КПК України.

Вищенаведене свідчить про неконкретність обвинувального акта, який надійшов на розгляд до суду, що призводить до грубого порушення права на захист ОСОБА_6 , оскільки порушує її право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення її обвинувачують (п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України) та основоположні права, гарантовані п. п. «а», «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; а також порушує принцип змагальності сторін (ст. 22 КПК України).

Вищезазначені обставини свідчать про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а тому підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст.ст.314-316 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування, внесеного 07.02.2024 до ЄРДР за № 2202410111000011, за фактом вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва.

Суддя ОСОБА_1