Ухвала суду № 12016659, 26.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13357/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва необгрунтовано зазначено про завищення товариством задекларованих показників валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) протягом 2006 - 2008 років щодо отримання консультаційних послуг, оскільки всі операції підтверджуються усіма необхідними первинними документами, а тому позивач вважає віднесення господарських операцій по отриманню консультаційних послуг на валові витрати законним, як і включення оподаткування цих операцій до податкового кредиту. Також вважає, що відповідач дійшов невірного висновку про те, що товариство несвоєчасно оприбуткувало готівкові кошти, оскільки дані z-звіту не вписані у КОРО у день надходження коштів, в результаті чого до підприємства була застосована штрафна санкція у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, оскільки підприємство своєчасно оприбуткувало готівкові кошти від продажу товарів згідно накладних та провело розрахункові операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та видачею касових чеків, про що свідчить роздрукований z-звіт та копії касових чеків, відзняті з контрольної стрічки, на момент перевірки підприємство не зберегло фіскальний звітний чек в книзі обліку розрахункових операцій, а тому до товариства повинні бути застосовані санкції саме за це порушення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2010 року позов задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва №0001952301/0 від 07.08.2010 року, №0001962301/0 від 07.08.2009 року, №0001952301/1 від 15.10.2009 року, №0001962301/1 від 15.10.2009 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006412304 від 07.08.2009 року яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 10750,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

У період з 22.06.2009 року по 20.07.2009 року на ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «БМБ Компаунд»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року за результатами якої було складено Акт №5147/23-2/30406297 від 27.07.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на 144650,0 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2006 року на 3665,00 грн., за березень 2009 року на 50000,00 грн.; п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в сумі 2150,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення - рішення №0001952301/0 від 07.08.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму включаючи штрафні санкції - 216975,00 грн., №0001962301/0 від 07.08.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму, включаючи штрафні санкції 80498,00 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006412304 від 07.08.2009 року, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 10750,00 грн.

Зазначені рішення-повідомлення оскаржувались позивачем в порядку апеляційного узгодження, проте рішенням №7568/10/25-029 від 15.10.2009 року скарга залишена без задоволення, натомість відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення №0001952301/1 від 15.10.2009 року, №0001962301/1 від 15.10.2009 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006412304 від 07.08.2009 року залишено без змін.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб?єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статі 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»- валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включається: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно пункту 5.3.1. вищевказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потребу, не пов'язаних з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрат не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем та СПД ФО ОСОБА_3 було укладено договір про надання консультаційних послуг від 01.11.2006 року та договір №301/08 про надання консультаційних послуг від 04.01.2008 року. Підтвердженням виконання договорів є акти приймання-передачі консультаційних послуг, що є первинними бухгалтерськими документами.

Крім цього, відповідно до змісту листа Державної податкової адміністрації України від 28.12.2005 року №1178/10/31-106 та листа від 28.09.2004 року N8586/615 для віднесення до складу валових витрат вартості отриманих послуг результати відповідного договору необхідно оформити актом приймання-здачі наданих послуг, який повинен містити всі вимоги первинного документа, наведені у ст. 9 Закону про бухгалтерський облік.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що акти приймання-передачі консультаційних послуг, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів, тому позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат, також судом першої інстанції було додатково оглянуто проект бізнес плану, як доказ того що дані послуги надавались.

Крім того, СПД ФО ОСОБА_3 було розроблено проект бізнес плану «Расширение производства шоколадных и кондитерских глазурей», копія якого подана позивачем до суду. Зазначені послуги були надані для поліпшення виготовлення та реалізації продукції позивача.

Крім цього, судом встановлено, що між ТзОВ «БМБ Компаунд»та ПП «Лібро»було укладено договір №16/09 від 09.02.2009 року, відповідно до якого ПП «Лібро»зобов'язувалося виконати маркетингові послуги, пов'язані з дослідженням ринку кондитерської та шоколадної глазурі. На виконання договору було складено акт приймання-передачі виконаних послуг б/н від 28.09.2009 року та виписано податкову накладну від 28.02.2009 року №2826 на суму 300000,00 грн., в тому числі ПДВ 50000,00грн.

Відповідно до пункту 1.7 статі 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов?язання звітного періоду, визначеного згідно з цим законом.

Підпунктом 7.4.1 ст. 7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковувані їх операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції було встановлено, що придбання послуг TOB «БМБ Компаунд»здійснювалося з метою підтримання попиту на товар, тобто для використання у своїй господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків; використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.

Судом першої інстанції було встановлено, що податковий кредит за отриманими послугами позивачем повністю підтверджено відповідною податковою накладною, що не заперечувалося відповідачем по справі.

Також було встановлено, що в акті перевірки зазначено про відсутність звітів про надання послуг позивачу, проте ПП «Лібро»на належне виконання взятих на себе зобов'язань було надано «Отчет исследования рьшка кондитерской и шоколадной глазури».

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вказане не відповідає дійсності, а також про те, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, оскільки позивачем було надано договори поставки, які були укладені після надання даних послуг.

Крім цього, працівниками ДПІ у Деснянському районі м. Києва проведена перевірка офісу-магазину розташованого за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 52, що належить Позивачу та складено акт перевірки від 27.07.2009 року №5147/23-2/30406297.

Перевіркою встановлено, що суб'єктом господарювання 10.07.2009 року не було оприбутковано в книзі обліку розрахункових операцій готівкову виручку у розмірі 2150,00 грн. згідно з z-звітом РРО від 10.07.2009 року № 0702. Останній запис в книзі ОРО зроблено 30.06.2009 року.

За неоприбуткування готівки на загальну суму 2150,00 грн. ДПІ у Деснянському районі м. Києва було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006412304 від 07.08.2009 року.

Судом першої інстанції встановлено, що підприємство оприбуткувало готівкові кошти від продажу товарів згідно накладних № РН-0000515 від 10.07.09 року на суму 1470,00 грн. та №РН-0000516 від 10.07.09 року на суму 680,00 грн. та провело розрахункові операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та видачею касових чеків, про що свідчить роздрукований z-звіт №0702 від 10.07.09 року на суму 2150,00 грн. та копії касових чеків, відзняті з контрольної стрічки. На момент перевірки підприємство не зберегло фіскальний звітний чек №0702 від 10.07.09 року в книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що до підприємства було неправомірно застосовано фінансові санкції згідно п. 1 ст. 17 зазначеного Закону та суд першої інстанції прийшов правильного висновку про те, що відносно позивача було неправомірно прийнято спірні рішення-повідомлення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову у даній частині є правомірним.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи в даній частині, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в цій частині не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович