Рішення № 120159163, 30.05.2024, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/3627/23

Номер провадження 2/495/1856/2024

30 травня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Анісімової Н.Д.,

при секретарі судового засідання Червинської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аланд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.2023 року ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аланд» (далі Відповідач, ТОВ «Аланд») про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни від 10.12.2019 року за № 30411 про стягнення з позивача 24804,82 гривень та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач дізналась в жовтні 2022 року через додаток Дія про відкрите виконавче провадження приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Георгієм Володимировичем, копію постанови про арешт коштів боржника, арешт майна боржника від 25.02.2020 року за ВП № 61389694 згідно виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна від 10.12.2019 року за № 30411 про стягнення з мене 24804.82 гривень

З даним виконавчим написом позивач не згодна та зазначає, що виконавчий напис нотаріуса є не законним, а відповідно й таким, що не підлягає виконанню.

При детальному вивченні матеріалів (кредитного договору, а також банківських розрахункових документів боргу) виявлено низку підстав, за яких виконавчий напис визнається таким, що не підлягає виконанню. Водночас, згідно з умовами кредитного та іпотечного договорів, банк повинен надіслати особі, яка порушила свої обов`язки, письмову вимогу про усунення порушення. У вимозі мало б зазначатися: стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у строк не більше ніж тридцять днів та попередження про звернення стягнення на предмет невиконання вимоги.

Позивачу вимога не надсилалась. Виконавчий напис нотаріуса визнається таким, що не підлягає виконанню при відсутності оригіналів фінансового чеку та опису вкладення, (вони відсутні) які підтверджують направлення боржнику вимоги про погашення заборгованості та про усунення порушення виконання зобов`язання.

Крім того, зазначає, що не зважаючи на те, що судовими рішенням, зокрема Верхового Суду, були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріуси продовжують вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені та не забезпечені іпотекою.

Разом з цим, це не єдине порушення, які вчиняють нотаріуси при вчиненні виконавчих написів. Ще одним грубим порушенням з боку нотаріуса є вчинення виконавчого напису не на борговому документі без дотримання вимог Закону щодо наявності безспірної заборгованості. Однак, нотаріус не зважаючи на вимоги Закону та Порядку, яких він має неухильно дотримуватися при вчиненні виконавчого напису, за відсутності достовірної та повної інформації щодо заборгованості боржника, все ж таки вчиняє виконавчий напис який в подальшому став предметом судового розгляду.

Підводячи підсумок, позивач звертає увагу на тому, що вчинення виконавчого напису нотаріусом можливе лише на підставі нотаріально посвідченого договору, при наявності безспірності заборгованості перед стягувачем та дотримання ним строків звернення.

Отже в даному випадку наявні порушення, зокрема через те, що договір нотаріально не посвідчений; пропущене строк позивної давності (остання оплата відбулась 17.10.2012 року, а вчинені нотаріальні дії 10 грудня 2019 року тобто з пропуском строку позивної давності); вимога про сплату боргу позивачу не надсилалась та вона її не отримувала.

Враховуючи вищевикладене просить суд позов задовольнити та скасувати вказаний виконавчий напис.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.04.2023 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, як і не находили на адресу суду й пояснення від третіх осіб.

Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача звернувся з клопотанням про розгляд справи без його участі, в якому зазначив, що позов підтримує, просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи.

Згідно рішення від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» в силу ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. В своїх рішення Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Треті особи у судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомляли, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи.

За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності відповідача та третіх осіб на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення заочного рішення (у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи позивача, неявкою належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання відповідача, який не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що додаток Дія позивач дізналася про те, що приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. відкрито виконавче провадження ВП № 61389694 від 25.02.2020 року.

У рамках вказаного виконавчого провадження виконується виконавчий напис № 30411, що виданий 10.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з позивача на користь ТОВ «Аланд» заборгованості у розмірі 24804,82.

Як стверджує позивач вона не отримувала від відповідача вимоги про усунення порушень основного зобов`язання (за кредитним договором).

10 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 30411, про стягнення заборгованості за кредитним договором № R53113342842B від 17.10.2012 року з позивача на користь відповідача у розмірі 24804,82 грн., яка складається з:

1) прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 17395,22 грн.;

2) прострочена заборгованість за комісією 0,00 грн.;

3) прострочена заборгованість за процентами 7109,60 грн.;

4) неустойка за порушення зобов`язання по кредиту 0,00 грн.

5) плата за виконання нотаріальних дій 300,00 грн.

Боржником за виконавчим написом визнано ОСОБА_2 , а стягувачем ТОВ «Фінансова компанія «Аланд».

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відтак, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) та від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19.)

Обґрунтовуючи позов,позивач зазначає, що нотаріус не перевірив безспірності вимог стягувача та направлення та отримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором.

Слід зазначити, що спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об`єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у пунктах 54-55 постанови від 10.11.2021 року по справі № 758/14854/20 (провадження № 61-15111св21) дійшов висновку, що учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №201/11696/16 (провадження №61-26838св18), від 18 жовтня 2019 року у справі №591/6609/16 (провадження № 61-28093св18), від 01 квітня 2020 року у справі №236/2511/17 (провадження №61-17565св18), від 19 березня 2021 року у справі №750/3781/20 (провадження №61-14943св20), від 07 жовтня 2021 року у справі №761/39464/16 (провадження №61-8875св21).

Ні відповідачем, ні третіми особами не було надано суду доказів на підтвердження направлення позивачу письмової вимоги про усунення порушень боржнику.

Тобто, з урахуванням вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій, сама по собі процедура стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок №296/5) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Крім того, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у тому числі в частині доповнення Переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.

Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року відмовлено.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.02.2014 року, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.

Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.

Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині; 2) про зобов`язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині.

Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов`язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

В п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17, визначено, що оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 10.12.2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що оскаржуваний виконавчий напис № 30411, виданий 10.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованість, що виникла за кредитним договором № R53113342842B від 17.10.2012 року, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та позивачем. При цьому, згідно з копією вказано договору, що долучена до матеріалів справи, судом встановлено, що вказаний договір не є такими, що посвідчений нотаріально.

При цьому, жодних об`єктивних даних на підтвердження щодо підстав на рахуванні і розміру заборгованості за таким договором, сторонами суду не надано та під час судового розгляду справи не встановлено, як власне і того факту, що такий договір був посвідчений нотаріально.

Відповідно, встановлені судом обставини та досліджені докази у своїй сукупності не дають підстав стверджувати про те, що заборгованість, яка стягнута з позивача на підставі виконавчого напису № 30411, виданого 10.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., має характер безспірної, що є однією з основних умов для її стягнення в такому порядку.

Частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, недоведеності безспірності вимог стягувача, відтак позов знайшов своє підтвердження під час розгляду справи та підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Окрім цього, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1073,60 гривень за подання позовної заяви та сума судового збору в розмірі 536,80 гривень за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 76-83, 89, 141, 158 263-265, 275-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аланд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 30411, вчинений 10.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 1073,60 гривень сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 536,80 гривень.

Заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення за ВП № 61389694 від 23 червня 2020 року Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича примусового виконання згідно виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. від 10.12. 2019 року за № 30411 про стягнення з ОСОБА_1 28 285 гривень 30 коп., продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (код ЄДРПОУ: 42642578, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського 14).

Треті особи:

- приватний виконавець виконавчого округу Одеська область Парфьонов Георгій Володимирович (адреса: 65082, м. Одеса, вул. Гоголя, 19, офіс 1).

Суддя Н.Д.Анісімова