Постанова № 12015656, 07.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2010 № 47/43

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алданової С.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2010

у справі № 47/43 ( .....)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АХТ"

про стягнення 9102,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АХТ» про стягнення 9102,20 грн. боргу та 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що станом на момент вирішення спору належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження фактичного виконання позивачем перевезення і настання строку оплати внаслідок надання документів на оплату послуг з перевезення вантажів згідно заявки № 0258 від 18.02.2009 р. позивачем відповідачу - ТОВ «АХТ» (код ЄДРПОУ 34477712) за місцезнаходженням юридичної особи відповідача, зазначеним у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 615805 (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4-А) - суду не надано.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаргу мотивовано тим, що, на думку позивача, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що на підтвердження надання відповідачу (ТОВ «АХТ») послуг з перевезення позивачем надано опис до цінного листа від 24.11.2009 р., який підтверджує направлення на юридичну адресу відповідача (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4-А) рахунку-фактури № СФ-0000256 від 04.03.2009 р., Акту № ОУ-0000254 від 04.03.2009 р. та податкової накладної від 04.03.2009 р., відповідно до п. 17 заявки № 0258 від 18.02.2009 р. (а.с. 5).

Представники сторін в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до заявки № 0258 від 18.02.2009 р., яка підписана представником відповідача ТОВ «АХТ», як замовника, та позивачем Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, як перевізником, та посвідчена печатками сторін, відповідачем було замовлено у позивача здійснення перевезення вантажу (шайба металева) за маршрутом м. Гамбург, Німеччина - м. Київ, Україна, вартість перевезення погоджена сторонами в сумі 900,00 євро в гривнях по курсу; умови оплати погоджені сторонами у пункті 17 заявки, а саме: зазначено, що оплата відбувається до 5 днів після надання факс-копії рахунку та акту.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної, коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Оскільки спір між позивачем та відповідачем виник з договору міжнародного перевезення вантажу, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), що підписана в Женеві 19.05.1956 р. СРСР приєднався до неї 01.08.1983 р. і вона стала чинною для нього з 01.06.1986 р.

На підставі Постанови Верховної Ради України від 17.09.1992 р. «Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів» (Віденська конвенція) Україна приєдналася до цієї Конвенції.

У відповідності до Закону України від 01.08.2006 р. № 57-У «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 р. в м. Женеві, з застереженням.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, а саме: міжнародними товарно-транспортними накладними СМR А № 088262 від 24.02.2009 р. та від 20.02.2009 р., в п. 24 якої міститься відмітка відповідача про одержання вантажу, позивач здійснив міжнародне перевезення по маршруту Німеччина Україна, як це передбачено заявкою відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Згідно п. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Позивач та відповідач погодили, що вартість наданих послуг згідно заявки становить 900 євро по курсу.

У заявці сторони встановили, що оплата здійснюється до 5 банківських днів після надання факс копії рахунку та акту.

Надані позивачем копія рахунку-фактури № СФ-0000256 від 04.03.2009 р. на суму 9102, 00 грн. та Акт № ОУ-0000254 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 9102,20 грн. не прийняті судом першої інстанції як докази фактичного надання позивачем саме відповідачу - ТОВ «АХТ» (код ЄДРПОУ 34477712) послуг з перевезення вантажів згідно заявки № 0258 від 18.02.2009 р., оскільки в зазначених рахунку та акті одержувачем наданих транспортних послуг з перевезення вантажів зазначено ТОВ «Автохімтекс» (код ЄДРПОУ 32307044), яке є іншою юридичною особою і правовідносини позивача з даною юридичною особою не є предметом розгляду в справі № 47/43 та жодних вимог до зазначеної особи позивачем у даному провадженні не заявлялось.

Також, надані позивачем копії реєстру відправлених листів від 17.03.2009 р. та квитанції про оплату послуг Укрпошти № 122448 від 19.03.2009 р. не прийняті місцевим господарським судом як доказ фактичного надання (виставлення, надсилання) позивачем саме відповідачу - ТОВ «АХТ» (код ЄДРПОУ 34477712) за місцезнаходженням юридичної особи відповідача документів на підтвердження фактичного виконання перевезення і, відповідно, настання строку оплати внаслідок надання документів на оплату послуг з перевезення вантажів згідно заявки № 0258 від 18.02.2009, оскільки одержувачем поштового відправлення у реєстрі зазначено саме ТОВ «Автохімтекс».

Отже, згідно висновків суду першої інстанції, станом на момент вирішення спору належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України підтвердження фактичного виконання позивачем перевезення і настання строку оплати внаслідок надання документів на оплату послуг з перевезення вантажів згідно заявки № 0258 від 18.02.2009 р. позивачем відповідачу - ТОВ «АХТ» (код ЄДРПОУ 34477712) за місцезнаходженням юридичної особи відповідача, зазначеним у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 615805 (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4-А) - не надано.

Враховуючи викладене, Господарський суд м. Києва дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9102,00 грн. згідно заявки № 0258 від 18.02.2009 р. - не була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

В матеріалах справи міститься рахунок-фактура № СФ-0000256 від 04.03.2009 р., Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000254 від 04.03.2009 р. та податкова накладна від 04.03.2009 р., які підтверджують надання послуг з перевезення саме відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «АХТ» (код ЄДРПОУ 34477712).

Вказані документи 24.11.2009 р. були направлені на юридичну адресу відповідача, вказану у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ № 615805, (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4-А), що підтверджується описом до цінного листа.

Враховуючи той факт, що у заявці сторони встановили, що оплата здійснюється до 5 банківських днів після надання факс копії рахунку та акту, то зобовязання з оплати 9102,00 грн. відповідач повинен був виконати до 02.12.2009 р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобовязання не виконав.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Вимогами статті 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9102,00 грн. заборгованості за надання послуг з перевезення.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Конституція України визначає конституційні завдання адвокатури України.

Так, ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Організаційні форми діяльності адвокатури встановлені в ст. 4 Закону України «Про адвокатуру».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру» адвокатура України є добровільним професійним громадським обєднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Ст. 12 цього ж Закону встановлює, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р.6/VI), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення, і розумно обгрунтованим за розміром.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000. Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на те, що він сплатив адвокату ОСОБА_2 винагороду у розмірі 500,00 грн. Документально підтверджуючи вказаний факт, посилається на квитанцію № 1610/09 від 16.10.2009 р., угоду № 1610/2009 від 16.10.2009 р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 і адвокатом ОСОБА_2 та Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 197 від 31.08.2000 р., яке видане ОСОБА_2 Волинською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 500,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 р. у справі № 47/43 не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому повинно бути скасоване з прийняттям нового рішення, яким позов необхідно задовольнити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 р. у справі № 47/43 скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АХТ» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 34477712) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у «Райффайзен банк Аваль» м. Київ, МФО 380805) 9102 (девять тисяч сто дві) грн. 00 коп. боргу, 500 (пятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, за розгляд справи судом першої інстанції 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51 (пятдесят одну) грн. 00 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя

Судді

12.07.10 (відправлено)