Постанова № 12015606, 30.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2010                                                                                           № 16/2

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Вишняков Г.Ю.- представник за довіреністю № б/н від 15.02.2010р.

від відповідача -Наконечний О.М. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "В.Ю.Г.А."

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.04.2010

у справі № 16/2 ( .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Ритм"

до                                                   Приватне підприємство "В.Ю.Г.А."

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 20673,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

26.10.2009 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ритм”, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Приватного підприємства “В.Ю.Г.А.” , про стягнення 20673,42 грн.

Обґрунтовуючи вимоги , позивач посилався на те, що відповідно до умов договору суборенди №5 та договору №1/4,5, які були укладені 01.07.2008 року між ним та відповідачем, останній зобов’язався сплачувати щомісячно , у визначені договорами терміни , орендну плату і платежі за комунальні послуги. Сторони погодили термін орендного користування з 01.07.2008 р. по 30.04.2011 р. , проте відповідач в односторонньому порядку припинив користуватися приміщення і до закінчення строку договору оренди звільнив його , не передавши об’єкт оренди у встановленому договором та законом порядку орендодавцю за актом прийому-передачі. У зв’язку з цим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендних платежів за березень та квітень 2009 р. а також вартість комунальних послуг за березень 2009 р.

Відповідач позовні вимоги не визнав , обґрунтовуючи свої заперечення тим, що в зазначений позивачем період не користувався об’єктом оренди і тому не повинен сплачувати орендних та комунальних платежів.

Рішенням від 21.04.2010 року Господарського суду міста Києва позов задоволено частково, стягнуто з ПП “В.Ю.Г.А.” на користь ТОВ “Ритм” 5420грн.20 коп. основного боргу з орендної плати, 580грн. 08 коп. інфляційних втрат, 162грн. 61 коп. річних, 558грн. 52 коп. пені; 4045грн. 85 коп. комунальних послуг, 107 грн. 67 коп. державного мита, 122грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У частині стягнення пені в сумі 473грн. 98 коп. відмовлено, а у частині стягнення 9431грн. 76 коп. провадження у справі припинено з посиланням на відмову позивача від позовних вимог у цій частині, розцінивши уточнення позивачем позовних вимог заявою про відмову від позову .

Відповідач з рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2010 року не погодився та звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга умотивована неповним з’ясуванням судом обставин справи, недоведеністю обставин, які мають значення для справи і які місцевий господарський суд визнав встановленими , а також порушенням норм процесуального права.

Обґрунтовуючи скаргу , апелянт послався на ту обставину, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву відповідача , у якій той просив визнати недійсним договір суборенди № 5 як такий, що суперечить закону. Порушення норм процесуального прав при прийнятті оскаржуваного рішення апелянт вбачав у тому, що при прийнятті рішення суд першої інстанції не послався на докази, , на підставі яких задовольнив вимоги про стягнення комунальних платежів.

Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів Коротун О.М. - головуючий суддя, суддів Поляк О.І., Кропивної Л.В. апеляційну скаргу 20.05.2010 року прийнято до розгляду і порушено апеляційне провадження.

У судовому засіданні 30.06.2010 року взяли участь представники позивача і відповідача, які підтримали свої доводи. Водночас, апелянтом було заявлено клопотання про зупинення провадження до розгляду судом позову про недійсність договору суборенди, проти чого заперечив позивач. Колегія суддів відхилила клопотання відповідача з тих мотивів, що на час розгляду спору судом першої інстанції договір суборенди в силу презумпції правомірності правочину вважався чинним, адже не був визнаний судом недійсним. Суд апеляційної інстанції з цьому зв’язку вказав, що у разі визнання недійсним договору № 5 зацікавлена сторона по справі не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про перегляд рішення суду за ново виявленими обставинами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.07.2008 року між ТОВ «Ритм» та ПП «В.Ю.Г.А.» був укладений договір суборенди № 5, згідно якого ТОВ «Ритм» передає, а ПП «В.Ю.Г.А.» приймає в тимчасове платне користування майно – приміщення площею 57 м кв. на другому поверсі корпус ( за адресою бул. І.Лепсе, 8 під кафе).

У цей же день сторони уклали договір №1/4,5 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення, електропостачання та послуг телефонного зв'язку, згідно якого позивач зобов'язався надавати відповідачеві комунальні послуги та послуги телефонного зв'язку, а відповідач - своєчасно здійснювані оплату за споживання послуг. Договором встановлено , що розмір щомісячної плати за надані послуги теплопостачання та обслуговування складає 81130 грн., водопостачання та каналізації - визначається по лічильнику , електропостачання - згідно затверджених тарифів за показами лічильника, обслуговування підстанцій електромереж – 20% вартості спожитої електрон енергії на місяць згідно показників лічильника.

Факт користування приміщенням відповідач не спростував.

У процесі розгляду справи у першій інстанції позивач подав суду клопотання про приєднання до справи уточненого розрахунку суми позову ( а.с. 23). Місцевий господарський суд розцінив уточнений розрахунок суми позову як заяву, про відмову від частини позовних вимог. Колегія суддів вважає, що для такого висновку підстав не було , адже позивач повідомив суд про відмову від позову у частині вимог, про що свідчить текст заяви на переконання суду апеляційної інстанції , уточнення суми позову може бути розцінене як конкретизація вартісної складової позову і періоду, у якому виникла заборгованість , про примусове стягнення просить позивач.

За таких обставин справи, рішення суду першої інстанції у частині припинення провадження у справі щодо стягнення 9431грн. 76 коп. з мотивів відмови позивача від позову є незаконним і тому підлягає скасуванню.

Переглядаючи судове рішення у повному обсязі , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у частині стягнення тіла боргу за заявлений позивачем період .

При цьому суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, в силу ч. 6 ст. 263 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей , передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 285, ст. 291 ГК України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідач не довів належними і допустимими доказами тієї обставини, що жодна із визначених законом підстав для припинення договору оренди мала місце стосовно договору суборенди № 5.

Тому орендні платежі та платежі за комунальні послуги за період з січня по квітень 2009 р. включно мали бути сплачені відповідачем орендодавцю відповідно до умов та у розмірі згідно з укладеними між ними договорами .

Невиконання або неналежне виконання орендарем своїх зобов’язань є підставою для притягнення його до господарсько-правової відповідальності , якщо він не доведе , що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Позивач вказував, що за березень та квітень 2009 р. відповідач допустив заборгованість в оплаті орендних платежів на суму 5420,20 грн. та комунальних послуг ( включаючи спожиту відповідачем електроенергію , обслуговування підстанцій, теплопостачання та обслуговування ) на суму 4045,85 грн.

Доводи апелянта з приводу того, що позивач не довів факту споживання орендарем послуг з водо-електро і тепло- постачання , колегія суддів оцінює критично , оскільки за змістом ч. 1 ст. 901 ЦК України, яка надає легальне визначення договору про надання послуг, послуги споживаються замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, і його зобов’язання оплатити послуги не пов’язане з фактом їх передачі та прийняття .

Окрім цього, колегія суддів зауважує, що оплата спожитих послуг здійснюється за показниками лічильника. Відповідач , не визнаючи розміру заборгованості в оплаті спожитого ним водо -, тепло та електро постачання не подав суду апеляційної інстанції доказів, які б з переконливістю свідчили би, що за показниками лічильника у день звільнення відповідачем приміщення у нього відсутня заборгованість перед позивачем.

Натомість на пропозицію суду апеляційної інстанції відповідачу подати обґрунтований контррозрахунок на спростування доводів позивача, відповідач не вмотивовано і бездоказово вказав на нульову заборгованість перед позивачем.

До того ж відповідач заперечив наявність у нього обов’язку сплачувати передбачені договорами платежі на користь позивача , пославшись на те, що вивільнення ним орендованого приміщення є підставою , яка звільняє його від виконання зобов’язань за чинними договорами .

Зважаючи на те, що відповідач не подав платіжних доручень про виконання ним зобов’язань , встановлених у п.п. п. п. 5.1., 5.2. договору № 5 та т п. 1.1 та розділом 4 договору № 1/ 4 .5 в установлені цими договорами строки, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду першої інстанції про те, що вивільнення відповідачем приміщення не звільняє його від виконання обов’язків , передбачених укладеними між сторонами договорами, адже в установленому порядку договірні відносини між сторонами не припинені , передача нерухомого майна орендодавцю усупереч ч. 2 ст. 795 ЦК України та п. 8.1. договору № 5 не підтверджена складеним між сторонами двостороннім актом прийому-передачі, а тому відповідач є боржником , що прострочив виконання грошових зобов’язань , і повинен нести відповідальність передбачену законом та договором в силу приписів ст. 611 ЦК України та ст.. 216 ГК України .

Пунктом 9.2. договору № 5 зазначено, що у випадку прострочення плати за найм суборендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки штрафних санкцій у вигляді пені , нарахованої та заявленої позивачем до стягнення з відповідача за період виникнення заборгованості в оплаті орендної плати за березень та квітень 2009 р. , відповідно, з 10.03.2009 та з 10.04.2009 , а також зважаючи на порядок нарахування штрафних санкцій , запроваджений статтею 232 ГК України, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення в оплаті орендної плати за березень 2009 р. - 290,03 грн. та за квітень 2009 р. - 321,85 грн. ( на загальну суму 611,88 грн. )

Отже, заявлена позивачем ( згідно із заявою про уточнення вимог) пеня у розмірі 420,64 грн. є надмірно нарахованою і тому не може бути покладеною на відповідача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками та мотивами задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 580, 08 гри та 3 % річних в сумі 162, 61 грн., адже в силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України відповідач , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги на суму 5420,20 грн. заборгованості в оплаті орендної плати, 4045,85 грн. заборгованості за комунальні послуги, інфляційних збитків в розмірі 580, 08 грн , 3 % річних в сумі 162, 61 грн та 611,88 грн. пені підлягають задоволенню, тоді як у частині стягнення 420,64 грн. пені - слід відмовити.

Таким чином, судові витрати ,які мали бути сплачені позивачем на вказану суму , включаючи й ті, у яких йому відмовлено, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, зважаючи на наявність підстав для скасування та зміни рішення суду першої інстанції , апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а державне мито , сплачене апелянтом, покладається на сторони пропорційно задоволеній апеляційним судом апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Приватного підприємства “В.Ю.Г.А.” на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2010 року у справі № 16/2 задовольнити частково.

2.           Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2010 року у справі № 16/2 у частині припинення провадження у справі на суму 943, 76 грн. скасувати.

3.          В інших частинах рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2010 року у справі № 16/2 змінити з викладенням його у наступній редакції :

“1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “В.Ю.Г.А.” (03022, м. Київ, вул.. Козача,122, код ЄДРПОУ 24932033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ритм” ( 03124, , м.Київ, вул.. І Лепсе, 8, код ЄДРПОУ 31059117): 5420,20 грн. ( п’ять тисяч чотириста двадцять грн, 20 коп. ) заборгованості в оплаті орендної плати, 4045,85 грн. (чотири тисячі сорок п’ять грн.. 85 коп.) заборгованості за комунальні послуги, інфляційних збитків у розмірі 580, 08 грн ( п’ятсот вісімдесят грн.. 08 коп. ) , 162, 61 грн ( сто шістдесят дві грн. 61 коп.) 3 % річних , 611,88 грн. ( сто шістдесят дві грн.. 61 коп.) пені, 108,19 грн. (сто вісім грн.. 19 коп) державного мита та 227,15 грн.( двісті двадцять сім грн. 15 коп..) судових витрат за інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити у задоволенні позову у частині стягнення з Приватного підприємства “В.Ю.Г.А.” 420, 64 грн. пені.”

4. Стягнути з Приватного підприємства “В.Ю.Г.А.” (03022, м. Київ, вул.. Козача,122, код ЄДРПОУ 24932033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ритм” ( 03124, , м.Київ, вул.. І Лепсе, 8, код ЄДРПОУ 31059117): 2,10 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги .

5. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

05.07.10 (відправлено)