Постанова № 12015531, 06.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2010                                                                                           № 52/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Заєць О.А.;

від відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київгаз"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.04.2010

у справі № 52/16 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Київгаз"

до                                                   Київський міський протитуберкульозний диспансер № 1

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 17354,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 15 334,64 грн. основного боргу, 888,99 грн. пені, 237,70 грн. інфляційної складової боргу, 73,07 грн. 3% річних, 820,19 грн. 7% штрафу, а загалом 17354,58 грн. боргу у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати послуг з транспортування природного газу за договором № 251366 на постачання природного газу від 10.01.2009 року.

Рішенням господарського суду Києва від 21.04.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Київського міського протитуберкульозного диспансеру № 1 (04114, м. Київ, вул. Автозаводська,68 код 05416202) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 4-б, код 03346331) 15334 (п'ятнадцять тисяч триста тридцять чотири) грн. 64 коп. основного боргу, 73 (сімдесят три) грн. 07 коп. 3% річних, 237 (двісті тридцять сім) грн. 70 коп. інфляційної складової боргу, 1 (одну) грн. 00 коп. штрафу, 1 (одну) грн. 00 коп. пені, 173 (сто сімдесят) 55 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Відкрите акціонерне товариство "Київгаз" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2010 року в частині зменшення пені у сумі 888,99 грн. до 1 грн. та штрафу в сумі 820,19 грн. до 1 грн. і прийняти нове рішення, яким в стягнути з Київського міського протитурберкульозного диспансеру № 1 пеню у сумі 888,99 грн. та штраф в сумі 820,19 грн.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку через, недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування судом норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд посилався на тяжке фінансове становище Відповідача, проте законодавством передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, але одночасно встановлені наступні обов'язкові умови при яких допускається зменшення:

якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2, ст. 233 ГК України);

якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків (ч. 3 ст. 551 ЦК України);

якщо штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора (ч. 1, ст. 233 ГК України).

При зменшенні розміру пені та штрафу суд посилався на п. 3 ст. 83 ГПК України, але не вказав на підставі якої норми матеріального закону зменшує належні до стягнення штрафні санкції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2010 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено 06.07.2010 року о 11 год. 10 хв.

В судове засідання 06.07.2010 року представник відповідача не з’явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, оскільки останній належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством «Київгаз» та Київським міським протитуберкульозним диспансером № 1 (споживач) 10.01.2009 року було укладено договір на поставку природного газу та надання послуг з його транспортування № 251366.

Як вбачається з умов договору ВАТ «Київгаз» зобов’язується поставити природний газ, а також виконати послуги з його транспортування розподільними газопроводами від ГРС магістрального газопроводу до ГРП споживача, а споживач зобов’язується прийняти газ і оплатити на умовах цього договору.

Згідно п. 3.15. договору кількість поданого споживачу газу оформлюється за станом на останній календарний день місяця двостороннім актом встановленої форми по одному примірнику для кожної сторони. Цей акт є основою для проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування між сторонами.

Відповідно до п. 3.16 договору, якщо споживач не згодний з визначеною кількістю газу, він направляє у ВАТ «Київгаз»письмове повідомлення в 3-денний термін з моменту отримання акту. Претензія, яка надана після вказаного терміну, не розглядається, а акт вважається узгоджений сторонами.

Оплата вартості газу та послуг з його транспортування проводиться споживачем виключно грошовими коштами в встановленому порядку, а саме: перший платіж споживач здійснює до 15 числа поточного місяця, у розмірі 100 % вартості газу та послуг з його транспортування, передбачених договором на місяць поставки газу; остаточний розрахунок здійснюється протягом п’яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених ВАТ «Київгаз» послуг за звітний місяць (п. 6.1. договору).

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивач у серпні, вересні, жовтні та листопаді 2009 року надав послуги з транспортування природного газу у розмірі 16036,39 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування б/н від 31.08.2009 року на суму 4 525,45 грн., б/н від 30.09.2009 року на суму 4 867,48 грн., б/н від 31.10.2009 року на суму 3025,75 грн., б/н від 30.11.2009 року на суму 3617,71 грн.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, проте, відповідач виконав не належним чином взяті на себе зобов’язання, за надані послуги з транспортування газу оплатив частково і має заборгованість перед позивачем у сумі 15334,64 грн. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про стягнення основного боргу в розмірі 15334,64 грн.

Окрім цього, колегія суддів перевіривши розрахунок інфляційних витрат в розмірі 237,70 грн. та 3 % річних в розмірі 73,07 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, зв’язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань з оплати поставленого газу за даним договором на підставі ст. 625 ЦК України та задоволених першою інстанцією, вважає останній обґрунтованим та правомірним, і відповідно правомірно задоволений судом першої інстанції.

Щодо висновків суду першої інстанції про зменшення розміру пені до 1 грн. та розмір штрафу до 1 грн. та відмови в позові в частині стягнення 887,99 грн. пені та 819,19 грн. штрафу, колегія суддів не погоджується з останніми з наступних підстав.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 7.3. договору в разі не оплати або не своєчасної оплати за надані послуги з газопостачання у строки, зазначені у п.6.1. даного договору, споживач сплачує на користь ВАТ «Київгаз», крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Законодавством передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, але одночасно встановлені наступні обов'язкові умови при яких допускається зменшення:

якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2, ст. 233 ГК України);

якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків (ч. 3 ст. 551 ЦК України);

якщо штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора (ч. 1, ст. 233 ГК України).

В пункті 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. роз'яснено, що при застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватись судом у кожному конкретному випадку.

П. 17 Листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 від 14.12.2007р. визначено, що норма п. 3 ст. 83 ГПК України є процесуальною і може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального.

Ч. 3 коментованої статті надає право господарському суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання.

Згідно ч. 4 п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 господарський суд, обґрунтовуючи своє рішення про зменшення розміру стягуваної пені, не взяв до уваги, що наведена норма є процесуальною і може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального, отже норма п. 3 ст. 83 ГПК України є процесуальною і може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального.

Проте норм матеріального права судом першої інстанції в обґрунтування прийнятого рішення не наведено. Між тим названий Закон, на підставі якого нараховано пеню, не містить норм, які надавали б суду право зменшувати розмір стягуваної пені (у разі її правомірного нарахування).

Отже, господарський суд має право прийняти рішення про зменшення неустойки (штрафу, пені) лише за дійсно виняткових обставин, а посилання на тяжкий фінансовий стан боржника як на підставу для зменшення неустойки коментована стаття не містить.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язання виникло з вини обох сторін (принцип змішаної відповідальності) суд повинен врахувати ступінь вини кожної зі сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 888,99 грн. та штраф в сумі 820,19 грн.,

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно Листа Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України зазначено наступне.

В силу положень ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена схоронами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Колегія суддів встановивши, що розрахунок пені зроблений позивачем невірно, здійснила перерахунок його розміру відповідно до розмірів облікових ставок Національного банку України.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України з Київського міського протитуберкульозного диспансеру № 1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Київгаз» за прострочення виконання зобов’язання підлягає стягненню штраф в сумі 820,19 грн. та пеня в сумі 495,97 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни рішення господарського суду Києва від 21.04.2010 року у справі № 52/16 в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2010 року у справі № 52/16 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Київського міського протитуберкульозного диспансеру № 1 (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 68 код 05416202) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 4-б, код 03346331) 15334 (п'ятнадцять тисяч триста тридцять чотири) грн. 64 коп. основного боргу, 73 (сімдесят три) грн. 07 коп. 3% річних, 237 (двісті тридцять сім) грн. 70 коп. інфляційної складової боргу, 820 (вісімсот двадцять) грн. 19 коп. штрафу, 495 (чотириста дев’яносто п’ять) грн. 97 коп. пені, 169 (сто шістдесят дев’ять) грн. 63 коп. витрат по оплаті державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у позові відмовити.

2. Стягнути з Київського міського протитуберкульозного диспансеру № 1 (04114, м. Київ, вул. Автозаводська,68 код 05416202) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 4-б, код 03346331) 39,28 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

5. Справу № 52/16 повернути до господарського суду міста Києва.

6. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

07.06.10 (відправлено)