Постанова № 12015520, 06.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2010                                                                                           № 31/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рєпіної Л.О.

суддів:           Євграфової Є.П.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.03.2010

у справі № 31/15 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Українська транспортна група"

до                                                   Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання недійсним договорів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 31/15 від 05.03.2010 р. позов ТОВ „Українська транспортна група” до ВАТ „КБ „Надра” про визнання недійсним договорів задоволений.

Відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача, в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, рішення суду без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 14.12.2006р. сторонами було укладено кредитний договір № 1587/МК із кінцевим терміном повернення кредитних коштів - 14.12.2011р.

29.12.2006р. сторонами укладено договір кредитної лінії № 1663/МК із кінцевим терміном повернення кредитних коштів - 29.12.2011р.

03.03.2007р. сторонами було укладено кредитний договір № 22/МБ-ЦВ із кінцевим терміном повернення кредитних коштів - 30.03.2012р.

10.05.2007р. між сторонами було укладено кредитну угоду № 172/2007 із кінцевим терміном повернення кредитних коштів - 10.05.2012р.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання кредитні договори недійсними, господарський суд виходив з того, що посадова особа позивача, яка укладала вищевказані кредитні договори не мала необхідний обсяг повноважень і таким чином не мала права на укладання таких договорів, вказані договори не були в подальшому схвалені загальними зборами та по суті не виконувались.

Заперечуючи проти рішення, відповідач звертає увагу на те, що при укладанні договорів, повноваження представника позивача перевірялися, були достатніми для укладання договорів та їх підписання.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Стаття 1049 ЦК України вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

В силу ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З укладених кредитних договорів вбачається, що з боку позивача - ТОВ “Українська транспортна група” вони підписані директором товариства Гордієвичем Анатолієм Павловичем.

Обґрунтовуючи рішення, господарський суд послався на Статут у якому прийняття рішень щодо отримання Товариством кредитів, в тому числі в іноземній валюті відноситься до компетенції загальних зборів товариства та встановлює межі компетенції генерального директора товариства. Також зробив висновок, що системний аналіз повноважень вищевказаної посадової особи дозволяє прийти до висновку, що укладення товариством кредитного договору потребує попереднього рішення про це загальних зборів товариства.

Проте з даними висновками погодитися не можна в зв’язку з наступним.

Відповідно п. 13.7 Статуту до компетенції загальних зборів учасників товариства, зокрема належить: надання повноважень генеральному директору на вчинення правочинів ( укладання договорів та ін.) на суму, що перевищує еквівалент 500000доларів США. У п.13.17 Статуту визначені повноваження директора, в тому числі : вчиняти правочини (укладати договори) без надання таких повноважень зборами учасників товариства на суму, що не перевищує еквівалент 500000доларів США.

Зі змісту кредитних договорів №22/МБ-ЦВ від 03.03.07, №1663/МК від 29.12.06, № 1587/МК від 14.12.06 випливає, що товариством на умовах кредиту взято 148000євро, що не перевищує суми 500000доларів США та не потребує схвалення загальними зборами учасників товариства. Отже висновки суду про те, що Гордієчич А.П. укладаючи договори діяв з перевищенням повноважень, є необґрунтованими.

Щодо кредитного договору № 172/2007 від 10.05.2007 на суму 3946704,29 євро, то в даний частині рішення господарського суду є передчасним.

В порядку ст.101 ГПК України, колегія суддів бере до уваги надані відповідачем до апеляційної скарги докази в спростування висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, оскільки по-перше,- справа розглянута у відсутність представника відповідача. По-друге, - відсутні докази, на яки посилається суд в підтвердження належності повідомлення відповідача про розгляд справи.

Так, з додатків до апеляційної скарги вбачається, що відповідно до наказу № 04/10/06К від 04.10.06 Гордієвич А.П. приступив до виконання обов’язків генерального директора товариства. Підставою наказу зазначений протокол № 7 зборів учасників товариства від 04.10.06. Крім того, 04.10.06 з Гордієвич А.П. укладений контракт № 1.

З протоколу № 4 зборів учасників товариства від 19.03.07 вбачається, що генеральному директору Гордієвич А.П. наданий дозвіл на підписання кредитного договору з ВАТ „КБ „Надра” на суму в розмірі 3983000 євро.

Таким чином, укладення товариством кредитного договору здійснено з попереднім його схваленням рішенням загальних зборів товариства без перевищення директором повноважень.

Твердження позивача про те, що суті договори не виконувались, а з приходом нового керівництва ці обставини стали підставою для звернення за судовим захистом не заслуговують на увагу оскільки, відповідно до рішення зборів учасників товариства від 03.03.08, оформлене протоколом № 14, Дубовий Г.Ф. переведений з посади головного консультанта на посаду генерального директора.

З додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 22/МБ-ЦВ від 03.03.07, з боку позивача підписану вже новим генеральним директором Дубовим Г.Ф. та Банком , сторони погодили іншій розмір відсотків за користування кредитними коштами та подовжили термін повернення кредиту. Те саме стосується додаткової угоди № 2 від 03.11.08 до договору кредитної лінії № 1663/МК від 29.12.06 та додаткової угоди № 1 від 03.11.08 до кредитного договору № 1587/МК від 14.12.08р.

Таким чином, спростовані доводи того, що сторонами умови кредитних договорів не виконувалися, що є підставою для визнання їх недійсними.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

          Рішення господарського суду м. Києва у даній справі вказаним вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті ВАТ „КБ „Надра” державного мита за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду м. Києва в сумі 42,50грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ВАТ „КБ „Надра” задовольнити, рішення господарського суду м. Києва № 31/15 від 05.03.2010 скасувати.

2. Прийняти нове рішення: У задоволенні позову ТОВ „Українська транспортна група” до ВАТ „КБ „Надра” про визнання недійсним договорів відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Українська транспортна група”(81054 Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. І. Франка 1 к.202, ЄДРПОУ30484307) на користь відкритого акціонерного товариства „КБ „Надра” ( 04053 м. Київ вул.. Артема, 15, ЄДРПОУ 20025456) державне мито в розмірі 42,50 грн. (сорок дві грн.. 50 коп.)

3. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ .

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Євграфова Є.П.

08.07.10 (відправлено)