Рішення № 120153719, 02.07.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 497/2806/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Одеса адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою у якій просить суд скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Костянтина Миронова №ПШ021858 від 20.11.2023 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності в розмірі 17 000.00 (сімнадцять тисяч) гривень відповідно до ч.1 абз.3 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт, мотивуючи це тим, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не було враховано, те що у водія під час перевірки були відсутні 27 попередніх тахокарт через те, що транспортний засіб в ці дні був в ремонті, про що водієм було зазначено у акті, тому порушення законодавства про автомобільний транспорт не відбулось.

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 05.12.2023 року у справі відкрито провадження по справі.

Надалі ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 28.02.2024 року справу №497/2806/23 передано за підсудністю на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

1 7.04.2024 року справа №497/2806/23 за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Одеського окружного адміністративного суду Іванову Е.А.

Ухвалою суду від 22.04.2024 року прийнята до провадження адміністративна справа №497/2806/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11.12.2023 року від представника відповідача до Болградського районного суду Одеської області надійшов відзив у якому він просить відмовити у задоволенні позову з підстав того, що 17.10.2023 року співробітниками відповідача відповідно до направлення від 12.10.2023 року №42/В на рейдову перевірку проведена перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, під час якої було зупинено транспортний засіб марки VOLVO/STOS, державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 а власником транспортного засобу був позивач. Перевіркою встановлено, що при наявності на транспортному засобі аналогового тахографа здійснюється перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» у водія відсутні попередні 27 тахокарт або бланк підтвердження діяльності, що знайшло відображення у акті від 17.10.2024 року №АР 017627, в подальшому на підставі зазначеного акту начальником відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено оскаржувану постанову за порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Внаслідок чого на позивача було складено оскаржувану постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу за вчинення правопорушення, яке передбачено ч.1 абз. 3, ст.. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Бланк підтвердження діяльності було надано позивачем в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, тобто на місці проведення перевірки такі документи надані не були, тоді як формування та збір документів для перевезення завершується на початок руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки тобто саме на місці зупинки (події).

23.04.2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов у якому він просить відмовити у задоволенні позову з підстав аналогічних відзиву від 11.12.2023р.

Дослідивши зміст заяв по суті справи, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обставини справи.

ФОП ОСОБА_1 є власником транспортного засобу -вантажного тягача марки VOLVO державний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу марки VOLVO STOS держ. номер НОМЕР_2 .

17.10.2023 p., вказаний вантажний автомобіль VOLVO, під керуванням водія ОСОБА_2 , який з 01.10.2023 року знаходиться у трудових відносинах з позивачем, на автодорозі М-15 Одеса-Рені Бухарест 12км.+125м. пройшов рейдову перевірку транспортного засобу на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

За результатом перевірки 17.10.2023р. складений акт №017627, яким встановлено, що на момент проведення перевірки водій здійснював вантажне перевезення за відсутності 27 попередніх тахокарт, або бланку підтвердження діяльності водія. За наслідками розгляду матеріалів перевірки 20.11.2023 року начальником відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ021858, згідно якої позивача було притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт (за ч. 1, абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт») і накладено штраф у розмірі 17000 грн.

З вказаним рішення відповідача позивач не погодився та звернувся до суду.

Джерела права та висновки суду.

Постановою КМУ від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра інфраструктури, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до абз.1 п.8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті», реорганізовано територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, зокрема, утворено Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області.

Стаття 6 Закону передбачає, що Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України; державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі); рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів.

Згідно з пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.06р. № 1567 (далі Постанова № 1567), рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Відповідно до п. 15 Постанови № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з п.20, 21 Порядку виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Під час перевірки встановлено, що у водія на момент проведення перевірки документів відсутні 27 попередніх тахокарт, надані тільки 2-і за 16 та 17.10.2023 року також не наданий бланк підтвердження діяльності водія.

Водій ОСОБА_2 був належним чином ознайомлений посадовими особами відповідача з актом перевірки №017627 від 17.10.2023р. після його складення, про що свідчить його зміст та підписав його з поміткою, що «транспортних засіб був в ремонті» (а.с.34 об.ст.).

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відповідно до ст. 18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 48 Закону № 2344-III передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, а саме документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже перелік документів згідно ст. 48 Закону № 2344-III не є вичерпним.

Згідно з п.1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.06.2010 №340 (далі Положення №340), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Пунктом 6.1 Положення №340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Відповідно до пункту 6.4. Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності.

Пунктом 7.1 Положення №340 передбачено - органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Зі змісту даного підзаконного акту слідує, що його норми поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами, та передбачають обладнання вантажних автомобілі з повною масою понад 3,5 тон діючими та повіреними тахографами.

Даним підзаконним актом законодавцем на автомобільних перевізників покладено обов`язок щодо обліку робочого часу водіїв шляхом ведення табеля обліку робочого часу водія на основі наданих водієм даних своєї роботи, які водій фіксує за допомогою тахографа або індивідуальної контрольної книжки водія (у випадку коли транспортний засіб необладнаний тахографом).

У свою чергу, на водіїв покладено обов`язок зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта за поточну робочу зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія), які він має пред`явити посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 р. № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності чинної особистої картки водія для цифрового тахографа.

Отже, у водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, на момент перевірки мають бути в наявності записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта за поточну робочу зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія).

Відповідно до пункту 6.4 Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Із наведених вище положень слідує, що водії який здійснює перевезення на вантажному автомобілі та який обладнаний тахографом повинен мати при собі, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена п.6.1. наказу №340, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобі цифровим тахографом.

При цьому водій транспортного засобу обладнаного тахографом, зобов`язаний своєчасно встановлювати, змінювати та заповнювати тахокарти, а також забезпечувати їх належне зберігання. Також на водія покладено обов`язок зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта) за поточну зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія, які він має пред`явити посадовим особам для перевірки.

Суд погоджується з аргументом відповідача, що бланк підтвердження діяльності водія від 15.10.2023 року (а.с.13) не приймався до уваги, так як був наданий позивачем до відповідача тільки вже під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, про що зазначає в позові позивач, та він не надавався під час рейдової перевірки 17.10.2023 року, та доказів того, що це спростовують матеріали справи не містять.

Суд вважає за доцільне також звернути увагу на те, що виявлення факту порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та встановлення наявності підстав для притягнення особи до відповідальності за виявлене порушення відбувається саме на момент проведення рейдової перевірки на основі пред`явлених водієм документів.

Так, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.

Суд розглянув справу в межах обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Суд вважає доведеним належними доказами зміст правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції, як наслідок, оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням обставин, що мали значення для її прийняття.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 6-8, ч.2 ст.9, ст.ст.10, 77, 90, 242-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_3 .

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті м.Київ вул..Антоновича 51 код ЄДРПОУ 39816845.

Суддя Е.А.Іванов

.