Рішення № 120153676, 03.07.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 р. № 400/3225/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , третя особаМіністерство оборони України, просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про переведення його на іншу посаду в зв`язку з тяжкою хворобою матері та її потребою у сторонньому догляді від 10.11.2022 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про переведення його на іншу посаду в зв`язку з тяжкою хворобою матері та її потребою у сторонньому догляді від 10.11.2022 року, поданий 10.11.2022 року у встановлений законом строк.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що мати позивача, ОСОБА_2 , 1953 р.н., у зв`язку із тяжкою хворобою почала потребувати постійного стороннього догляду, відповідно до висновку ЛКК від 02.03.2023 року № 6241 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Снігурівської міської ради Миколаївської області. Після чого позивач знайшов вакантну посаду старшого стрільця 1 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 i 10.11.2023 року подав рапорт про переведення його на посаду старшого стрільця 1 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 та додав згоду командира даної військової частини.

Проте, вказаний рапорт не був розглянутий, у зв`язку з чим, позивач повторно звертався iз даним рапортом в результаті чого цей рапорт був прийняти та зареєстрований 08.12.2023 року за вх. № 5087. Проте, зазначений рапорт відповідачем не розглянутий, жодного рішення не прийнято, у зв`язку з чим, позивач вважає таку бездіяльність протиправною.

Ухвалою від 29.04.2024 року суд відкрив провадження та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти вимог позивача відповідач зазначив, що позивач 07.11.2023 року самовільно покинув розташування Військової частини НОМЕР_1 , але 10.11.2023 року позивач у невстановленому місці та у невстановлений час складає, ймовірно підписує та пересилає поштовим зв`язком на адресу Військової частини НОМЕР_1 рапорт про переведення в іншу військову частину. У своїй позовній заяві позивач, який вчинив самовільне залишення військової частини під час дії воєнного стану з 07.11.2023 року, зазначає, що ним подано рапорт від 10.11.2023 року та не отримано відповіді на нього. Листом від 14.02.2024 року за вих. №1124 на адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 відповідач повідомив, що рапорт не представляється задовольнити через самовільне залишення військової частини, що вчинено солдатом ОСОБА_1 07.11.2023 року. Таким чином, позовні вимоги жодним чином не обґрунтовують протиправність бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 .

Міністерство оборони України подало до суду пояснення, у яких у задоволенні позову просило відмовити. У своїх поясненнях третя особа зазначила, що відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2022 року № 273 позивача зараховано до списків особової Військової частини НОМЕР_1 . Солдатом ОСОБА_1 було подано рапорт, адресований командиру Військової частини НОМЕР_1 , від 10.11.2023 року про переведення його на іншу посаду до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до наданих Військовою частиною НОМЕР_1 доказів, тези рпозивача щодо не розгляду його рапорту і неприйняття рішення є безпідставними, оскільки відповідно до листа відповідача від 14.12.2023 року за вих. № 1124, наданим у відповідь на на адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 , вказано, що рапорт не представляється задовольнити через самовільне залишення військової частини, що вчинено позивачем 07.11.2023 року.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивача мобiлiзовано на вiйськову службу з 14.05.2022 року та, вiдповiдно до наказу командира Вiйськової частини НОМЕР_1 НОМЕР_1 від 15.05.2022 року № 273 зараховано до особового складу Вiйськовоi частини НОМЕР_1 .

Пiд час проходження вiйськовоi служби позивачу стало відомо, що його мати, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з тяжкою хворобою потребує постійного стороннього догляд, відповідно до висновку ЛКК від 02.03.2023 року № 6241 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Снігурівської міської ради Миколаївської області.

Позивач знайшов вакантну посаду старшого стрільця 1 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10.11.2023 року позивач подав рапорт про переведення його на посаду старшого стрільця 1 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 та додав згоду командира даної військової частини (лист від 09.08.2023 року № 7149 ).

У зв`язку з тим , що вказаний рапорт не був розглянутий, позивач повторно звернувся iз даним рапортом. Рапорт був прийняти та зареєстрований 08.12.202З року за вх. № 5087.

На думку позивача, зазначений рапорт відповідачем не розглянутий, жодного рішення щодо нього не прийнято, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.

Частиною 5 цієї статті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України в порядку, визначеному їх керівниками.

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві (ч. 7 ст.6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Відповідно до ч. 13 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі Положення).

Пунктом 2 Положення встановлено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

Згідно п. 110 Положення, переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:

між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з`єднання, військові частини та оперативні командування;

між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України;

між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.

Форма та порядок надання клопотання визначаються Міністерством оборони України.

Переміщення осіб офіцерського складу між видами Збройних Сил України, з`єднаннями, військовими частинами та оперативними командуваннями, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з`єднання, військові частини та оперативні командування, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи.

Призначення на посади, що належать до номенклатури посад нижчої посадової особи, здійснюється наказами тих командирів (начальників), до номенклатури призначення яких належать посади, з яких переміщуються військовослужбовці.

Відповідно до п. 112 Положення, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.

Пунктом 113 Положення передбачено, що переміщення військовослужбовця за станом здоров`я або за станом здоров`я членів його сім`ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.

Пунктом 82 Положення передбачено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється на рівнозначні або нижчі посади, зокрема, за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії.

Згідно п. 91 Положення, переміщення по службі в іншу місцевість військовослужбовців, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі і визнані придатними або обмежено придатними до військової служби, але при цьому вони самі чи члени їх сімей мають потребу за станом здоров`я у зміні місця служби (проживання), здійснюється на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Інструкція № 170).

Пунктом 1.3 Інструкції № 170 визначено, що громадяни України, які виконують військовий обов`язок під час проходження військової служби, є військовослужбовцями Збройних Сил України.

Згідно п. 4.1 Інструкції № 170, військовослужбовці Збройних Сил України призначаються на посади, передбачені штатами (штатними розписами) військових частин. Призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі здійснюються з урахуванням результатів оцінювання на підставі Резерву кандидатів для просування по службі (далі - Резерв для просування по службі), Плану переміщення на посади, подань, службових документів, визначених пунктами 1.5, 1.6 розділу І цієї Інструкції (якщо в умовах воєнного часу неможливо оформити подання), та клопотань посадових осіб, а також рішень колегіальних органів, утворених відповідно до чинного законодавства України.

Приписами п 4.15 Інструкції № 170 визначено, що переміщення по службі в іншу місцевість військовослужбовців, які мають потребу за станом свого здоров`я або за станом здоров`я членів сімей змінити місце служби і проживання, а також за сімейними обставинами та з інших поважних причин, або на нижчу на один ступінь посаду за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені військові звання старший лейтенант або молодший сержант (старшина 2 статті)) провадиться на особисте прохання відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 82 Положення за рапортом військовослужбовця, поданим за підпорядкуванням.

Крім рапорту військовослужбовця, підставами для прийняття рішення щодо його переміщення за станом здоров`я, сімейними обставинами чи з інших поважних причин є постанова (висновки) військово-лікарської та лікарсько-консультативної комісій, акт обстеження сімейного стану, документи, що підтверджують наявність і вік дітей, наявність житла, розміри доходів тощо.

Як встановлено в ході розгляду даної справи, у відповідності до вимог Положення та Інструкції № 170 позивач 10.11.2023 року подав рапорт про переведення його на посаду старшого стрільця 1 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з тим, що його мати у зв`язку з тяжкою хворобою потребує постійного стороннього догляду.

Як вже зазначалось вище, підставою для звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду стало те, що командир Військової частини НОМЕР_1 , маючи у розпорядженні всі необхідні документи, не вчиняє, на думку позивача, дій по переміщенню його до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідачем до суду надано лист-відповідь на запит адвоката Трофименка А.О. в інтересах солдата ОСОБА_1 від 14.02.2024 року за вих. № 1124, у якому зазначено, що рапорт ОСОБА_1 від 10.11.2023 року (вх. № 5087 від 08.12.2023 року) не представляється за можливе задовольнити через самовільне залишення ОСОБА_1 розташування військової частини 07.11.2023 року.

Тобто суд зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 було розглянуто рапорт позивача.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перш ніж відмовити у позові з підстав обрання неналежного способу захисту, суд з`ясовує: з яких саме правовідносин сторін виник спір; чи передбачено обраний позивачем спосіб захисту законом; чи передбачено законом ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його прав та інтересів.

Відтак, суд не вбачає протиправності у діях командира Військової частини НОМЕР_1 , а також бездіяльності командира Військової частини НОМЕР_1 щодо не переведення позивача на іншу посаду.

Також суд враховує, що датою рапорту є 10.11.2023 року та позивачем у позовних вимогах помилково вказано 2022 рік.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 134, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), за участю третьої особи Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про: визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про переведення його на іншу посаду в зв`язку з тяжкою хворобою матері та її потребою у сторонньому догляді від 10.11.2023 року; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про переведення його на іншу посаду в зв`язку з тяжкою хворобою матері та її потребою у сторонньому догляді від 10.11.2023 року, поданий 10.11.2023 року у встановлений законом строк відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.07.2024 року.

Суддя О.В. Малих