Постанова № 12015361, 16.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2010                                                                                           № 36/380

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Євсікова О.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Універсал Постач Сервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.10.2009

у справі № 36/380 ( .....)

за позовом                               Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області

до                                                   ТОВ "Універсал Постач Сервіс"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 100200,87 грн. та розірвання договору оренди

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал Постач Сервіс” про розірвання договору оренди № 303 від 03.04.2006 р. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал Постач Сервіс” 88.383,02 грн. заборгованості з орендної плати, 11.817,85 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням умов договору оренди нерухомого майна № 303 від 03.04.2006 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.10.2009 р. у справі № 36/380 (далі – Рішення суду) позовні вимоги задовольнити частково:

- розірвано договір оренди нерухомого майна № 303 від 03.04.2006р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Універсал Постач Сервіс”;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал Постач Сервіс” на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області 88.383 (вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят три) грн. 02 коп. заборгованості, 7.075 грн. 28 коп. пені;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал Постач Сервіс” в доход Державного бюджету України 954 грн. 58 коп. державного мита;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал Постач Сервіс” 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 “Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах”.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що оскільки, об’єкт оренди знаходився в аварійному стані та не міг використовуватись за призначенням, потребував капітального ремонту, у зв’язку з чим ТОВ «Універсал Постач Сервіс» неодноразово зверталось і до Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області як до власника приміщень, і до Державної служби автомобільних доріг України як до управителя, і до Державного підприємства „Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. Гуца” як до балансоутримувача, однак, лише влітку 2009 року отримало зазначене погодження, та почало здійснювати необхідний ремонт, а до цього часу ні користуватись, ні використовувати об’єкт оренди не мало змоги.

Згідно з п. 10.1 Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 03.04.2006 р. цей договір укладено строком на 364 дні, що діє з 03.04.2006 р. до 02.04.2007 р. включно, а згідно з п. 10.6. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

В період з 02.04.2009 р. до 02.05.2009 р. Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській області до ТОВ «Універсал Постач Сервіс» з вимогою про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 03.04.2006 р. не звертались, а отже згідно з умовами самого договору та вимогами законодавства України договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 03.04.2006 р. вважається пролонгованим на аналогічний строк тобто до 02.04.2010 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал постач сервіс” і порушено апеляційне провадження у справі № 36/380.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державну службу автомобільних доріг України та Державне підприємство „Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. Гуца”.

Представники скаржник у судовому засіданні 16.03.2009 р. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2010 р. заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі – позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Універсал Постач Сервіс” (далі – відповідач, орендар) 03.04.2006р. було укладено договір № 303 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п. 1.1 договору балансоутримувач (ДП “Лікувально-Реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС імені В.Т. Гуца) передав відповідачу в строкове платне користування індивідуально визначене державне нерухоме майно, а саме адміністративну будівлю, гараж цегляний, кузню, склад, заправку ПММ, теплицю № 1, майстерню, паркан з бетонних блоків загальною площею 3602,6 кв.м., розташоване за адресою: с. Капітанівка Києво-Святошинського району, вул. Дачна, 1-в.

За актом приймання-передачі від 03.06.2006 р., підписаним представниками балансоутримувача та орендаря, відповідачу було передане обумовлене договором майно.

Строк дії даного договору сторони визначили з 03.06.2006р. до 02.04.2007р. (п. 10.1 договору).

Під час дії договору оренди нерухомого майна № 303 від 03.04.2006 р. між сторонами велась постійна переписка щодо необхідності проведення ремонту об’єкту оренди з метою належного виконання договору та використання об’єкту відповідно до цільового призначення, про що свідчать ряд листів № б/н від 27.12.2006 р., № 14-14-195 від 05.02.2007 р., № 3876/24-07 від 22.06.2007 р., № 34 від 20.07.2007 р., № 4 від 11.02.2008 р., № 12 від 17.03.2008 р., № 79/1 від 17.04.2008 р., № 16 від 21.04.2008 р., № 14-14-1282 від 23.04.2008 р., № б/н від 03.10.2008 р., № б/н від 05.02.2009 р., № 37 від 10.02.2009 р., № 1-14.1-4-719/10 від 16.06.2009 р. (наявні в матеріалах справи № 36/380).

Як підтверджено матеріалами справи, оскільки об’єкт оренди знаходився в аварійному стані та не міг використовуватись за призначенням, необхідно було провести капітальний ремонт, у зв’язку з чим ТОВ «Універсал Постач Сервіс» неодноразово зверталось до Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області як до власника приміщень, до Державної служби автомобільних доріг України як до управителя, і до Державного підприємства Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. Гуца” як до балансоутримувача, однак лише влітку 2009 року отримало зазначене погодження, та почало здійснювати необхідний ремонт, а до цього часу ні користуватись, ні використовувати об’єкт оренди не мало змоги.

Про аварійність об’єкту оренди свідчать наступні документи: акт обстеження нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: обл. Київська, Києво-Святошинський р-н, с. Капітанівка; акт обстеження будівель та споруд ДП ЛРЦ ім. В.Т. Гуца від 09.12.2005 р., знімки об’єкта оренди, довідка балансової вартості об’єктів забудови до інвентаризаційної справи № 55 від 10.02.2009 р. № 38, розрахунок договірної ціни на ремонтно-будівельні роботи тепличного господарства, що здійснюється у 2009 році, надана ТОВ «ХК «Євробудінвест» на виконання вимог орендодавця з метою проведення подальшого ремонту об’єкту оренди.

З огляду на зазначені вище документи та знімки об’єкта оренди, колегія суддів відзначає, що частина об’єктів, які орендуються відповідно до договору оренди нерухомого майна від 03.04.2006 р., зруйновані та не можуть використовуватись за призначенням (для здійснення, як зазначено в договорі, виробничої діяльності).

Виключенням є лише адміністративно-побутовий корпус та гараж цегляний, однак зазначені об’єкти також потребують ремонту.

Згідно зі ст. 776 ЦК України якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавцем, у зв’язку з чим для забезпечення збереження орендованого майна, запобігання його пошкодженню та псуванню відповідач звертався до Регіонального відділення ФДМУ по Київській області про надання дозволу на поліпшення орендованого майна (лист від 27.12.2006р.) та відповідно до листа Регіонального відділення ФДМУ по Київській області від 05.02.2007р. № 14-14-195 та Наказу ФДМУ від 03.10.2006 р. № 1523 «Про затвердження Порядку надання орендарю згоди на здійснення невід’ємних поліпшень орендованого державного майна» розробила кошторис витрат проведення поліпшень орендованого майна.

З метою виконання вимог закону ТОВ «Універсал Постач Сервіс» листом № 7 від 11.03.2008 р. звернулося до Державної служби автомобільних доріг України та листом № 15 від 07.04.2008 р. звернувся до Державного підприємства «Лікувально-Реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків на ЧАЕС ім. В.Т. Гуца»з проханням надати дозвіл на проведення поліпшень орендованого майна.

Розглянувши зазначене прохання, Державне підприємство «Лікувально-Реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків на ЧАЕС ім. В.Т. Гуца» листом № 79/1 від 17.04.2008 р. надало згоду на продовження договору оренди та здійснення невід’ємних поліпшень (капітального ремонту) орендованого майна.

Відповідь на лист № 7 від 11.03.2008 р., адресований до Державної служби автомобільних доріг України, ТОВ «Універсал Постач Сервіс» отримало лише 16.06.2009 р., а отже до даного часу не мало можливості виконувати свій обов’язок щодо використання об’єкту оренди за призначенням з вини орендодавця у зв’язку з невиконанням останнім п. 7.2. Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця, тобто з 02.04.2009 р. до 02.05.2009 р., після закінчення цього строку жодних заперечень орендодавця щодо припинення дії договору не надходило.

Крім того, під час розгляду справи між сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків та підписано відповідний акт, яким сторони погодили, що станом на січень 2010 року заборгованість ТОВ «Універсал Постач Сервіс» перед Регіональним відділенням фонду державного майна України по Київській області складає 118.624,65 грн. за договором оренди державного майна від 03.03.2006 р. № 303.

Отже, позивачем фактично визнано, що договір оренди державного майна від 03.03.2006р. № 303 продовжує діяти.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 10.1. Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 03.04.2006 р. цей договір укладено строком на 364 дні, що діє з 03.04.2006 р. до 02.04.2007 р. включно, а згідно з п. 10.6. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Орендоване майно належить до державного майна, особливості передачі в оренду якого передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, згідно ст. 17 цього ж Закону договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Аналогічна норма міститься в статті 764 ЦК України: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Як встановлено ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У зв’язку з вищевикладеним колегія суддів вважає, що позовні вимоги Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області в частині розірвання договору оренди від 03.03.2006 р. № 303 задоволенню не підлягають.

Переглядаючи оспорювань рішення по суті, колегія суддів також відзначає наступне.

На момент укладення договору сторони визначили (пункт 3.1 договору), що розмір орендної плати становить 4.968,19 грн., без ПДВ.

Згідно з п. 3.3 договору відповідач зобов’язаний здійснювати оплату орендних платежів щомісячно, не пізніше 10-го числа наступного місяця з урахуванням індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується відповідачем до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також, згідно ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як встановлено колегією суддів, строк дії договору оренди № 303 від 03.04.2006 р. був продовжений.

Відповідач, в порушення умов договорів та вимог ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, не сплачував орендні платежі в повному обсязі в період з квітня 2006 року по квітень 2009 року і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 88.383,02 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов’язання за договором оренди № 303 від 03.04.2006р. в частині сплати орендної плати за період з квітня 2006 року по квітень 2009 року виконав неналежним чином, і станом на час прийняття рішення судом першої інстанції його заборгованість по орендній платі перед позивачем становила 88.383,02 грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по № 303 від 03.04.2006 р. суду не надав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене місцевий суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 88.383,02 грн.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України)

Позовна давність в один рік, відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В пункті 3.5 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Оскільки відповідач припустився прострочки платежів по договору оренди № 303 від 03.04.2006 р. з нього, на підставі п. 3.5 зазначеного договору, підлягає стягненню пеня в сумі 7.085,28 грн., відповідно до строків позовної давності для стягнення пені.

В решті вимог в частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача до державного бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому колегія суддів відзначає, що місцевим судом помилково не було стягнуто з відповідача 85,00 грн. держаного мита за задоволення позовної вимоги немайнового характеру (розірвання договору). Оскільки апеляційний суд відмовляє у задоволенні вказаної вимоги, то з Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал Постач Сервіс” в доход Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито лише за вимоги майнового характеру, а саме у розмірі 954,58 грн., як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні.

Також місцевим судом не було розраховано витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За розрахунком суду апеляційної інстанції з відповідача підлягають стягненню в доход державного бюджету 224,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За вище встановлених обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал постач сервіс” на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 р. у справі № 36/380 підлягає частковому задоволенню, а вказане рішення – скасуванню в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору з постановленням нового рішення у цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита у розмірі 42,50 грн. (за немайнову вимогу), відшкодовуються йому за рахунок позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал постач сервіс” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 р. у справі № 36/380 в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна № 303 від 03.04.2006 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Універсал Постач Сервіс”, скасувати.

3. В цій частині у позові відмовити.

4. Викласти пункт п’ятий резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 р. у справі № 36/380 у наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал Постач Сервіс” (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 7, кв. 1, код ЄДРПОУ 33745673) 224,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 “Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах”.

5. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 р. у справі № 36/380 залишити без змін.

6. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01196, м. Київ, пл. Л. Українки, 1, ідент. код 19028107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю “Універсал Постач Сервіс” (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 7, кв. 1, код ЄДРПОУ 33745673) 51,00 грн. державного мита.

7. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 36/380 повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді