Постанова № 12015355, 16.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2010 № 39/371

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -від позивача: Ейсмонт І.Г. юрист

від відповідача: Наумов І.О. - юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.02.2010

у справі № 39/371 ( .....)

за позовом ВАТ "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс"

до ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення майнової шкоди у розмірі 61484,36 грн. в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.02.2007р. у справі № 39/371 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні, фактичним обставинам справи.

Апелянт вважає, що висновок суду про те, що відповідач не є особою відповідальною за заподіяні збитки є помилковим, оскільки суд неправильно тлумачить поняття винний в нанесені шкоди та відповідальний за завдану шкоду. В даному випадку страхувальник відповідача (підприємство «Хоффман Ла Рош», водій - ОСОБА_1) є винним у нанесені шкоди, а Відповідач - особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки було укладено договір обов'язкового страхування саме цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з яким відповідач взяв на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, тобто відповідач застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Позивач звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи містяться платіжні доручення, що підтверджують факт здійснення позивачем на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 оплати страхового відшкодування, однак місцевим судом не було звернуто увагу на факт переходу права вимоги від ОСОБА_3 до позивача на стягнення 87 593,00 грн. з відповідача, який в свою чергу, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зобов'язаний відшкодувати збитки.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

24.03.2008р. по вул. Грушевського, 4 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mitsubishi Outlander, д/н НОМЕР_1, керованого ОСОБА_3 та автомобіля Toyota Avensis, д/н НОМЕР_2, керованого ОСОБА_1, що підтверджується наявними у матеріалах справи заявою про настання випадку з застрахованим транспортним засобом, що була подана 25.03.2008р. ОСОБА_3 позивачу (вх. № 19-1194 від 25.03.2008р.), довідкою № 4039, виданою інспектором дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції ГУ МВС України у м. Києві та повідомленням інспектора дізнання ВДАІ РУ ГУ МВС України у м. Києві від 25.03.2008р., в результаті якої обидва автомобілі зазнали пошкоджень. З матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля Toyota Avensis, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 п. 10.2. Правил дорожнього руху України.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2008р. (суддя Мосьондз І.А.) по справі № 3-3903-1/08, якою ОСОБА_1 на підставі матеріалів відділу ДАІ Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51, 00 грн.

14.09.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс» (позивач) і ОСОБА_3 був укладений договір № 202-07/379 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до ст.3 якого об'єктом страхування був визначений Автомобіль Mitsubishi Outlander, д/н НОМЕР_1, рік випуску 2007, що належить на праві власності ОСОБА_3 згідно наявного у матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 12.09.2007р. був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 202-07/379 від 14.09.2007р. Страховиком за даним договором є Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна страхова компанія «Енергополіс», страхувальником є громадянин ОСОБА_3

Відповідно до п. 11.5.2. договору № 202-07/379 страховик зобов'язаний за умови виконання страхувальником своїх обов'язків за договором, та при відсутності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, виплатити страхове відшкодування в порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 14.14. ст. 14 договору № 202-07/379 встановлено, що після виплати страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння збитку.

Позивачем на підставі наявних у матеріалах справи заяви про виплату страхового відшкодування від 07.07.2008р., наданої ОСОБА_3, звіту № 838 про оцінку автомобіля Mitsubishi Outlander, д/н НОМЕР_1,складеного 27.06.2008р. оцінювачем ОСОБА_4, рахунку-фактури№ 215-1 від 23.06.2008р. та калькуляції ремонту автомобіля Mitsubishi Outlander, д/н НОМЕР_1 від 23.06.2008р., наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, був складений страховий акт від 15.07.2008р.

Відповідно до висновку вищезазначеного страхового акту, комісія по врегулюванню збитків позивача визнала випадок страховим по ризику «ДТП» та прийняла рішення про здійснення оплати ОСОБА_3 суми страхового відшкодування у розмірі 87 593,00 грн.

В матеріалах справи містяться наступні платіжні доручення, що підтверджують факт здійснення позивачем на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 оплати страхового відшкодування по договору № 202-07/379 від 14.09.2007р. в розмірі 87593,00 грн.: № 4210 від 17.07.2008р. на суму 7593,00 грн., № 4415 від 23.07.2008р. на суму 20000,00 грн., № 4424 від 24.07.2008р. на суму 32000,00 грн., № 4530 від 25.07.2008р. на суму 28000,00 грн., а також підписаний між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 акт приймання-передачі виконаних робіт по ремонту автомобіля Mitsubishi Outlander, д/н НОМЕР_1 на суму 87 593,00 грн. від 22.08.2008р.

З матеріалів справи вбачається, що в момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталася по вул. Грушевського, 4 у м. Києві 24.03.2008р., ОСОБА_1 керувала автомобілем Toyota Avensis, д/н НОМЕР_2, який застрахований в ВАТ «УСК» «Хоффман Ла Рош» згідно поліса № ВА/3164958 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ліміт відповідальності за полісом становить 50500грн., франшиза 510, 00 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відпвоідальної за завдані збитки.

Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, яка керувала автомобілем Toyota Avensis, д/н НОМЕР_2 застрахована в ВАТ «УСК» «Хоффман Ла Рош» згідно поліса № ВА/3164958.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані збитки є Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в межах, передбачених полісом № ВА/3164958.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток в межах фактичних витрат в сумі 49990, 00 грн. (50500,00 грн. сума страхового відшкодування - 510,00 грн. франшиза).

17.12.2008р. позивач направив на адресу відповідача претензію про повернення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування та вартості проведення товарознавчого дослідження на суму 49990, 00 грн.

08.01.2009р. відповідач надіслав на адресу позивача лист, яким гарантував повернення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування та вартості товарознавчого дослідження в розмірі 49990, 00 грн. в термін, визначений п.1. ст. 37 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відвповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак відповідач у добровільному порядку не виконав свої зобов»язання, що змусило позивача звернутись з даним позовом до суду, а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 49990, 00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За час прострочення виконання грошового зобовязання відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач просить стягнути з відповідача втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період прострочення в сумі 2235, 93 грн. та три відсотки річних в сумі 1068, 28 грн.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що вимоги щодо стягнення втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та три відсотки річних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь завдані йому збитки у розмірі 8190, 15 грн., які виникли внаслідок несвоєчасного перерахування грошових коштів на його рахунок, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості здійснювати діяльність щодо розміщення страхових резервів та управління ними в частині несплаченої регресної вимоги.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст.22 ЦК України під збитками розуміються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке повязане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобовязань збитків, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять такі елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний звязок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; наявність вини.

Отже, позивач повинен довести, що неналежне виконання зобовязання відповідачем стало єдиною причиною, яка призвела до заподіяння позивачеві збитків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано доказів того, що неналежне виконання зобов»язань щодо сплати регресу суми виплаченого страхового відшкодування призвело до заподіяння збитків у вигляді позбавлення можливості здійснювати діяльність щодо розміщення страхових резервів та управління ними.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення збитків в сумі 8190,15 грн. задоволенню не підлягають.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає зміні.

В звязку із зміною рішення господарського суду першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 101, 104, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2010р. у справі № 39/371 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (01042, м.Київ, Ново-Печерський пров.19/3, ЄДРПОУ 25965081) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс» ( 01033, вул. Шота Руставелі, 39-41, ЄДРПОУ 19031693) 49990, 00 грн. основної заборгованості, 3% річних у розмірі 1068,28 грн., збитки від інфляції у розмірі 2235, 93 грн.

Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (01042, м.Київ, Ново-Печерський пров. 19/3, ЄДРПОУ 25965081) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс» ( 01033, вул. Шота Руставелі, 39-41, ЄДРПОУ 19031693) 532, 94 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 202,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»( 01042, м.Київ, Ново-Печерський пров.19/3, ЄДРПОУ 25965081) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс» ( 01033, вул. Шота Руставелі, 39-41, ЄДРПОУ 19031693) 101,48 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

В іншій частині позову відмовити.”

Матеріали справи № 39/371 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя

Судді