Постанова № 12015348, 16.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2010                                                                                           № 16/476

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Студенця В.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився

від відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Легіон"

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.11.2009

у справі № 16/476 ( .....)

за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Управління механізації будівельних робіт"

до                                                   ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Легіон"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 78289,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позов приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт» про стягнення з закритого акціонерного товариства «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» 16599,29 грн., з яких основний борг в сумі 10324,28 грн., пені в сумі 805,63 грн., інфляційні збитки в сумі 368,84 грн., 3 % річних в сумі 100,70 грн. та 5000 грн. частини втраченого прибутку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2009 року у справі № 16/493 частково задоволено позовні вимоги приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт». Стягнуто з закритого акціонерного товариства «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» (01032, Київ, бульвар Т.Шевченка, 38/40, ЄДРПОУ 31485055) на користь приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт» (180000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 419, кв. 13, ЄДРПОУ 33903633) 10324 (десять тисяч триста двадцять чотири) грн. 28 коп. основного боргу, 805 (вісімсот п»ять) грн. 63 коп. пені, 368 (триста шістдесят вісім) грн. 84 коп. інфляційних, 100 (сто) грн. 70 коп. річних, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 99 коп. державного мита, 218 (двісті вісімнадцять) грн. 37 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 5000 грн. неодержаного прибутку відмовлено.

Дане рішення мотивовано доведеністю з боку позивача належного виконання своїх зобов’язань, згідно укладених договорів щодо охорони об’єктів, проте відповідач зобов’язання за договором № 18 про надання послуг з охорони від 01.08.2008 року не виконав, за надані позивачем послуги не розрахувався, і відповідно позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 10324,28 грн., підлягають задоволенню. У зв’язку з простроченням виконання зобов’язання нараховані позивачем пеня в розмірі 805,63 грн., інфляційних в розмірі 368,84 грн., а також 3 % річних у розмірі 100,70 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Проте, позовні вимоги щодо стягнення 5000,00 грн. збитків як частини втраченого прибутку задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів того, що саме через несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості в сумі 10324,28 грн. позивач не отримав інші доходи, на які розраховував. Обґрунтування розміру втраченого прибутку позивачем також не надано.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2009 року у справі № 16/493, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

          Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення у справі прийняте з порушенням матеріального права. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що позивачем не виставлялись рахунки-фактури. Тому, у відповідача, згідно умов договору № 18 про надання послуг з охорони від 01.08.2008 року не виникло зобов’язання по сплаті наданих послуг. Підписаний сторонами акт про виконані роботи свідчить лише про прийняття відповідачем наданих позивачем робіт (послуг).

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2010 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 02.03.2010 року.

Розпорядженням від 01.03.2010 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку з виходом головуючого судді Студенця В.О. з відпустки та перебуванням судді Зеленіна В.О. на лікарняному розгляд справи № 16/493 доручено колегії суддів у складі головуючого судді Студенця В.О. та суддів Баранця О.М., Калатай Н.Ф.

В судове засіданні апеляційної інстанції 02.03.2010 року представники сторін не з’явились, по дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 16.02.2010 року.

Розпорядженням від 16.03.2010 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку з виходом судді Зеленіна В.О. з лікарняного та зайнятістю судді Калатай Н.Ф. у розгляді інших справ, розгляд справи № 16/493 доручено колегії суддів у складі головуючого судді Студенця В.О. та суддів Баранця О.М., Зеленіна В.О.

В засідання суду, призначене на 16.03.2010 року позивач та відповідач не з’явились, повноважних представників не направили та не повідомили суд про причини їх неявки, хоча про час та дату слухання справи були повідомлені судом належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи враховуючи належне повідомлення сторін про час і дату слухання справи та повторну неявку представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між позивачем та відповідачем був укладений Договір № 18 про надання послуг з охорони від 01 серпня 2008 року (далі – Договір), згідно якого позивач за дорученням відповідача зобов’язується виконати певну роботу, а відповідач прийняти та оплатити її.

Умовами Договору передбачено, що оплата послуг проводиться відповідачем щомісячними платежами протягом 10-ти днів після підписання сторонами актів прийому-здачі виконаних робіт згідно виставлених рахунків-фактур, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача (п. 7.3 Договору).

          У пункті 5.2 Договору зазначено, що у випадку прострочення платежів за надані послуги, відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми прострочення.

          Як вбачається з матеріалів даної справи, та вірно було встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору позивач, послуги по охоронні приміщень, матеріальних цінностей, транспорту, персоналу, та внутрішньої території відповідача від проникнення сторонніх осіб на об’єкт, що розташований за адресою м. Київ, Привокзальна площа, 1-В на суму 10324,28 грн., виконав належним чином, що підтверджується актами про виконанні роботи від 30 січня 2009 року та від 05 лютого 2009 року, які підписані обома сторонами без зауважень.

          Згідно підписаних актів про виконані роботи, відповідач зобов’язується оплатити надані послуги на протязі 3-х банківських днів з дня підписання акту, проте відповідач за надані послуги не розрахувався, доказів здійснення відповідачем розрахунків надано не було, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 10342,28 грн.

          Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись п. 5.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 805,63 грн. за весь період прострочення, інфляційні збитки в розмірі 368,84 грн. а також сплатити 3 % річних у розмірі 100,70 грн. та 5000 грн. збитків як частини втраченого прибутку

          Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

          Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Як визначено в статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

          Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

          Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Як свідчать матеріали даної справи, відповідачем за договором являється закрите акціонерне товариство «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України», яке свої зобов'язання в строк, встановлений актами про виконання робіт не виконав, за надані позивачем послуги не розрахувався, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 10324, 28 грн., що підтверджується актами наданих послуг, які були складені та підписані сторонами.

          Отже, з огляду на викладене, висновок суду першої інстанції в частині стягнення 10324,28 грн. основного боргу, пені в розмірі 805,63 грн. за весь період прострочення, інфляційних збитків в розмірі 368,84 грн., а також 3 % річних в розмірі 100,70 грн. є обґрунтованим та правомірним.

          Щодо висновку суду першої інстанції про відмову в задоволені вимоги про стягнення 5000,00 грн. збитків як частини втраченого прибутку слід зазначити наступне.

          Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (ст. 224 Господарського кодексу України).

          Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

          - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

          - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

          - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

          Відповідно ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

          Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не надано доказів того, що саме через несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості в сумі 10324,28 грн. позивач не отримав інші доходи, на які розраховував, обґрунтування розміру втраченого прибутку позивачем не надано, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив в задоволені вимоги про стягнення 5000 грн. збитків як частини втраченого прибутку.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

          Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2009 року у справі № 16/493 залишити без змін, а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» без задоволення.

          2. Справу № 16/493 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

18.03.10 (відправлено)